Ухвала суду № 42461939, 26.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

26 січня 2015 року 810/7190/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в Києві адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

до

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс"

про

стягнення штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и в:

Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 81582,75 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 (справа (№2а-2299/11/1070) у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2014 (провадження №К/800/23084/13) скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційний інстанції звернув увагу на те, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза межами судового дослідження обставин дотримання строків на звернення до суду з даним позовом, встановлених статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до суду).

До Київського окружного адміністративного суду вказана справа з Вищого адміністративного суду України для нового розгляду надійшла 29.12.2014.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідача існує заборгованість зі сплати штрафних санкцій на загальну суму 81582,75 грн., яка визначена рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, які не було оскаржено відповідачем в адміністративному або судовому порядку, а відтак вказана сума підлягає стягненню до державного бюджету.

У судове засідання, призначене на 26.01.2015, з’явився представник позивача та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про розгляд справи, повторно у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, з огляду на наступне.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В силу положень частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, предметом даного спору є стягнення з відповідача штрафних (фінансових) санкцій, який виник у нього внаслідок їх несплати.

Вирішуючи питання щодо моменту виникнення у позивача права на звернення з даним позовом до суду суд виходить з такого.

З матеріалів справи слідує, що позивачем проведено чотири перевірки відповідача з дотримання ним порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено Акти від 26.11.2009 року №3924/1000/25691175, від 20.11.2009 року №3861/1000/23/25691175, від 15.11.2009 року №3747/1000/23/25691175, від 05.02.2010 року №191/2305/25691175, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І а.с. 10, 16, 22, 27-28).

Перевірками встановлено порушення Відповідачем вимог п.п. 13, 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

На підставі вищезазначених порушень, позивачем прийнято Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми "С" від 14 грудня 2009 року №0003232305/4890, від 11 грудня 2009 року №0003332305/4927, від 10 грудня 2009 року №0003302305/4924, від 22 лютого 2010 року №0000332305/1409, копії яких наявні в матеріалах справи (т. І а.с. 15, 21, 26, 31), та якими до Відповідача застосовано штрафні санкції у сумі 17500 грн., 17540, 80 грн., 28881,95 грн., 20740 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 25 Закону №265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами господарювання до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

За результатами системного аналізу приписів зазначеної статті у взаємозв’язку із обставинами даної справи суд дійшов висновку, що останнім днем сплати штрафних (фінансових) санкцій є 20.12.2009, 21.12.2009, 24.12.2009 та 04.03.2010 відповідно.

А відтак, право на звернення до суду у позивача виникло починаючи з 21.12.2009, 22.12.2009, 25.12.2009 та з 05.03.2010 відповідно.

Вирішуючи питання щодо строку звернення з даним адміністративним позовом до суду суд виходить з такого.

Відповідно до роз’яснень Вищого адміністративного суду України, викладених у листі від 05.07.2011 №945/11/13-11, зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

Судом встановлено, що на момент виникнення у позивача права на звернення до суду (21.12.2009, 22.12.2009, 25.12.2009, 05.03.2010) для пред'явлення позовів про стягнення податкового боргу спеціальних строків законодавством України не передбачалося.

А відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати вимоги частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній станом на момент виникнення у позивача права на звернення до суду, відповідно до якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 05.07.2011 №945/11/13-11.

Як встановлено судом, з даною позовною заявою позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду 16.05.2011.

А відтак, із порушенням строку на звернення до суду, визначеного частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Жодних заяв чи клопотань про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними як і будь-яких істотних та вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які непереборно перешкоджали позивачеві його зверненню, починаючи з 21.12.2009, 22.12.2009, 25.12.2009, 05.03.2010 матеріали даної справи також не містять.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено правові наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина перша статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене та беручи до уваги те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б надавали суду підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними; позивач не скористався правом на подання заяви про визнання причини пропуску строку на звернення до суду поважними та беручи до уваги те, що адміністративний позов подано позивачем з порушенням шестимісячного (як представника) строку, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду як така, що подана після закінчення встановлених законом строків її подачі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Лезіс" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Балаклицький А. І.