Ухвала суду № 42462127, 19.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 р.Справа № 818/2967/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Катунова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2014р. по справі № 818/2967/14

за позовом Державного підприємства "Свеське лісове господарство"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Свеське лісове господарство» (далі за текстом - ДП «Свеське лісове господарство», позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шосткінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі за текстом - Шосткінська ОДПІ, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року № 0001602205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 10920,0 грн. (за основним платежем - 8736,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2184,0 грн.).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року № 0001602205.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Шосткінська ОДПІ зазначає, що ДП «Свеське лісове господарство» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по відносинам з ТОВ «Росукренергохолдінг» та обґрунтовує такий висновок відсутністю реальності здійснення господарської операції з вказаним постачальником.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 03.10.2014 року по 07.10.2014 року Шосткінською ОДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Свеське лісове господарство» з питань перевірки фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з ТОВ «Росукренергохолдінг» за лютий 2013 року.

За результатами перевірки складено акт № 953/18-17-22-005/00992929 від 14.10.2014 року, яким зафіксовано порушення п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8736,00 грн.

На підставі вказаного висновку Акту перевірки № 953/18-17-22-005/00992929 від 14.10.2014 року податковим органом 30.10.2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001602205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 10920,0 грн. (за основним платежем - 8736,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2184,0 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року № 0001602205.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належно оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, оскільки згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП «Свеське лісове господарство» (Покупець) та ТОВ «Росукренергохолдінг» (Постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів №260-05 від 19.09.2012 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки нафтопродукти, зокрема: бензин марок А-76, А-80, А-92, А-95, А-98, ДТ, паливо пічне побутове, скраплений газ та ін., а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах викладених у Договорі.

На виконання даного договору ТОВ «Росукренергохолдінг» в лютому 2013 року поставило позивачу паливо дизельне, що підтверджується видатковою накладною та податковою накладною. Оплата за товар проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування товару здійснено автопідприємством ТОВ «Побутрембудматеріали» згідно товарно-транспортної накладної № 000479 від 08.02.2013 року.

Отриманий товар було оприбутковано на складі підприємства позивача та використано в господарській діяльності, що підтверджується інвентарним списком основних засобів, прибутковим реєстром, видатковим реєстром, відомостями обліку видачі паливно-мастильних матеріалів.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст.ст. 201, 138 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність належного документального підтвердження здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Росукренергохолдінг» та правомірність формування податкового кредиту за цією операцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За викладених обставин, Шосткінською ОДПІ не доведено обґрунтованість висновків акту перевірки позивача № 953/18-17-22-005/00992929 від 14.10.2014 року та, відповідно, правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року № 0001602205.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2014р. по справі № 818/2967/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Катунов В.В.