Постанова № 42459512, 13.01.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 р. Справа № 524/3430/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.10.2014р. по справі № 524/3430/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області позовні вимоги залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі позивач просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Виходячи з приписів ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 10.10.2000 року працював у виконавчому комітеті Автозаводської районної ради м. Кременчука.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для виплати позивачу спірної матеріальної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відсутні у зв'язку з тим, що така виплата не є обов'язковою та провадиться за наявності коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 та 6 ст. 33 Закону України "Про державну службу" в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про виплату спірної матеріальної допомоги, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Частиною 3 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" передбачено, що джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 р. N 268, надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Згідно з роз'ясненням Міністерства праці та соціальної політики України від 16.10.2009 р. N 620/13/84-09, рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника.

Проте, відповідно до п. 5.3 розділу 5 колективного договору на 2006-2009 роки, укладеного між відповідачем та трудовим колективом, при наявності коштів адміністрація зобов'язується надавати матеріальну допомогу працюючим у розмірі середньомісячної заробітної плати на вирішення соціально-побутових проблем.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 року N 3356-XII, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що всім працівникам виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області в 2009 році матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових потреб виплачувалась в розмірі посадового окладу, або наказу про встановлення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб меншого, ніж це зазначено в колективному договорі.

Колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції на копію довідки від 24.10.2014р. 157/01-11, оскільки зазначена довідка не дає достовірного підтвердження відсутності коштів на виплату спірної матеріально допомоги позивачу.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань позивачу мала обов'язковий характер, та повинна була проводитись у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, а також виходячи з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у виплаті спірної матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, як того вимагає ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.10.2014р. по справі № 524/3430/14-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі посадового окладу.

Зобов'язати Виконавчий комітет Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М.