Постанова № 42460198, 22.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. Справа № 804/19236/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:головуючого - судді Боженко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дії та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.11.2014 року по виконавчому провадженню №43174330, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просить: визнати протиправними дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 485,64 грн. у виконавчому провадженні №43174330 та визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. про стягнення виконавчого збору у розмірі 485,64 грн. у виконавчому провадженні №43174330.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач вчинив усі необхідні дії для своєчасного добровільного виконання судового рішення, державний виконавець необґрунтовано прийняв постанову про стягнення з нього виконавчого збору від 06.11.2014 року №43174330, оскільки судове рішення виконано в добровільному порядку, а тому позивач вважає, що дана постанова, винесена відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Представники позивача та відповідача надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі у порядку письмового провадження, яке міститься в матеріалах справи.

Представник третьої особи до суду не з'явився про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно статей 33, 35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Постановою від 07.05.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області №2/180/585/2014 про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 30 000 грн..

Згідно вищевказаної постанови боржнику ДП «Придніпровська залізниця» - запропоновано добровільно виконати рішення суду у строк до 13.05.2014 року.

При цьому визначено, що сплаті підлягають грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. та зазначено номер карткового рахунку стягувача у ОБУ АТ "Ощадбанк", на який належить в добровільному порядку перерахувати кошти.

Так, в матеріалах справи міститься заява позивача від 13.05.2014 року №НЮв-4/475 про добровільне виконання рішення в межах визначених законодавством строків та надано копії платіжних доручень від 13.05.2014 року за №1358, №1359 на суму 25143,60 грн., де призначення платежу - відшкодування моральної шкоди по справі та 4 856,40 грн. - прибутковий податок із суми моральної шкоди.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ДП "Придніпровська залізниця" також звернулось із листом (вих. №1630/10/04-36-17-01-16 від 20.03.2014р.) щодо надання письмової податкової консультації відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів надала позивачу відповідь (вих. №26134/10/28-01-48-30 від 03.10.2014р.), у якому зазначила, що у відповідності до норм податкового законодавства суми відшкодування моральної шкоди, які відшкодовуються громадянину внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю громадянина чи його майну та не включаються до переліку доходів, що звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб, перебаченого ст. 165 Податкового кодексу України, є доходом фізичних осіб та підлягають оподаткування на загальних підставах за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України.

13.05.2014 року згідно постанови державного виконавця у ВП №43174330 виконавче провадження було зупинено із зазначенням підстав зупинення - направлення на адресу суду заяви про роз'яснення судового рішення.

Постановою від 05.11.2014 року виконавче провадження було поновлено, оскільки постанова про зупинення провадження була скасована начальником відповідача.

06.11.2014 року відповідачем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 485,64 грн. у зв'язку із не виконанням в самостійному (добровільному) порядку боржником у запропонований для добровільного виконання рішення строк.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

За вказаних обставин виконання рішення суду повинно здійснюватись з урахуванням як норм Закону України "Про виконавче провадження" так і норм Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб (далі - податок) є, відносно розглянутого випадку, як фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і податковий агент.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Кодексом.

Згідно підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.

Відділи державної виконавчої служби згідно зі статтею 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" є юридичними особами, мають розрахункові та інші рахунки в установах банків, гербову печатку, відповідно до статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

За письмовою заявою стягувача - фізичної особи стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

При цьому, згідно частини п'ятої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами та прямо забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею.

У відповідності до п.п. а) п.171.2 ст. 171 Податкового кодексу України - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету врегульовано статтею 168 Податкового кодексу України.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Кодексу.

Згідно вказаної норми, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, суд доходить висновку, що у разі виконання боржником - ДП "Придніпровська залізниця" грошового зобов'язання за виконавчим документом шляхом самостійного перерахування безпосередньо на користь та на рахунок стягувача, вказане підприємство виступатиме податковим агентом із покладенням на нього обов'язку щодо нарахування, утримання та сплати податку.

У разі виконання вимог виконавчого документу шляхом перерахування сум боржником на депозитний рахунок державної виконавчої служби, відсутня виплата та нарахування доходу фізичній особі, оскільки стягувач при такій сплаті не є отримувачем коштів.

При цьому, згідно виключення із загального правила, відповідно до підпункту168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Пункт 168.2 статті 168 Податкового кодексу України визначає, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (підпункту 168.2.2 підпункт 168.2 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, у разі здійснення виплат стягувачу органом державної виконавчої служби останній не матиме статусу податкового агента з огляду на приписи підпункту 168.2.2 підпункт 168.2 статті 168 Податкового кодексу України та не нараховує, не утримує та не сплачує за платника податку суми податку.

Проте, платник податків, отримавши суми відшкодування моральної шкоди, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, має самостійно нарахувати та сплатити відповідні суми податку до бюджету.

Отже, незалежно від обраного способу виплати сум за виконавчим документом на користь стягувача, спірні суми підлягатимуть оподаткуванню та у володінні стягувача остаточно залишиться присуджена сума відшкодування моральної шкоди за вирахуванням суми податку.

Так, державний виконавець перед винесенням спірної постанови мав перевірити чи наявний факт добровільного виконання за виконавчим документом, та прийняти сплату суми відшкодування за вирахуванням суми податку за належне й повне його виконання, проте, державний виконавець при сплаті 13.05.2014 року стягуваних сум нарахував 485,64 грн., що складають 10% від суми утриманого боржником податку.

Враховуючи те, що у даному рішенні місцевого загального суду стягнуто з позивача на користь фізичної особи саме моральну (немайнову) шкоду, то позивач як податковий агент під час добровільного виконання виконавчого документу (перерахування грошових коштів з рахунку позивача на рахунок фізичної особи) повинен був нарахувати, утримати та сплатити за фізичних осіб податок на доходи фізичних осіб, що було здійснено позивачем, тому позивач вважається таким, що виконав у повному обсязі виконавчий документ.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 06.11.2014 року державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 485,64 грн. у виконавчому провадженні №43174330.

При цьому, суд не вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дії старшого державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови від 06.11.2014 року, оскільки дії по винесенню рішення не є діями, які підлягають окремому оскарженню та є складовою частиною винесення спірного рішення. Згідно чинного законодавства вчинення державним виконавцем дій по винесенню постанов про стягнення з боржника виконавчого збору прямо передбачено у повноваженнях державного виконавця. Тобто, вказані дії державного виконавця є частиною процесу реалізації державним виконавцем своїх повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для позивача, а саме: постанов про стягнення виконавчого збору у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", у зв'язку із чим суд зазначає про невірне обрання способу захисту порушеного права позивача. Належним способом захисту прав позивача є оскарження постанови як рішення суб'єкта владних повноважень, спір про законність якого вже вирішено в цій справі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дії та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.11.2014 року по виконавчому провадженню №43174330 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 06.11.2014 року за виконавчим провадженням №43174330.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко