Ухвала суду № 42458061, 22.01.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6161/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 59826552201 від 29.04.2014, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року Державна адміністрація залізничного транспорту України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 №59826552201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у період із 18 лютого по 03 квітня 2014 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 10 квітня 2014 року № 321/26-55-22-01/33599475, де зазначено виявлені порушення вимог Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 514492,00 грн., у тому числі за: ІІ-IV квартали 2011 року - 158622,00 грн.; І квартал 2012 року - 86213,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 74226,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 35158,00 грн.; IV квартал 2012 року - 160273,00 грн., чим порушено п. 137.17 ст. 137, п. 138.4 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, п. 152.2 ст. 152 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 29 квітня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 514492,00 грн. за основним платежем та у розмірі 88968,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів, які підтверджували неправомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 №59826552201.

Судова колегія апеляційної інстанції не може не погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.п. 138.1, 138.4 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, п.п. 152.2, 152.11 ст. 152 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п. п. 138.2, 138.11 цієї статті, п. п. 140.2-140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.

Платники податку, дохід (прибуток) яких повністю та/або частково звільнено від оподаткуванням цим податком, а також ті, що проводять діяльність, яка підлягає патентуванню, ведуть окремий облік доходу (прибутку), який звільняється від оподаткування згідно з нормами цього Кодексу, або доходу, отриманого від діяльності, що підлягає патентуванню. При цьому: до складу витрат таких платників податку, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування, не включаються витрати, пов'язані з отриманням такого звільненого доходу (прибутку); сума амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що використовуються для отримання такого звільненого доходу (прибутку), не враховується у витратах, пов'язаних з отриманням доходу (прибутку), що не звільняється від оподаткування.

У разі якщо основні засоби використовуються для отримання звільненого доходу (прибутку) та інших доходів (прибутків), які підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, витрати платника податку підлягають збільшенню на частку загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, яка так відноситься до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань звітного періоду, як сума доходів (прибутків), що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом на загальних підставах, відноситься до загальної суми доходів (прибутків) з урахуванням звільнених. Аналогічно відбувається розподіл витрат, що одночасно пов'язані як з діяльністю, дохід (прибуток) від провадження якої звільняється від оподаткування, так і з іншою діяльністю.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за період із 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року позивачем відображено у складі інших доходів доходи у вигляді амортизаційних відрахувань нарахованих на вартість безоплатно отриманих основних засобів у загальному розмірі 1449183,88 грн., у тому числі за: ІІ півріччя 2010 року - 267230,46 грн.; І квартал 2011 року - 134077,80 грн.; ІІ квартал 2011 року - 134037,30 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 134009,91 грн.; IV квартал 2011 року - 134303,50 грн.; І квартал 2012 року - 134755,17 грн.; ІІ квартал 2011 року - 134740,67 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 134733,42 грн.; IV квартал 2011 року - 134733,42 грн.

У ході перевірки відповідачем виявлено, що позивачем, згідно з реєстром карток обліку, станом на 31 грудня 2012 року нараховано амортизаційні відрахування на основні засоби, розташовані у місті Києві, а саме адміністративну будівлю у Протасовому Яру, 2, нежитлове приміщення на вулиці Стадіонній, 6-А, будівлю північного складу біля станції Київ-Товарний, інше обладнання.

У 2012 році на перелічені основні засоби позивачем нараховано амортизаційні відрахування у загальному розмірі 538962,68 грн., які відображено у складі інших доходів операційної діяльності, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік.

Поряд з цим, позивачем не включено до складу інших доходів суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, які отримані згідно з наказами Державної адміністрації залізничного транспорту України від 09 грудня 2011 року № 644-ц та від 17 липня 2012 року № 254-ц, а саме на 6 персональних комп'ютерів, які оприбутковані 30 грудня 2011 року на рахунок 104100 «Обчислювальна техніка» по залишковій балансовій вартості 2408947,20 грн. та автомобілі Mersedes Bens S500 і Hyundai Sonata, які оприбутковані 17 липня 2012 року на рахунок 105000 «Транспортні засоби» по залишковій балансовій вартості 666437,60 грн.

Відповідно до реєстру карток обліку, станом на 31 грудня 2012 року позивачем нараховано знос на перелічені основні засоби у розмірі 512642,99 грн.

При цьому, позивачем не включено до складу доходів суму амортизації відповідних активів, нарахованої у порядку, передбаченому положеннями ПК України, у разі безоплатного отримання підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств.

Отже, позивачем у складі доходів відображено доходи у розмірі амортизаційних відрахувань, нарахованих на безоплатно отримані основні засоби у 2010 році, та не відображено у 2012 році в декларації з податку на прибуток підприємства доходи у розмірі амортизаційних відрахувань, нарахованих на безоплатно отримані основні засоби у 2011-2012 роках.

Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561, відображення вартості безоплатно отриманих основних засобів здійснюється записом - Д-т 10 «Основні засоби» К-т 424 «Безоплатно одержані необоротні активи».

У сумі, пропорційній нарахованій амортизації, по об'єктах основних засобів, отриманих безоплатно, визнається дохід і здійснюється запис - Д-т 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» К-т 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів».

Поряд з цим, як вірно з'ясовано судом першої інстанції у ході розгляду справи, позивачем не здійснено відповідні бухгалтерські проводки по основних засобах, що отримані у 2011-2012 роках, а саме: ДТ 424 КТ 745. Доходи у розмірі амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, отримані протягом 2011-2012 років, не відображені у декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.

Колегія суддів відзначає, що позивач здійснював діяльність, яка підлягає патентуванню, а саме діяльність у сфері громадського харчування із застосуванням касового апарату, оскільки на території Укрзалізниці знаходиться їдальня для харчування своїх працівників.

Згідно з даними декларацій з податку на прибуток підприємства, позивач відображав доходи та витрати від діяльності, яка підлягає патентуванню, у складі інших доходів та інших витрат, а не у рядках 2 декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» та 5.1 «Витрати операційної діяльності, у тому числі: собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)».

Отже, факт того, що позивача звільнено від сплати збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг, відповідно до п. «з» пп. 267.1.2 п. 267.1 ст. 267 ПК України, не є підставою вважати, що діяльність у торговельно-виробничій сфері (їдальні) не підлягає патентуванню. Позивача зобов'язано вести окремий облік доходів, отриманих від діяльності, яка підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних із веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування, а також окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності згідно з п. 150.1 ст. 150 та п. 152.2 ст. 152 ПК України.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, що підтверджені належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а податкове повідомлення-рішення від 29.04.2014 №59826552201 прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки, які відповідають фактичним обставинам справи та скасуванню не підлягає.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 27 січня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.