Рішення № 42456306, 15.01.2015, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2/331/264/15

331/9742/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28 травня 2014 року на підставі наказу № 39-к її було прийнято на роботу до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на посаду економіста з фінансовї роботи в бухгалтерію.

31 липня 2014 року її було звільнено з підприємства за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що підприємством було видано відповідний наказ.

На день її звільнення з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», останнє повинно було виплатити їй заборгованість по заробітній платі за період з травня 2014 року по 31 липня 2014 року в розмірі 4334,37 грн..

Проте, виплата суми заборгованості по заробітній платі внаслідок невідомих причин, на день звільнення з підприємства не відбулася, у зв'язку з чим вона була вимушена звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу на стягнення заборгованості по заробітній платі за період з травня 2014 року по 31 липня 2014 року в розмірі 4334,37 грн..

10 жовтня 2014 року за її заявою видано судовий наказ про стягнення з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на її користь по заробітній платі за період з травня 2014 року по 31 липня 2014 року в розмірі 4334,37 грн.., який станом на грудень 2014 року не виконаний та заборгованість не сплачена.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за період з 01 серпня 2014 року по 05 грудня 2014 року, тобто за 89 робочих днів, в сумі 8462,99 грн. (113,88 грн. (середній заробіток за робочий день) х 89 робочих днів).

Крім того, вважає, що у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» повинно відшкодувати їй і моральну шкоду, яку вона оцінює у 1000,00 грн., оскільки порушення її законних прав призвели до моральних страждань і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі викладеного, просить суд стягнути з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на її користь компенсацію за час затримки виплати заробітної плати за період з 01 серпня 2014 року по 05 грудня 2014 року в розмірі 8462 гривень 99 копійок, а також моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Позивач надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та в разі повторної неявки у судове засідання представника відповідача просить розглянути справу у заочному порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від нього до суду не надходило.

Прийнявши до уваги заяву позивача, суд ухвалою від 15 січня 2015 року ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву представник позивача, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 28 травня 2014 року на підставі наказу № 39-к ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на посаду економіста з фінансовї роботи в бухгалтерію. (а.с. 6)

31 липня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено з підприємства за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що підприємством було видано наказ № 59-к від 29 липня 2014 року. (а.с. 7)

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та зробити з ним розрахунки в строки визначені законодавством.

На день звільнення ОСОБА_1 з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», останнє повинно було виплатити їй заборгованість по заробітній платі за період з травня 2014 року по 31 липня 2014 року в розмірі 4334,37 грн..

10 жовтня 2014 року за заявою ОСОБА_1 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя видано судовий наказ про стягнення з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з травня 2014 року по 31 липня 2014 року в розмірі 4334,37 грн. (а.с. 9)

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовим наказом, виданим Жовтневим районним судом. м. Запоріжжя 10 жовтня 2014 року встановлено, що ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» не здійснило повного розрахунку з звільненим працівником - ОСОБА_1

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахувані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в ст. 116 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стороною відповідача, який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи не надано суду будь-якого належного чи допустимого доказу того, що підприємством вживаються залежні від неї заходи щодо належного виконання покладеного на нього зобов'язання, а тому суд приходить до висновку, що повний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 з підприємства не проведений з вини роботодавця.

Згідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів.

Розмір середнього заробітку за термін затримки виплати заробітної плати з 31.07.2014 р. по 05.12.2014р. за розрахунком позивача становить: (113,88 грн. (середній заробіток за робочий день) х 89 робочих днів) = 8462,99 грн.

Суд приходить до висновку,що наданий позивачем розрахунок сум є вірним,оскільки іншого розрахунку відповідачем по справі на надано.

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на її користь з відповідача по справі моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, остання посилається на те, що порушення її законних прав призвели до моральних страждань та вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, через що вона несе певні моральні страждання, які оцінює у 1000 гривень.

За подібних обставин, та керуючись принципом розумної достатності, суд вважає за необхідне, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є співмірним та адекватним, а тому приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 також підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки мінімальна заробітна плата на 1 січня 2014 року становить 1218,00 грн., то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 224-226 88 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 124 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., Порядком обчислення заробітної плати, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», 69095, м. Запоріжжя, площа Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 05482972 (інші відомості про боржника у матеріалах справи відсутні) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (гурт.), фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Жовтневим РВ УМВС України в Запорізькій області 26.11.2013р.) компенсацію за час затримки виплати розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2014 року по 05 грудня 2014 року (включно) в розмірі 8462 (вісім тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 99 копійок, моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, а всього 9462 (дев'ять тисяч чотириста шістдесят дві) гривні 99 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», 69095, м. Запоріжжя, площа Пушкіна, 4, код ЄДРПОУ 05482972 (інші відомості про боржника у матеріалах справи відсутні) на користь держави (Державний бюджет Жовтневого району м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ: - 38025440, Банк одержувача: - ГУДКСУ у Запорізькій обл.., МФО: 813015, рахунок: 31214206700003, код бюджетної кодифікації: 22030001) судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання рішення суду апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

15.01.2015