Рішення № 42459864, 22.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23150/14 22.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Карлсберг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інновації"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Стретович-Саруханян К.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Доан А.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 22 грудня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

23 жовтня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Карлсберг Україна" (позивач) подав до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву вих. № 2211-1106 від 20.10.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інновації" (відповідач) в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інновації" на користь Публічного акціонерного товариства "Карлсберг Україна" штрафні санкції в сумі 14 420,70 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять гривень 70 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Продавець, взяті на себе зобов'язання за договором № 03363-2013-С від 08.08.2013 року належним чином не виконав, зокрема, вчасно не передав у власність позивачу, як Покупцю, оплаченого останнім товару за відповідним договором, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за відповідним правочином з нарахованих дот стягнення санкцій за вказане порушення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/23150/14, розгляд справи призначено на 10.11.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 року розгляд справи відкладено до 08.12.2014 року.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву вих. № 07/1214 від 07.12.2014 року, в якому заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 08.12.2014р., відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошувалась перерва до 22.12.2014 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2013 року між позивачем (надалі - Покупець або Отримувач) та відповідачем (далі по тексту - Продавець або Постачальник) (разом - сторони) було укладено договір № 03363-2013-С (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. в порядку та на умовах якого Постачальник бере на себе зобов'язання виготовити та передати у власність Покупця відкривалки ТМ «Львівське» (надалі - Товар), відповідно до узгоджених оригінал-макетів та зразків, в кількості, асортименті та в строки відповідно до Додатків, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити такий Товар.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Покупець перерахував на користь Продавця 144 207,00 грн., що становить 100% вартості товару по Договору згідно рахунку-фактури № СФ-000097 від 04.11.2013р. (копія розрахунку в справі), що свідчить про виконання останнім своєї частини зобов'язання. Відповідно до Договору відповідач зобов'язався поставити товар не пізніше 10 жовтня 2013 року, проте Продавець прострочив виконання зобов'язання за Договором, поставивши товар 04 листопада 2013 року, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000097 від 04.11.2013р. (копія накладної в справі).

Згідно вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання зобов'язань за Договором щодо несвоєчасної поставки товару в сумі 14 420,70 грн.

Відповідач, у своєму відзиві, не спростовує факт того, що поставка були затримана, однак, заперечує проти позову посилаючись на вплив обставин непереборної сили, а саме, товар було відправлено митними органами на додаткову експертизу, що, на думку відповідача, збільшило строк проходження митного контролю. Окрім того, останній зазначає, що позивачем були пропущені строки позовної давності для звернення до суду з позовом.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було установлено судом, 08 серпня 2013 року між сторонами укладено договір № 03363-2013-С згідно п. 1.1. в порядку та на умовах якого Постачальник бере на себе зобов'язання виготовити та передати у власність Покупця відкривали ТМ «Львівське», відповідно до узгоджених оригінал-макетів та зразків, в кількості, асортименті та в строки відповідно до Додатків, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити такий Товар.

За п. 2.3. Договору датою поставки Товару є дата приймання товару на складі Покупця та відповідно до Специфікації (Додатку № 1) сторони домовились про здійснення поставки до 10 жовтня 2013 року (копія специфікації в справі).

Матеріали справи свідчать, що лише 04 листопада 2013 року Продавець поставив Товар на суму 144 207,00 грн., а Покупець його прийняв, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000097 від 04.11.2013р.

З матеріалів випливає, що 28 вересня 2013 року Покупець звертався до Продавця з претензією вих. № 2216-1081 на суму 14 420,70 грн. відповідно в якій зауважив на обставини необхідності сплатити штрафних санкцій за прострочення поставки (копія претензії в справі). Факт направлення Покупцем вказаних вимог на адресу Продавця підтверджується описами вкладення в цінні листи з відмітками поштових штемпелів про відправку кореспонденції (копії описів в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3. Договору за порушення строків поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 1% від вартості непоставленого Товару за кожний день затримки, але не більше 10% від вартості непоставленого Товару.

Враховуючи викладене, зважаючи на прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо поставки товару, обґрунтованими є позовні вимоги Покупця про стягнення з Продавця, на підставі п. 7.3. Договору, неустойки за Договором поставки в розмірі 14 420,70 грн., з розрахунку: 144 207,00 грн. Х 10% та враховуючи обмеження щодо 1% від вартості непоставленого Товару за кожний день затримки, але не більше 10% від вартості непоставленого Товару.

Щодо викладених відповідачем у відзиві обставин про відсутність в діях відповідача вини у простроченні поставки товару, то суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст.ст. 527, 612 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, з огляду на прострочення виконання Продавцем взятих на себе зобов'язань перед Замовником за Договором, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 14 420,70 грн., і даний факт, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є доведеним з боку позивача належними та достатніми доказами та відповідачем у встановленому законом порядку не спростований, зважаючи на те, що відповідачем не доведено належними доказами обставин, за яких він, як особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, яке сталося внаслідок випадку або непереборної сили, необґрунтованими є посилання відповідача щодо, по суті, врахування обставин проведення додаткової експертизи, як на підставу для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині застосування відповідальності за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару у визначений сторонами в Договорі строк.

Щодо заявлених відповідачем у відзиві тверджень про пропущення позивачем строків позовної давності для стягнення пені то суд зазначає слідуюче.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність - встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, строк поставки товару за Договором, в силу п. 3 Специфікації до Договору, спливає до 10.10.2013р. включно, а тому, за переконанням суду, початок строку перебігу спеціальної позовної давності виникло у позивача з: 11.10.2013р., тобто з моменту настання першого дня, до дати якого товар поставлений не був і, відтак, закінчується - 11.04.2015р. (після спливу 6 (шість) місяців та 1 (один) року).

Позовна заява надійшла до суду 23.10.2014р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви. А тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення штрафу за визначений позивачем період.

За таких обставин, викладені відповідачем у відзиві обставини щодо пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності є недоведеними.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські інновації" (ідентифікаційний код 35632037, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18, р/р 26007052709056 в Печерській філії ПриватБанку м. Києва), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Карлсберг Україна» (ідентифікаційний код 00377511, адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Г. Сапожнікова, буд. 6, МФО 300379, р/р 2600000058000 в Філії «КІБ» ПАТ «Креді Агріколь Банк», ІПН 003775108241, номер свідоцтва платника ПДВ: 200075870), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: штрафних санкцій - 14 420,70 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять гривень 70 копійок) та судові витрати - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.01.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало