Ухвала суду № 42458769, 13.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2015 р. м. Київ К/800/45506/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014

у справі № 818/822/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумбуд»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Сумбуд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0002871502/12401 від 11.05.2012.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 в задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 рішення суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік, складено акт № 450/152/14017843 від 20.04.2012, в якому встановлено, що ТОВ «Сумбуд» занижено на 17 088,58 грн. суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за лютий 2012 року, заявлену в податковій декларації з плати за землю за 2012 рік.

На підставі результатів проведеної перевірки, 11.05.2012 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 002871502/12401 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати в розмірі 25 632,87 грн., в т.ч.: 17 088,58 грн. основного платежу та 8 544,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В судовому порядку встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Сумбуд» та Сумською міською радою укладено договори оренди земельних ділянок, якими встановлено розмір орендної плати - від 1% до 3% від їх нормативної грошової оцінки. Товариство подало до податкового органу декларацію з плати за землю за 2012 рік, в якій визначено суму зобов'язання, виходячи із розміру орендної плати за земельні ділянки, встановленої договорами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 01.01.2011 відносини, які виникають щодо сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної та державної власності, регулюються нормами Податкового кодексу України, тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що зміна розміру земельного податку відповідно до Закону України «Про оренду землі» є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичних змін орендної плати та, відповідно, донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати.

Однак, суд касаційної інстанції з таким висновком апеляційного адміністративного суду погодитись не може, з огляду на наступне.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями Податкового кодексу України (ст. 9 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (ст. 269 Податкового кодексу України).

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок (ст. 271 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу, а згідно пп. «в» п. 288.5.2 цього ж пункту не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вказаний податок в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2012 рік було розраховано із розрахунку нормативної грошової оцінки землі, яка була визначена в договорах оренди станом до 01.01.2011, тобто без врахування нормативної грошової оцінки землі, що набрала чинності з 01.01.2011.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями Податкового кодексу України, тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать Податковому кодексу України в частині визначення розміру орендної плати, не можуть застосовуватися та мати пріоритет над нормами Податкового кодексу України.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 - скасуванню, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 скасувати та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2014.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний