Рішення № 42462307, 19.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.01.15р. Справа № 904/8683/14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА", м. Київ

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №4865 від 24.11.2014 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА", м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості.

24.11.2014 року до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, з урахуванням якої позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 16 842,08 грн., штраф за договором №1093/767/11 в розмірі 160,30 грн., штраф за договором №541/12 в розмірі 2468,04 грн., 3% річних в розмірі 401,58 грн., пеню в розмірі 1248,97 грн., інфляційні в розмірі 2395,04 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами на право тимчасового користуванням місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва №1093/767/11 від 05.12.2011 та №541/12 від 04.07.2012 року в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити, з посиланням на те, що розміщена відповідачем інформація не є рекламою і її розміщення не потребує одержання дозволу.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2014 року строк розгляду вирішення спору продовжено до 21.01.2015 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.01.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

5 грудня 2011 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір № 1093/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Договір №1093/767/11).

4 липня 2012 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено Договір № 541/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі -Договір №541/12).

Згідно з п. 1.1. договору №1093/767/11 на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (далі - РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та порядку розміщення реклами в місті Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.09.2010 №767, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Відповідно до п. 1.1 договору на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), дозволу (-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого (-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів) (далі - РЗ), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та порядку розміщення реклами в місті Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - порядок), а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Згідно з п. 3.2 договорів адресні програми на право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу а розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Підприємство самостійно здійснює облік місць для розміщення РЗ, на які поширюється право пріоритету розповсюджувача та на які розповсюджувачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, здійснює контроль строків дії пріоритету та дозволу, шляхом формування адресних програм та внесення до них змін (п. 3.4 договорів).

Пунктом 3.6 договорів встановлено, що адресні програми є невід'ємною частиною цього договору.

Підприємство зобов'язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ. Вести облік місць для розміщення РЗ, забезпечувати правильне та достовірне формування адресних програм та надання адресних програм розповсюджувачу (п.п. 4.2.1 - 4.2.2 договорів).

Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету (п. 5.2.3 договорів).

Сторони домовились, що ціною цього договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог порядку, цього договору, згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах. Розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку та умов цього договору. Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений договір на право тимчасового користування місцями (п.п. 6.1-6.3 договорів).

Розрахунковим періодом надання права тимчасового користування та нарахування плати за право тимчасового користування є календарний місяць. Плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунку. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування (п.п. 6.5. -6.6. договору №1093/767/11 та п.п.6.7-6.8 договору №541/12).

Відповідно до адресної програми на пріоритет №1 від 05.12.2011р. до договору № 1093/767/11 (а.с.30), підписаної сторонами, керуючись наказом робочого органу №154 від 05.12.2011 року про встановлення пріоритету на місце розташування рекламного засобу, установлено пріоритет на місце (-я) розташування рекламного (-их ) засобу (-ів) за адресою (-ами):

- Шевченківський район, АДРЕСА_2 (базова плата 431,81 грн. без ПДВ, зі строком дії до 04.03.2012);

Відповідно до адресної програми на право тимчасового користування №1 від 04.07.2012 до договору №541/12 (а.с.34), підписаної сторонами, враховуючи розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) №107/49 від 21.06.2012 про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- Шевченківський район, АДРЕСА_2 (базова плата 431,81 грн. без ПДВ, зі строком дії до 20.09.2012).

Відповідно до адресної програми на право тимчасового користування №2 від 06.03.2013 до договору №541/12 (а.с.35), підписаної сторонами, враховуючи розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) №42 від 21.02.2013 року про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- Шевченківський район, АДРЕСА_2 (базова плата 734,38 грн. без ПДВ, зі строком дії до 20.05.2013).

Відповідно до адресної програми на право тимчасового користування №3 від 25.07.2013 до договору №541/12 (а.с.36), підписаної сторонами, враховуючи розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) №116 від 21.05.2013 року про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- Шевченківський район, АДРЕСА_2 (базова плата 734,38 грн. без ПДВ, зі строком дії до 20.08.2013).

Відповідно до адресної програми на право тимчасового користування №3 від 25.07.2013 до договору №541/12 (а.с.37), підписаної сторонами, враховуючи розпорядження 05.07.2013року про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, надано право на тимчасове користування місцем (-ями) за адресою (-ами):

- Шевченківський район, АДРЕСА_2 (базова плата 734,38 грн. без ПДВ, зі строком дії до 04.07.2018).

На виконання умов, договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вартості тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

З урахуванням заява про збільшення позовних вимог загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 16 842,08 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору, виконав належним чином.

Доказів оплати відповідачем за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача щодо оплати за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем повну оплату за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п. 7.2 договорів, яким передбачено, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1248,97 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу інфляційне збільшення у розмірі 2395,04 коп. та 3% річних в розмірі 401,58 грн. Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд вважає за можливе задовольнити 3% річних в розмірі 401,58 грн. та інфляційні в розмірі 2379,72 грн.

На підставі п. 7.3 договорів, яким встановлено, що крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, 15% річних від простроченої суми, позивач нарахував відповідачу 15% річних у розмірі 160,30 грн. за договором №1093/767/11 та 15% штрафу в розмірі 2468,04 грн. за договором №541/12.

Виходячи з того, що факт надання позивачем послуг та прийняття їх відповідачем є доведеним матеріалами справи, а оплата наданих позивачем послуг відповідачем проведена не була, перевіривши наданий позивачем розрахунок 15% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 15% річних у розмірі 160,30 грн. за договором №1093/767/11 та 15% штрафу в розмірі 2468,04 грн. за договором №541/12 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на те, що розміщена ним інформація є не об'єктом реклами, а лише інформаційною вивіскою суд зазначає наступне.

В ст.1 Закону України „Про рекламу" від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (із змінами) містяться наступні визначення: реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Стаття 9 цього ж Закону України закріплює, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу (ч.1 ст.9); вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою (ч.6 ст.9).

Пунктом 3 Порядку розміщення інформаційних вивісок у м. Києві затвердженого Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.04.2011 N 565 (далі-Порядок) визначено, що інформаційна вивіска - конструктивний елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення (крім випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів до придбання товару або іншої інформації, що призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо такого товару, загальною площею до 2,0 кв. метрів. У разі, коли площа інформаційної вивіски перевищує 2,0 кв. метри, вона вважається зовнішньою рекламою та потребує отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами відповідно до окремого порядку, що затверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Враховуючи те, що конструкція, встановлена відповідачем на фасадній стіні будинку, за своїм змістом не відповідає наведеному вище поняттю „вивіска", оскільки не містить зареєстроване найменування відповідача та інформацію про час її роботи, та те, що зазначена на конструкції інформація призначена для сформування обізнаності споживачів та їх інтересу до товару, який реалізує відповідач, господарський суд вважає розміщену на поверхні будинку конструкцію зовнішньою рекламою. Крім того, як вбачається з дозволу №32501-13 (а.с.41) рекламний засіб за своєю характеристикою має загальну площу 2,9375 кв.м., а у разі коли площа інформаційної вивіски перевищує 2,0 кв. метри, вона вважається зовнішньою рекламою та потребує отримання дозволу на її розміщення.

Твердження відповідача щодо настання строку оплати на підставі актів приймання- передачі не приймається судом до уваги, оскільки в договорах чітко визначений строк оплати (на підставі рахунків, а факт неотримання рахунків не звільняє від плати) та не пов'язаний з підписанням актів приймання - передачі.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування постанови ВСУ від 08.04.2014 року по справі №911/27/25/13-г, оскільки в останній йде мова про надання юридично-консультативних послуг, тому акти приймання - передачі є необхідними для підтвердження факту надання таких послуг. Слід зазначити, що сам факт розміщення рекламної вивіски відповідачем не оспорюється, а договір про надання юридичних послуг та спірні договори є різними за своєю правовою природою.

Щодо посилань відповідача на те, що будівля на якій розміщено рекламний засіб не відноситься до комунальної власності, господарський суд зазначає наступне.

Підпунктом 4.12 Порядку чітко визначено обов'язковість заявника у разі розміщенні РЗ на місцях які належать до державної або приватної (колективної) власності, протягом одного місяця з моменту встановлення робочим органом пріоритету подає до робочого органу завірені у встановленому порядку копії відповідних правовстановлюючих документів. Із відповідними заявами Відповідач не звертався.

Підпунктом 5.1.1. Порядку встановлено, що дозвіл погоджується власником місця або уповноваженим ним органом (особою), де планується розташувати РЗ.

Згідно Дозволу №32501-13, а саме узгоджувальної частини власником або балансоутримувачем місця розташування рекламного засобу Відповідача є КП Керуюча дирекція Шевченківського району м. Києва, про що зроблено відповідну відмітку в узгоджувальній частині Дозволу № 32501-13.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач орендує нежитлове приміщення за адресою:м. Київ, АДРЕСА_2, яке знаходиться в будинку, що перебуває в комунальній власності, і обслуговування якого здійснюють відповідні комунальні служби та підприємства, в тому числі фасаду цього будинку на якому розміщенні об'єкти зовнішньої реклами позивача.

Вказане підтверджується розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.10. № 1112 "Питання організації управління районами в місті Києві" (із змін. та доп.), згідно з п. 634 таблиці № 5 додатку № 10 якого будинок за адресою: АДРЕСА_2 відноситься до сфери управління Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації .

Таким чином, суд вважає, що перебування нежилого приміщення у приватній власності коли весь будинок, в якому воно перебуває, знаходиться в комунальній власності, не може бути підставою для несплати за користування місцем для розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

Вказану правову позицію висвітлено в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.13. у справі № 5011-18/16487-2012.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з присудженням до стягнення з відповідача 16 842,08 грн. основного боргу, 15% штрафу в загальному розмірі 2628,34 грн., 3% річних в розмірі 401,58 грн., пені в розмірі 1248,97 грн., інфляційних в розмірі 2379,72 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВРЕКЛАМА" (04070, м. Київ, Боричів узвіз, 8, код ЄДРПОУ 26199714) суму основного боргу у розмірі 16 842,08 грн., 15% штраф в загальному розмірі 2628,34 грн., 3% річних в розмірі 401,58 грн., пеню в розмірі 1248,97 грн., інфляційні в розмірі 2379,72 грн. та судовий збір в розмірі 1825,81 грн.

В решті позовних вимог -відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.01.2015 року.

Суддя С.В. Мартинюк