Ухвала суду № 42461571, 27.01.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3821/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

27 січня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання:Сокольвак Ю.В.,

за участю:

представника позивача: Воронцова Валентина Миколайовича,

представника відповідача: Прокопюк Олени Вікторівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний інженерний центр "Нові Технології" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

27 жовтня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний інженерний центр "Нові Технології" звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

26 січня 2015 року на адресу суду надійшло заперечення (вх. 1364/15) товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний інженерний центр "Нові Технології" щодо апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 27 січня 2015 року апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги, просив вимоги, що в ній викладені, не задовольняти.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, протягом періоду з 04 по 08 вересня 2014 року державним інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області Станіславим В.І. на підставі наказу №2536 від 04 вересня 2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ТОВ РІЦ "Нові Технології" суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Білдінг Контракт" за січень 2014 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №2409/22-03/13298768 від 11 вересня 2014 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №0008202203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9940 гривень - основний платіж та 4970 гривень - штрафні санкції (а.с.16).

Не погоджуючись з даним рішеням відповідача позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду даний позов задоволено.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Як встановлено в суді першої інстанції та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, 22 жовтня 2013 року між ТОВ РІЦ "Нові Технології" та ТОВ "Білдінг Контракт" укладено договір №ДГ-0000073 про надання послуг (а.с.17-18).

Згідно з умовами цього договору позивач доручає ТОВ "Білдінг Контракт", а останній, в свою чергу, приймає на себе зобов'язання по проведенню рекламної кампанії, надання звіту і виконанню комплексу робіт по розміщенню рекламних зображень на спеціальних конструкціях - рекламних щитах.

При цьому, пунктом 6 Договору передбачено, що оплата послуг проводиться авансовим внеском, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Білдінг Контракт" протягом п'яти робочих днів з дня встановлення рахунків-фактур, з подальшим закриттям об'ємів виконаних робіт двохсторонніми актами прийому-здачі робіт.

На виконання зазначеного даного договору та згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №001 від 31 січня 2014 року ТОВ "Білдінг Контракт" надавав ТОВ РІЦ "Нові Технології" протягом січня 2014 року послуги у вигляді розміщення зовнішньої реклами на конструкціях у м. Києві та м. Харкові на загальну суму 59640 гривень, в якості підтвердження надання вказаних послуг товариством надано податкову накладну №11529 від 24 січня 2014 року та платіжне доручення №333 від 24 січня 2014 року на загальну суму 59640 гривень (а.с.83).

На підставі вищевикладеного суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що наявні у справі документи підтверджують реальність здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом.

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ "Фудмаркет", які передували підписанням позивача договору з ТОВ "Білдінг Контракт", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між вказаними сторонами 10 травня 2013 року укладено договір №10/05 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами. Згідно з умовами вказаного договору Товариство зобов'язувалося надавати послуги з проведення рекламних кампаній ТОВ "Фудмаркет" та/або клієнтів-рекламодавців останнього згідно з адресними програмами та іншими додатками до даного договору, а ТОВ "Фудмаркет" зобов'язувалося приймати та оплачувати послуги ТОВ РІЦ "Нові Технології" (а.с.79-81).

На виконання вищевказаного Договору та згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 від 06 січня 2014 року ТОВ РІЦ "Нові Технології" надавав послуги ТОВ "Фудмаркет" щодо розміщення рекламного зображення на загальну суму 139928 гривень, в якості підтвердження надання вказаних послуг товариством надано платіжне доручення №1819245 від 13 лютого 2014 року та рахунок-фактура №СФ-122505 від 25 грудня 2013 року на загальну суму 139928 гривень, платіжне доручення №1819693 від 18 лютого 2014 року та рахунок-фактура №СФ-122605 від 25 грудня 2013 року на загальну суму 108587,76 гривень та фотозвіт про розміщення постерів на щитах для замовника ТОВ РІЦ "Нові Технології" щодо підтвердження реальності здійснення наданих послуг.

Отже, на підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до твердження, що сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що посилання у акті перевірки на акт державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська №912/04-66-15-00/38676407 від 28 березня 2014 року не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області неправомірно прийнято податкове повідомлення - рішення №0008202203 від 26.09.2014 року без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним і таким, що прийнятим з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено, а в суді апеляційної інстанції не знайшло своє підтвердження обгрунтованості дій відповідача, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі належно надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обгрунтоване рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 січня 2015 року .

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.