Рішення № 42459607, 15.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24185/14 15.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний центр "Медекс" до Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" про стягнення заборгованості 5 482,25 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Казанцев К.О. (дов. № 2 від 21.07.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15 січня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діагностичний центр "Медекс" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості 4102,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/24185/14 та призначено справу до розгляду на 09.12.2014 року.

04.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та заява про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.11.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 09.12.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору та підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 5 482,25 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява 04.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Розглянувши подане позивачем 09.12.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 року продовжено строк розгляду даного спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 15.01.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2015 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.01.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/24185/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01042, м. Київ, вул. провулок Новопечерський, буд. 19/3, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діагностичний центр "Медекс" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" (замовник) було укладено договір № 000902 на надання медичних послуг (надалі по тексту - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надавати медичні послуги з магнітно-резонансної діагностики особам, які є застрахованими особами замовника (надалі - пацієнти).

Згідно з пунктом 4.1. Договору вартість наданих виконавцем замовнику медичних послуг згідно цього Договору визначається сторонами на основі діючого прейскуранту вартості медичних послуг (Додаток № 1). При цьому сторони домовились, що протягом перших трьох місяців з моменту підписання цього Договору, тарифи, що вказані у прейскуранті вартості медичних послуг (Додаток № 1) не можуть бути змінені.

У відповідності до пункту 4.2. Договору щомісячно до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, виконавець по факту надання медичних послуг надає замовнику звітно-фінансові документи для оплати наданих замовнику послуг, саме:

4.2.1. Рахунок на оплату фактично наданих медичних послуг замовнику у звітному періоді, завірений підписом уповноваженої особи та печаткою виконавця;

4.2.2. Акт виконаних робіт (два примірники - Додаток № 2), що містить ПБІ осіб, яким було надано медичні послуги, перелік, вартість та кількість наданих медичних послуг протягом звітного місяця, загальну вартість та кількість наданих медичних послуг протягом звітного місяця, загальну вартість отриманих послуг по кожній особі та всього до сплати, завірений підписом уповноваженої особи та печаткою виконавця.

Замовник розглядає надану виконавцем звітно-фінансову документацію протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати її отримання. У разі згоди з наданою виконавцем звітно-фінансовою документацією представник замовника підписує акт виконаних робіт, засвідчує підпис печаткою замовника та повертає один екземпляр виконавцю (пункт 4.3. Договору).

Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що замовник здійснює розрахунки з виконавцем до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на суму 5885,70 грн., що підтверджується наступними актами виконаних робіт при наданні медичних послуг:

- № ДЦ000000084 від 31.03.2014 року на суму 2 152,80 грн.;

- № ДЦ000000125 від 30.04.2014 року на суму 1 276,50 грн.;

- № ДЦ000019430 від 01.10.2014 року на суму 1 380,00 грн.;

За твердженням позивача, станом на момент розгляду даної справи, відповідач в порушення умов Договору здійснив лише часткову оплату наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Діагностичний центр "Медекс" послуг, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 809,30 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 809,30 грн. основної заборгованості, 360,85 грн. пені, 263,67 грн. інфляційних нарахувань, 48,43 грн. три проценти річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 000902 на надання медичних послуг, за умовами якого позивач зобов'язався надавати медичні послуги з магнітно-резонансної діагностики особам, які є застрахованими особами відповідача.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг охорони майна виконав належним чином, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг), які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за надані позивачем послуги згідно Договору, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Діагностичний центр "Медекс" у розмірі 4 809,30 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Судом також прийнято до уваги долучений до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків станом на період: з 01.01.2013 року по 12.12.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діагностичний центр "Медекс", який підписаний та скріплений печатками сторін та з якого вбачається, що сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 12.12.2014 року становить 4 809,30 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 4 809,30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний центр "Медекс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" 4 809,30 грн. заборгованості за договором № 000902 на надання медичних послуг, від 31.07.2014року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 360,85 грн. пені, 263,67 грн. інфляційних нарахувань, 48,43 грн. три проценти річних.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4. Договору сторони погодили. що у разі порушення строків виконання грошового зобов'язання винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на загальну суму 360,85 грн., нарахованої за період з 21.04.2014 року по 20.10.2014 року за прострочення оплати наданих позивачем послуг згідно акту виконаних робіт при наданні медичних послуг № ДЦ000000084 від 31.03.2014 року та за період з 21.05.2014 року по 20.10.2014 року за прострочення оплати наданих позивачем послуг згідно акту виконаних робіт при наданні медичних послуг № ДЦ000000125 від 30.04.2014 року є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача сплати останнім 3% річних за порушення грошового зобов'язання від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 48,43 грн., нарахованих за період з 21.04.2014 року по 20.10.2014 року за прострочення оплати наданих позивачем послуг згідно акту виконаних робіт при наданні медичних послуг № ДЦ000000084 від 31.03.2014 року та за період з 21.05.2014 року по 20.10.2014 року за прострочення оплати наданих позивачем послуг згідно акту виконаних робіт при наданні медичних послуг № ДЦ000000125 від 30.04.2014 року.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний центр "Медекс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" інфляційних нарахувань на загальну суму 263,67 грн. є обґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний центр "Медекс" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська Страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" (01042, м. Київ, вул. провулок Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностичний центр "Медекс" (03186, м. Київ. вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 13 літера А, код ЄДРПОУ 35249881) 4 809 (чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 30 коп. основної заборгованості, 360 (триста шістдесят) грн. 85 коп. пені, 263 (двісті шістдесят три) грн. 67 коп. інфляційних нарахувань, 48 (сорок вісім) грн. 43 коп. три проценти річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.01.2015 року

Суддя С.В. Стасюк