Постанова № 42461954, 27.01.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

27 січня 2015 року Справа № 814/3698/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Тимошевської О.І. у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомзаступника прокурора Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030

доМиколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

треті особи1) ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54058 2) реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, вул. Котовського, 28, м. Миколаїв, 54010 провизнання протиправними та скасування п. 2 р. 1 рішення № 36/25 від 12.12.2013 р. , п.п. 40, 40.2, 40.3 р. 1 рішення № 43/4 від 16.09.2014 р., За участю представників сторін:

від позивача: Григорян Е.Р.,

від відповідача: Горобченко О.В.,

від третіх осіб: не прибули,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - заступник прокурора Миколаївської області, звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради (Відповідач), про визнання протиправними та скасування п. 2 р. 1 рішення від 12.12.2013 р. № 36/25 і п.п. 40, 40.2, 40.3 р. 1 рішення від 16.09.2014 р. № 43/4.

Ухвалою від 22.12.2014 р. суд залучив до участі в справі в якості третіх осіб ОСОБА_1 і реєстраційну службу Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відповідач під час прийняття оскаржуваних рішень допустив численні порушення земельного законодавства і протиправно передав земельні ділянки у приватну власність та оренду громадянину ОСОБА_1.

Відповідач не надав суду письмових заперечень проти позову.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав того, що всі рішення міської ради публікуються і позивач мав можливість внести протест. Крім того, проекти рішень відповідач направляє позивачу для проведення перевірки законності їх прийняття і будь-яких зауважень щодо рішення від 12.12.2013 р. № 36/25 від прокурора отримано не було.

В судовому засіданні 27.01.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Пунктом 2 р. 1 рішення від 12.12.2013 р. № 36/25 відповідач надав ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1430 кв.м. (1000 кв.м. для надання у власність та 430 кв.м. для передачі в оренду) із комплексної житлової забудови, розташованої по АДРЕСА_3 (незавершене будівництво, придбане у ТОВ "ПівденьІнвестБуд") для будівництва житлового будинку з присвоєнням адреси: АДРЕСА_2.

16.09.2014 р. відповідач прийняв рішення № 43/40, п. 40 якого затвердив проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та оренду загальною площею 1303 кв.м. за рахунок земель ТОВ "ПівденьІнвестБуд" для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2. П.п. 40.2 і 40.3 зазначеного рішення ОСОБА_1 надана у власність земельна ділянка площею 1000 кв.м. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2, а також передана в оренду без права забудови на 25 років земельна ділянка площею 303 кв.м. жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2.

Позивач вважає оскаржувані пункти рішень протиправними виходячи з наступного:

Спірні земельні ділянки, відповідно до генерального плану, затвердженого рішенням відповідача від 18.06.2009 р. № 35/18, і Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням відповідача від 17.10.2003 р. № 15/41, розташовані у зеленій зоні загального користування та відносяться до перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення. Вказане підтверджує і сам відповідач у листі від 29.09.2014 р.

Пунктами 10.1, 10.4 розділу 10 ДБН 360-92 та п. 4.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 р. № 173, господарське та інше будівництво у межах ландшафтно-рекреаційних територій, розміщення житлово-громадських об'єктів та дачних поселень, а також розміщення будинків, споруд і комунікацій на землях водоохоронних зон прямо заборонено.

Згідно ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у наданні органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні земельні ділянки розташовані у прибережній захисній смузі р. Інгул. Прибережна захисна суга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене імперативними нормами (ст. 60 ЗК України і ст. 88 Водного кодексу України).

Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі водного фонду перебувають виключно у державній та комунальній власності, їх надання у приватну власність заборонено. Надання цих земель у користування, у тому числі в оренду, здійснюється лише для цілей визначених ст. 59 ЗК України та ст. 85 Водного кодексу України. Можливість передачі земельних ділянок прибережних захисних смуг на умовах оренди громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, цими статтями не передбачена.

Крім того, відповідач прийняв оскаржувані рішення за відсутності позитивних висновків управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації та Миколаївського обласного управління водних ресурсів про погодження проекту землеустрою ОСОБА_1

Так, відповідно до ч. 3 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; водного фонду - з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Пунктом 2.9 "Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок", затвердженого наказом Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 р. № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 р. № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Однак, з листів управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації та Миколаївського обласного управління водних ресурсів від 17.11.2014 р., вбачається, що проект землеустрою ОСОБА_1 на погодження до управлінь не надходив. Відсутні такі висновки й у проектах відведення.

Таким чином, відповідач, приймаючи рішення в частині пунктів, що є предметом оскарження, допустив численні порушення законодавства.

У той же час, п. 2 р. 1 рішення від 12.12.2013 р. № 36/25, яким відповідач надав ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає реалізованим, у зв'язку з чим інтереси позивача в даній частині позовних вимог не порушені.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати п.п. 40, 40.2, 40.3 р. 1 рішення Миколаївської міської ради від 16.09.2014 р. № 43/4 щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:15:005:0010 площею 1000 м.кв. та в оренду терміном на 25 років земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:15:005:0011 площею 303 м.кв., розташованих по АДРЕСА_2 м. Миколаєва, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 28.01.2015 р.

Суддя Н. В. Лісовська