Рішення № 42459848, 20.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27123/14 20.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Фарма»

до Міністерства охорони здоров'я України

про стягнення 67 056,64 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Петренко Д.М. (представник за довіреністю від 16.10.2014р.);

Кохановський В.В. (представник за довіреністю від 16.10.2014р.);

від відповідача: Дяк Ю.М. (представник за довіреністю №14.02/25 від 29.12.2014р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вектор Фарма» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Міністерства охорони здоров'я України (надалі також - відповідач) суми 3% річних в розмірі 67 056,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов'язки за Договором щодо оплати вартості отриманого товару виконав з порушенням строків, у зв'язку з чим останній має понести відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, проте в судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись при цьому на те, що відповідач є бюджетною установою, фінансування якого здійснюється з Державного бюджету України. Враховуючи, що оплата товару відповідачем проведена, а видатків в державному бюджеті на сплату 3% річних не передбачено, то відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/27123/14, розгляд було призначено на 20.01.2015р.

В судовому засіданні 20 січня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2013 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (замовник за Договором) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти №30/13/188/21-24 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався у 2013 році поставити Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні, зазначені в Специфікації (Додаток №1), (далі - товар), а відповідач оплатити такий товар на умовах цього Договору. Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» за напрямом «Централізована закупівля лікарських засобів та виробів медичного призначення для закладів охорони здоров'я для забезпечення лікуванням хворих із серцево-судинними та судинно-мозковими захворюваннями». Товар постачається уповноваженому підприємству відповідача: Державне підприємство для постачання медичних установ «Укрмедпостач» (Уповноважене підприємство за Договором), з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.

Найменування товару: 32.20.1. Інструменти і прилади медичні, хірургічні та стоматологічні (вироби медичного призначення для стентування коронарних судин) - 23 лоти), відповідно до Додатку №1. (п. 1.2. Договору).

Загальні обсяги та сума Договору підлягають зменшенню у разі зменшення бюджетних призначень, у тому числі під час уточнення показників Державного бюджету України на 2013 рік, а також у випадку обмеження або припинення бюджетного фінансування та узгодженого зменшення сторонами Договору ціни Договору про закупівлю. (п. 1.3. Договору).

Валютою Договору є гривня України. Сума цього Договору становить 86 516 496,00 грн., без ПДВ. Сума цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата здійснюється відповідачем протягом семи робочих днів після поставки товару на склад Уповноваженого підприємства, за повідомленням Уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Грошові зобов'язання відповідача перед позивачем вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з рахунку відповідача в державному казначействі в рахунок оплати товару по договору. (п. 4.4. Договору).

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності та виконання зобов'язань за цим Договором. (п. 7.14. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та дії до 31 грудня 2013 року. (п. 10.1. Договору).

Специфікацією до Договору сторонами погоджено предмет закупівлі, назви товарів, його виробників, кількість та ціну товарів.

Додатковою угодою №1 від 26.07.2013р. до Договору сторонами внесено зміни до Специфікацій (Додаток №1) та графіку поставок (Додаток №2) і викладено їх в новій редакції.

Додатковою угодою №2 від 24.12.2013р. до Договору сторонами внесено зміни до Специфікацій (Додаток №1) та графіку поставок (Додаток №2) і викладено їх в новій редакції. Окрім того, зазначеною додатковою угодою викладено п. 3.1. Договору в наступній редакції: «Валютою Договору є гривня України. Сума цього Договору становить 86 516 111,00 грн., без ПДВ».

Додатковою угодою №3 від 30.12.2013р. до Договору сторонами продовжено дію Договору до 01.06.2014р.

Додатковою угодою №4 від 28.05.2014р. до Договору сторони п. 7.14. Договору виклали в наступній редакції: «Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності та виконання зобов'язань за цим Договором, включаючи виконання зобов'язань щодо поставки та оплати товару на суму 7 293 402,00 грн., без ПДВ, у 2014 році.».

На виконання умов Договору позивачем було товар на загальну суму 7 293 402,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №ВН-0004 від 31.01.2014р. на суму 7 192 890,00 грн.;

- №ВН-0008 від 10.02.2014р. на суму 100 512,00 грн.

Факт отримання товару Уповноваженим підприємством підтверджується відбитком печатки останнього у зазначених видаткових накладних та підписами уповноважених осіб.

Як встановлюється матеріалами, що підтверджено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім було проведено повний розрахунок за отриманий товар на загальну суму 7 293 402,00 грн., а саме:

- платіжним дорученням №6192 від 02.06.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 100 512,00 грн. (платіж проведено 03.06.2014р. згідно відмітки банку на платіжному дорученні);

- платіжним дорученням №6193 від 02.06.2014р. відповідачем проведено платіж на суму в розмірі 7 192 890,00 грн. (платіж проведено 03.06.2014р. згідно відмітки банку на платіжному дорученні).

Позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача суми 3% річних у зв'язку з порушенням останнім строків проведення розрахунків встановлених Договором.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з пункту п. 4.2. Договору оплата здійснюється відповідачем протягом семи робочих днів після поставки товару на склад Уповноваженого підприємства, за повідомленням Уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Таким чином оплата товару повинна була бути здійснена відповідачем протягом семи робочих днів після поставки товару на склад Уповноваженого підприємства або по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі здійснення закупівлі за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів замовник має право передбачати у договорах про закупівлю здійснення попередньої оплати відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Договором, укладеним між сторонами, не передбачено умов попередньої оплати товару, однак погоджено проведення оплати по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Тобто, обов'язок відповідача здійснити оплату товару за Договором виникає при наявності та в межах фактичного фінансування відповідного бюджетного призначення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. (ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України).

Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. (п. 8 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному Кодексом.

Таким чином, розрахунок за отриманий товар по Договору може бути здійснений лише при умові виділення замовнику (відповідачу) розпорядником бюджетних коштів відповідного бюджетного фінансування закупівлі на реєстраційний рахунок замовника з місцевого бюджету міста Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, після виділення відповідачу коштів для розрахунку за товар, отриманий по Договору, зазначені кошти платіжними дорученнями були перераховані позивачу.

Таким чином, з урахуванням положень норм викладеного законодавства, відповідачем в межах умов Договору, Бюджетного кодексу України та Закону України "Про здійснення державних закупівель" було проведено оплату вартості отриманого від позивача товару.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що відповідачем не порушено строків виконання грошового зобов'язання по Договору, вимога про стягнення з останнього 3% річних в розмірі 67 056,64 грн. є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/27123/14 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір позивача у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на останнього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.01.2015р.

Суддя С.М. Морозов