Ухвала суду № 42461334, 27.01.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27 січня 2015 р. Справа № 909/308/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В. О.

при секретарі судового засідання Кричовський Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Долинського міжрайонного прокурора

м.Долина, вул.Котляревського, 2

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області,

вул. А. Сахарова, 23 А, м. Івано-Франківськ, 76019

до відповідача: Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс"

вул. Міцкевича, 10, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500

про відстрочення виконання судового рішення

за участю представників сторін:

Від позивача: Голубчак Н. В. - представник, (доручення №02-11/41 від12.01.15 )

Від прокуратури : Левицька Є. В. - прокурор, (посвідчення №020426 від 17.09.13)

Від відповідача: Пастущин Б. В. - представник, (довіреність №27 від 27.01.15),(паспорт серія СС №848416 від 09.12.99); Данів В. І. - керівник (Довідка з ЄДРПОУ серія АБ № 576046 від 26.12.12)

Встановив:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.14 винесеного у справі №909/308/14, задовольнено позов Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до відповідача, Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" та стягнено з останнього 58436,64 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу, а також 1827,00 грн. судового збору.

На виконання судового рішення були видані та надіслані стягувачу накази господарського суду №698 та №696 від 16.06.14.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.14 винесеною у справі №909/308/14, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.14 винесене у справі №909/308/14 - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.14, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.14 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.14 винесені у справі №909/308/14 - залишено без змін.

Однак, відповідач звернувся з заявою до господарського суду про відстрочення виконання судового рішення на 2 роки, вказуючи на скрутне фінансове становище, а також те , що негайне примусове виконання рішення суду призведе до повної зупинки підприємства.

В зв"язку з цим , відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення терміном на два роки.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подану заяву та просить суд її задоволити.

Представник позивача та прокурор щодо задоволення вказаної заяви заперечили, вважають її необгрунтованою та просять суд в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Розглянувши подану відповідачем заяву, заслухавши доводи представників сторін та прокурора , суд вважає, що заява про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню із слідуючих підстав:

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України, суд у виняткових випадках може відстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В обґрунтування поданої заяви про відстрочку виконання рішення заявник посилається на важке фінансове становище, досить велику суму боргу та те, що стягнення суми боргу за рішенням без відстрочки зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами та призведе до повної зупинки підприємства.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

З аналізу ст. 121 ГПК України та п. 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд.

Виходячи із наведеного, відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язано з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення, на думку суду, не є тими виключними обставинами в розумінні статті 121 ГПК України, які давали б суду підстави для відстрочення виконання судового рішення.

Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку, зміняться в майбутньому після можливого відстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.

Заявником не наведено жодних доводів та доказів того, що підприємством вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності, в тому числі шляхом оптимізації виробничих процесів, продажу незадіяного в основній діяльності майна чи передачу такого майна в найм, залучення позичкових коштів, тощо.

Вказані в заяві обставини неможливості виконання судового рішення носять загальний характер , та не можуть слугувати підставою для відстрочення виконання рішення суду. Ці обставини лише, вказують на те, що виконання судового рішення негативно впливає на фінансовий стан відповідача.

Посилання відповідача на можливе бюджетне фінансування підприємства у 2015-2016 роках також не заслуговують на увагу, оскільки, бюджетні кошти не можуть спрямовуватись на оплату збитків, завданих навколишньому природному середовищу в наслідок неналежної діяльності або бездіяльності відповідача.

Враховуючи вказане, а також те , що відповідачем не подано належних доказів в обгрунтування необхідності відстрочення виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення поданої заяви.

На підставі викладеного , керуючись ст. 86, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви відповідача, Долинського спеціалізованого агролісгоспу ОКП "Івано-Франківськоблагроліс" про відстрочення виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.14 винесене у справі №909/308/14.

Суддя Калашник В. О.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Попович В. В. 28.01.15