Постанова № 42459913, 13.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 р. Справа № 804/20822/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі Шкуті А.А.

за участю:

представників позивача Васейка М.Л., Валікової О.Б.

представника відповідача Біловола В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.11.2014 року у виконавчому провадженні №44521343, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2014 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, у якому просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1675,64 грн. у виконавчому провадженні №44521343;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловола В.О. про стягнення виконавчого збору у розмірі 1675,64 грн. у виконавчому провадженні №44521343.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області у справі №2/180/322/14-ц по виконавчому листу від 07.08.2014р. про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_5 суми боргу у розмірі 100000 грн. в рахунок відшкодування шкоди державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №44521343 з наданням строку для добровільного виконання - до 28.08.2014р. Позивач на виконання вказаного виконавчого документу 28.08.2014р. здійснив сплату боргу у розмірі 100000 грн. з урахуванням вимог ст. 167, 168 Податкового кодексу України з утриманням позивачем, як податковим агентом, податку з доходів фізичних осіб шляхом перерахування із 100000 грн. - 16 756,40 грн. до державного бюджету, а 83 243,60 грн. на користь стягувача - ОСОБА_5, тим самим виконавши судове рішення у повному обсязі у добровільний строк, а тому вважає, що винесення державним виконавцем постанови від 06.11.2014р. про стягнення виконавчого збору у розмірі 1675,64 грн. є протиправними діями відповідача, які вчинені з порушенням ст.ст. 28, 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки примусового виконання даного судового рішення не відбувалося, позивач самостійно у встановлений державним виконавцем строк виконав судове рішення, що підтверджується копіями платіжних доручень. Також, позивач вважає, що за приписами п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України позивач, як податковий агент, повинен був нарахувати та утримати податок із суми оподатковуваного доходу за рахунок платника податку та, в даному випадку, позивач діяв відповідно до податкової консультації.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, до суду надав письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтовував тим, що у відповідача на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження ВП №45370429, до якого входить і виконавче провадження №44521343 з приводу примусового виконання виконавчого листа №2/180/454/14, виданого Марганецьким міським судом Дніпропетровської області 07.08.2014р. про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. та за постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику було надано строк для добровільного його виконання до 28.08.2014р., яке було виконано боржником (позивачем) у добровільному порядку частково шляхом перерахування 83243,60 грн. на рахунок стягувача, а решту суми - 16756,40 грн. на рахунок держави. У зв'язку з тим, що боржником не було виконано в повному обсязі вимоги виконавчого листа про стягнення з боржника моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., а було перераховано лише 83243,60 грн. державним виконавцем 06.11.2014р. було прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми від суми залишку боргу, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме 1675,64 грн. відповідно до вимог ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Також, зазначив, що згідно виписки з держказначейства, що надійшла до Кіровського відділу ДВС ДМУЮ 07.11.2014р., боржником Державним підприємством «Придніпровська залізниця» було перераховано на рахунок відділу 06.11.2014р. суму залишку боргу на користь ОСОБА_5 у розмірі 16756,40 грн. Кошти було розподілено між стягувачем ОСОБА_5 і державою в рахунок погашення виконавчого збору та перераховано кошти на відповідні рахунки. Згідно виписки з держказначейства 24.11.2014 року на розрахунковий рахунок відділу надійшли грошові кошти, списані згідно платіжної вимоги №586 від 19.11.2014 р. На даний час кошти розподілені між стягувачами та державою в рахунок погашення виконавчого збору. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що підстав для визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення виконавчого збору не має.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області по справі №180/322/14-ц від 27.02.2014 року позовні вимоги про стягнення сум моральної шкоди були задоволені частково, вирішено стягнути солідарно з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 гривень; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2550,00 грн. та стягнуто солідарно з відповідачів на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

22.08.2014 року постановою старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_7 ВП №44521343 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/180/454/2014, виданого 07.08.2014 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_5 сум моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Постановою про відкриття виконавчого провадження було встановлено боржнику строк для самостійного виконання виконавчого документа до 28.08.2014 року.

При цьому визначено, що сплаті підлягають грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. та зазначено номер карткового рахунку стягувача в ПАТ «ПриватБанк», на який належить в добровільному порядку перерахувати кошти.

На добровільне виконання виконавчого листа суду на користь фізичної особи ОСОБА_5 на вказаний відповідачем картковий рахунок ДП «Придніпровська залізниця» платіжним дорученням №2608 від 28.08.2014 року перераховано суму моральної шкоди в розмірі 83243,60 грн. із зазначенням призначення платежу «відшкодування моральної шкоди по справі від 22.08.2014 року, вик. лист №2/180/454/2014, виданий від 07.08.2014 року Марганецьким міськсудом».

Одночасно 28.08.2014 року платіжним дорученням №2609 ДП «Придніпровська залізниця» було перераховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 16756,40 грн. із призначенням платежу «*101;01074377;01 прибутковий податок із суми моральної шкоди ОСОБА_5 згідно виконавчого листа №2/180/454/2014. Термін сплати 28.08.2014 року».

28.08.2014 року згідно постанови державного виконавця у ВП№ 44521343 виконавче провадження було зупинено із зазначенням підстав зупинення - направлення державним виконавцем на адресу суду заяви про роз'яснення судового рішення.

28.08.2014 року за вих.№ НЮв-4/836 позивач особисто надав до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції документальне підтвердження фактичного виконання рішення суду, а саме: платіжні доручення № 2608, №2609 від 28.08.2014

05.11.2014 року відповідачем поновлено виконавче провадження.

06.11.2014 року відповідачем винесено оскаржувану постанову у виконавчому провадженні №44521343 про стягнення з боржника виконавчого збору, згідно якої стягнуто виконавчий збір у розмірі 1675,64 грн., у зв'язку із невиконанням у добровільному порядку вимог виконавчого документу.

06.11.2014 року виконавче провадження №44521343 з примусового виконання виконавчого листа №2/180/454/2014 приєднано до зведеного виконавчого провадження №45370429.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови примусового виконання рішень встановлений Законом України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно п.4 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Отже, винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, у тому числі за часткового виконання виконавчого документу шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача, є обов'язком державного виконавця у відповідності до вищенаведених вимог ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до постанови від 22.08.2014р. про відкриття виконавчого провадження №44521343, позивач добровільно рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області у строк, встановлений для самостійного його виконання, повністю не виконав та з заявою про відстрочку виконання судового рішення до суду, який видав виконавчий документ, не звертався, а відтак державним виконавцем правомірно винесено постанову від 06.11.2014 року про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 1675,64 грн. пропорційно сумі, що не була сплачена позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками позивача у ході судового розгляду справи не надано жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо протиправності дій відповідача у ході прийняття відповідачем оспорюваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору з урахуванням встановлених обставин у справі, які свідчать про невиконання позивачем у повному обсязі виконавчого документу у строк, встановлений для добровільного виконання згідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Також, суд не приймає посилання позивача на ст. 168 Податкового кодексу України, яка, на його думку, під час виконання рішення суду зобов'язує Державне підприємство «Придніпровська залізниця» як податкового агента утримати податок із суми перерахованого доходу, оскільки спеціальнім законом в сфері виконання судових рішень є саме Закон України «Про виконавче провадження», який не передбачає право боржника на часткове, на свій розсуд виконання рішення суду та законних вимог державного виконавця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Між тим, ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4-х розмірів мінімальних заробітних плат, при цьому, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, позивачем судовий збір за подання позову майнового характеру (про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10000 грн.) було сплачено лише у розмірі 10 відсотків ставки судового збору в сумі 182 грн. 70 коп.

Приймаючи до уваги викладене та те, що ставка судового збору становить у розмірі 1827 грн. та враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, слід стягнути з позивача решту судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп. за вирахуванням сплаченої суми судового збору у розмірі 182,70 грн. (1827 -182,70) у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49600, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, р/р №2600830130306 у Центральному відділенні Промінвестбанку України, МФО 322959, ЄДРПОУ 0107382) на користь Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19 січня 2015 року.

Суддя В.В. Кальник