Рішення № 42459830, 26.01.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 січня 2015 р. Справа № 903/1193/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Панхім", с.Рованці, Луцький район, Волинська область

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1, с.Гірка Полонка, Луцький район, Волинська область

про стягнення 44 544, 63 грн.

Суддя Пахолюк В. А.

Представники:

від позивача: Кравчук Н. В., довіреність від 30.12.2014 року №30-1,

від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець.

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Панхім", звернувшись з позовом до суду, просив стягнути з відповідача - Підприємця ОСОБА_1 114 930, 63 грн., в т.ч. 23 796, 30 грн. основного боргу згідно договору поставки № 0000085 від 20.02.2013 року, 70 386, 00 грн. товарного кредиту, 5 321, 35 грн. пені, 15 426, 98 грн. - 40% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору поставки № 0000085 від 20.02.2013 року. Посилається на видаткові накладні № ФП-0000478 від 31.10.2013 р., № ФП-0000338 від 29.11.2013 р., № ФП-0000296 від 31.12.2013 р., № ФП-0000168 від 31.01.2014 р., № ФП-0000270 від 28.02.2014 р., банківські виписки від 12.11.2013 р., 05.12.2013 р., 30.12.2013 р., 11.01.2014 р., 07.02.2014 р., 06.03.2014 р., 19.03.2014 р., 07.04.2014 р., 07.05.2014 р., 04.06.2014 р., 12.08.2014 р., 10.10.2014 р.

26.01.2015 р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх..№ 01-65/20/15) і просив стягнути з відповідача 44 544, 63 грн., в т.ч. 23 796, 30 грн. основного боргу, 5 321, 35 грн. пені, 15 426, 98 грн. - 40% річних.

Зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, передбаченим ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, судом приймається заява представника позивача, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 44 544, 63 грн.

Відповідач в судовому засіданні позов визнає. Виникнення заборгованості пояснює ускладненням економічної та фінансової ситуації в країні, що спричинило погіршення здійснення підприємницької діяльності і неможливість провести своєчасні розрахунки з позивачем.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд встановив.

20.02.2013 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Панхім" та відповідачем - Підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір поставки № 0000085 (далі договір).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки №000085 від 20.02.2013 року.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. п. 1.1, 1.2, 5.1, 5.6, 5.8, 6.3, 7.2, 7.4, 9.1 позивач зобов'язується поставити та передати відповідачу у власність нафтопродукти, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Асортимент, ціна та кількість товару узгоджується сторонами додатково та визначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, та/або у лімітно-забірній відомості. Ціна за одиницю товару встановлюється за погодженням сторін та підтверджується виданою постачальником видатковою накладною або специфікацією чи рахунком на оплату. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі передбачені чинним законодавством України. Оплата товару здійснюється протягом п'ятнадцяти днів з моменту поставки товару. Сторони домовились, що при наявності заборгованості, незалежно від причин її виникнення, кошти, які надходять від відповідача, зараховуються в першу чергу на погашення заборгованості, що утворилася раніше, незалежно від призначення платежу. Передача товару позивачем відповідачу засвідчується видатковими накладними та/або лімітно-забірними відомостями. У випадку неоплати покупцем відвантаженої партії товару в строк, що передбачений пунктом 5.6 даного договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання. Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару до дня повної оплати. Даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити договір за 1 місяць до закінчення строку дії, даний договір вважається автоматично пролонгованим кожен раз строком на 1 рік.

Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар - дизельне паливо на загальну суму 176 637 грн. 30 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними № ФП-0000478 від 31.10.2013 р., № ФП-0000338 від 29.11.2013 р., № ФП-0000296 від 31.12.2013 р., № ФП-0000168 від 31.01.2014 р., № ФП-0000270 від 28.02.2014 р.

Товар отримано відповідачем особисто, про що свідчить підпис та печатка підприємця.

В порушення умов договору відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 152841 грн. 00 коп., що стверджується банківськими виписками.

07.05.2014 року позивач на адресу відповідача надіслав вимогу №5 про термінове погашення боргу, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист. Відповідач вимогу отримав 13.05.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте заборгованість сплатив частково. Станом на 26.11.2014 р. (день подачі позову до суду) основний борг становив 23 796 грн. 30 коп.

Основна заборгованість відповідача за договором поставки №0000085 від 20.02.2013 року становить 23 796 грн. 30 коп., підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Позивач просить стягнути з відповідача також 15 426 грн. 98 коп. річних (40%).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.4 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару до дня повної оплати.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нараховані позивачем 15 426 грн. 98 коп. 40 % річних згідно розрахунку з врахуванням часткових проплат підставні та підлягають до стягнення в силу ст. 625 ЦК України, п. 7.4 договору.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такої прострочки в сумі 5 321 грн. 35 коп.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГКУ штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 3 ст.549 ЦКУ визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату за товар відповідач виплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми за кожен день затримки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем в межах шестимісячного строку пеня в розмірі 5 321 грн. 35 коп. підставна та підлягає до стягнення з відповідача.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судовий збір в розмірі 1 827, 00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати) відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на нього.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 2 298, 62 грн. згідно платіжного доручення № 921 від 27.11.2014 р.

Водночас, на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу слід повернути з Державного бюджету 471, 62 грн. судового збору у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог.

Господарський суд, керуючись п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст.526, 549, 625, 629 ЦК України, ст.ст.174, 230, 265 ГК України, ст.ст. 22, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Панхім" (вул. Промислова, 17, с. Рованці, Волинська область, на р/р 26002410782 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 30733394) 44 544, 63 грн., в т.ч. 23 796, 30 грн. основного боргу, 5 321, 35 грн. пені, 15 426, 98 грн. - 40% річних та 1 827, 00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Панхім" (вул. Промислова, 17, с. Рованці, Волинська область, на р/р 26002410782 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 30733394) з державного бюджету 471, 62 грн. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 921 від 27.11.2014 р., у зв'язку з зменшенням розміру позовних вимог.

Повне рішення складено 28.01.2015 р.

Суддя Пахолюк В.А.