Постанова № 42458949, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2015 р. м. Київ К/800/11052/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й., Суддів Ємельянової В.І.

Стародуба О.П.,

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю:

представника відповідача - Грома А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення компенсації замість речового майна,

за касаційною скаргою Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача грошову компенсацію замість речового майна в сумі 8149 грн 30 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію замість належного йому речового майна в сумі 8149 грн 30 коп.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу начальником управління правового забезпечення - помічника командувача сил підтримки Збройних Сил України з правової роботи.

Наказом Міністра оборони України від 24 березня 2011 року №287 ОСОБА_3 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу.

Згідно наказу Командира військової частини А2516 від 31 березня 2011 року №61 позивача з 7 березня 2014 року виключено із списків особового складу частини.

Відповідно до довідки адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України від 31 березня 2011 року №32 розмір грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі позивачу, становить 8149 грн 30 коп.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, виходили з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444.

Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ (в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Статтею 2 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року №1459-ІІІ, що набрав чинності 11 березня 2000 року, призупинено дію частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ в частині одержання військовослужбовцями речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість нього.

Законом України від 3 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Таким чином, на момент звернення ОСОБА_3 для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон №2011-ХІІ не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам даного Закону.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема в постановах від 22 жовтня 2013 року у справі №21-286а13 та від 10 грудня 2013 року у справі №21-415а13.

Крім того, посилання відповідачів на пропуск строку звернення з позовом до суду відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до Печерського районного суду м. Києва з вимогами про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 по справі №2-а-1019/11 постанову Печерського районного суду м. Києва від 22 липня 2011 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову у зв'язку зі зверненням до неналежного відповідача.

З даним позовом ОСОБА_3 звернувся 14 травня 2013 року, тобто в межах строку звернення з даним позовом, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав строк звернення з даним позовом пропущеним з поважних причин та поновив його.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року в даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб