Постанова № 42462006, 20.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5232/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Сервіс» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

04 вересня 2014 року ТОВ «Еко-Сервіс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0005462210, 0005472213 від 19.08.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, перевіривши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні-липні 2014 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено Акт № 401/22-01/31885141 від 29.07.2014 року, яким встановлено наступні порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження товариством податку на додану вартість на суму 398261 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Кімосбуд»);

- пункту 2.6 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року, а саме: в частині несвоєчасного оприбуткування готівки в сумі 22000 грн., отриманої для оплати праці;

- пункту 2.8 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 року, в частині зберігання в позаробочий час у касі підприємства готівки в сумі 7200 грн. при затвердженому ліміті каси у позаробочий час в сумі 0,00 грн.

Відповідачем на підставі Акту перевірки № 401/22-01/31885141 від 29.07.2014 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0005462210 від 19.08.2014 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 497826 грн., з них: основне зобов'язання 398261 грн., штрафні санкції 99565 грн.;

- 0005472213 від 19.08.2014 року, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні в розмірі 124400 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кімосбуд» та про порушення позивачем вимог пунктів 2.6 і 2.8 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Кімосбуд» (виконавець) було укладено Договір № 17-2011 від 01.04.2011 року, відповідно до умов якого виконавець брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги з роботи механізмів (послуги бульдозера, екскаватора, автокрана та іншої техніки).

На підтвердження дійсного надання контрагентом послуг позивачем надано податкові накладні від 15.09.2011 № 53, від 30.09.2011 № 85, від 14.10.2011 № 83, від 31.10.2011 № 117, від 15.11.2011 № 79, від 30.11.2011 № 124, від 15.12.2011 № 47, від 30.12.2011 № 97 та акти здачі-приймання робіт до кожної з наведених накладних (а. с. № № 55-66).

Відповідно до зазначених документів ТОВ «Кімосбуд» надав позивачу послуги з роботи бульдозерів, екскаватора, автомобілів «Урал», «Камаз» та автокрана на загальну суму 2 537952 грн.

За здійсненими господарськими операціями позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Кімосбуд» податкових накладних у розмірі 507590 грн. 50 коп.

Під час проведення перевірки відповідачем не заперечувалось, що вказані документи правильно оформлені та можуть бути використані під час бухгалтерського чи податкового обліку.

Отже, надані позивачем первинні документи свідчать про здійснення господарської діяльності, податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Водночас, твердження відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій грунтуються на висновках акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 3449/22-222-37292394 від 11.10.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кімосбуд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та продавцями за січень 2011р.- березень 2011 р., червень 2011 р. - грудень 2011 р., березень 2012 р.», відповідно до якого встановлено, що підприємство відсутнє за юридичною адресою, чисельність працюючих в товаристві згідно податкової звітності - 1 особа, будь-які транспортні засоби на підприємстві відсутні.

Також встановлено, що контрагенти-продавці ТОВ «Кімосбуд» мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

На підставі викладеного посадові особи відповідача дійшли висновку про неможливість надання ТОВ «Кімосбуд» позивачу вищенаведених послуг та, як наслідок, про неправомірне віднесення ТОВ «Еко-Сервіс» до складу податкового кредиту суми коштів у складі послуг, нібито наданих ТОВ «Кімосбуд» позивачу.

Однак, колегія суддів зазначає, що вказаний акт зустрічної перевірки ТОВ «Кімосбуд» не може оцінюватися податковим органом, як підстава для визнання недійсними господарських операцій.

Відповідно до норм Податкового Кодексу України оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акту перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

В свою чергу з метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів звертає увагу, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка), та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Зважаючи на те, що проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання має на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації, висновки актів зустрічних звірок не відповідають суті та визначеному змісту акта про перевірку платника податків.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на висновки акту ДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Кімосбуд»...» щодо відсутності у контрагента позивача ТОВ «Кімосбуд» будь-якої власної техніки та працівників, що могли б виконувати зазначені роботи, є необгрунтованими, побудовані лише на припущеннях податкового органу, що не підтверджені відповідними доказами.

Крім того, виконавець послуг ТОВ «Кімосбуд» на момент вчинення правовідносин було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та зареєстрованим, як платник ПДВ, тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні. Установчі документи ТОВ «Кімосбуд» недійсними в судовому порядку не визнавалися. Також відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі й укладання недійсних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обгрунтованих доказів, які б підтверджували те, що укладення вказаного договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Кімосбуд», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, відповідач також не надав.

В акті перевірки містяться лише припущення податкових інспекторів, які не підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 липня 1999 року (далі Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 ст. 2 Закону № 996-ХІV цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно законодавства.

Частиною 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (послуг), тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно послався на ненадання позивачем доказів на підтвердження того, яким чином зазначена техніка заїжджала на територію звалища. як вівся підрахунок часу наданих послуг, хто кермував вказаною технікою, а також - копії технічних паспортів на техніку та іншу супровідну документацію, яка б могла підтвердити факт реального надання ТОВ «Кімосбуд» вищенаведених послуг, оскільки такі документи не мають статус первинних, тому самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

Натомість, колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду першої інстанції всі необхідні належним чином оформлені документи первинного обліку, підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає позивачу право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з названим контрагентом.

Однак, суд першої інстанції, оцінивши подані позивачем документи на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах з названим контрагентом, дійшов необгрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій.

Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, тому платник самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та може самостійно обирати виконавців послуг.

Податковий кодекс не містить положень, що дозволяють контролюючому органу оцінювати витрати з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, і не передбачає можливості врахування при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість витрат в залежності від суб'єкта надання відповідних послуг.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо доцільності залучення позивачем для виконання вищенаведених робіт ТОВ «Кімосбуд» є безпідставним та необгрунтованим.

Колегія суддів враховує ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року по справі № 2а-368/12/1070 та від 01 липня 2014 року по справі № 810/5403/13-а, якими встановлено реальність і фактичність здійснення господарських операцій з ТОВ «Кімосбуд» по Договору № 17-2011 від 01.04.2011 року та скасовані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі перевірки позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Кімосбкд».

Згідно частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, договір, укладений між позивачем та ТОВ «Кімосбуд», не є таким, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак не може бути визнаний нікчемним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005462210 від 19.08.2014 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає, що до позивача необгрунтовано та незаконно застосовано штрафні санкції за порушення пунктів 2.6, 2.8 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 року з огляду на наступне.

Підставою для штрафних санкцій податкового повідомлення-рішення № 0005472213 від 19.08.2014 року визначено:

а) порушення строків повернення залишків не виданої заробітної плати до банку 26.01.2011 року;

б) знаходження в касі грошових коштів у розмірі, що перевищує ліміт, 11.01.2011 року.

Щодо порушення строків повернення залишків не виданої заробітної плати до банку 26.01.2011 року слід зазначити наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі Положення № 637).

В пункті 1.2 Положення № 637 наведено, що касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6 Положення № 637 визначено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно пункту 4.2 Положення № 637 всі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Положення № 637 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція, що є відривною частиною прибуткового касового ордера, за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2011 року позивачем було сформовано відомості на видачу заробітної плати. 26.01.2011 року Товариство отримало кошти по чеку ЛЕ № 9208964 в сумі 29500 грн. (а. с. № 74), яка була оприбуткована на оформлена відповідним документом, тобто прибутковим касовим ордером (а. с. № 72). Факт отримання коштів підтверджується видатковим касовим ордером від 26.01.2011 року (а. с. № 71).

В той же день була здійснена видача готівки з каси, про що внесено дані у відомість на видачу заробітної плати, сформовану 25.01.2011 року, що оформлено відповідним видатковим касовим ордером від 26.01.2011 року.

Таким чином, позивачем повністю виконано вимоги Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 в частині документального підтвердження отримання до каси Товариства грошових коштів та їх своєчасної видачі, як заробітної плати.

Оскільки первинними документами позивача підтверджується отримання до каси Товариства грошових коштів, у тому числі підписами одержання грошей, а висновок податкового органу щодо не оформлення ТОВ «Еко-Сервіс» вказаних операцій відповідними документами є необгрунтованим, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005472213 від 19.08.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що за таких обставин суд першої інстанції при розгляді даної справи дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. З наведених вище підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.

Доводи представника відповідача в судовому засіданні не спростовують змісту апеляційної скарги позивача та пояснень його представника в судовому засіданні, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи, тому вони не заслуговують на увагу.

Згідно ст. ст. 198, 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160, 161, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.вересня 2014 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005462210 та № 0005472213 від 19.08.2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О.Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 23.01.2015 року.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.