Постанова № 42460310, 23.01.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2015 року справа № 823/3644/14

м. Черкаси

09 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними дій, постанов та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції (далі-відповідач), в якому просить: визнати неправомірними дії державного виконавця Уманського МВ ДВС Уманського МРУЮ Тицькун С.В. щодо прийняття рішень по примусовому виконанні вимоги УПФУ в м. Умані № Ф-931 від 01.03.2011 та винесення постанови по ВП № 36401456 про: закінчення виконавчого провадження від 14.07.2014; проведення утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржникові після відрахування податків, у розмірі 20% до повного погашення боргу від 13.05.2013; стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.02.2013; стягнення з боржника виконавчого збору від 13.02.2013; відкриття виконавчого провадження від 06.02.2013; скасувати постанови ВП № 36401456 про: закінчення виконавчого провадження від 14.07.2014; проведення утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належать до виплати боржникові після відрахування податків, у розмірі 20% до повного погашення боргу від 13.05.2013; стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 13.02.2013; стягнення з боржника виконавчого збору від 13.02.2013; відкриття виконавчого провадження від 06.02.2013; зобов'язати відповідача викласти на сайті Уманського МВ ДВС Уманського МРУЮ рішення суду за результатом розгляду даної справи; стягнути з відповідача незаконно стягнуті кошти (витрати виконавчого провадження в сумі 40грн. та виконавчий збір 175,08грн.) на пенсійний рахунок позивача.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимога УПФУ № Ф-931 від 01.03.2011 на суму 1750,8 грн. є неправомірною, оскільки на момент прийняття її не діяла норма на підставі якої вона виставлена, а тому відповідач повинен був повернути останню УПФУ ще у 2013 році. Позивач наголошує, що у відповідності до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконання вимог ПФУ не покладено на органи ДВС, а дані вимоги є підставами звернення ПФУ до суду і лише потім відкриття виконавчого провадження органими ДВС на підставі рішення суду. Отже, позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження, та інші винесені з порушенням ЗУ «Про виконавче провадження».

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

У провадженні Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження № 36401456 з примусового виконання вимоги УПФУ № Ф-931 від 01.03.2011р. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що становить 1750,8 грн.

На виконання вимоги УПФУ № Ф-931 від 01.03.2011 головним державним виконавцем Уманського міського відділу Державної виконавчої служби Уманського міськрайонного управління юстиції Тицькун С.В. постановою ВП № 36401456 від 06.02.2013 було відкрито виконавче провадження та надіслано сторонам.

В подальшому 13.02.2013 державним виконавцем винесено: постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 40 грн., яка направлена сторонам 28 травня 2013 за № 12661-3 та відповідно постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 175,08 грн., яка направлена сторонам 28.05.2013 за № 12662-3.

13.05.2013 за № 9194/01 до відповідача від УПФУ в м. Умані та Уманському районі Черкаської області надійшов лист з проханням звернути стягнення боргу ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності.

Таким чином, на підставі листа УПФУ того ж числа 13.05.2013 державним виконавцем в межах в ВП № 36401456 винесена постанова про проведення утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплат боржникові, після відрахувань податків, у розмірі 20% до повного погашення боргу.

Після чого, постановою про закінчення виконавчого провадження від 14.07.2014 у ВП за № 36401456 закінчено виконавче провадження з примусового виконання вимоги УПФУ № Ф-931 від 01.03.2011 на суму 1750,8 грн. Дана постанова направлена сторонам 21.07.2014 року за вих. № 19185-3

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку являється Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктами 1-2 ст. 2 Закону № 606-XIV зазначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом(ч. 1, 2 ст. 11 Закону № 606-XIV ).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону (ч.1 ст. 19 Закону № 606-XIV).

Пунктом 1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012р. № 512/5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за N 489/20802 (далі - Інструкція) передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами станом на 01.01.2011 - рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються. Вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Отже, виходячи з аналізу законодавства, суд роз'яснює позивачу, що вимоги УПФУ з 01.01.2011 року є виконавчими документами та пред'являється до органів ДВС для її виконання.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. (ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV).

Статтею 32 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішень є зокрема звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника.

Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.(ст. 68 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 606-XIV підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Приписами ч. 1, 3, 6 Закону № 606-XIV встановлено, що розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків; за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків. Звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, виконавче провадження підлягає закінченню (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV).

Отже, суд зазначає, що всі процесуальні документи які винесені та оскаржуються позивачем в межах виконавчого провадження № 36401456 вчинені на підставі та у межах повноважень органів ДВС.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163, 181-3 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 28.01.2015