Ухвала суду № 42454236, 22.01.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №583/1476/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Мовчан Н. В.Номер провадження 11-кп/788/34/15 Суддя-доповідач - Литовченко Н. О. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Литовченко Н. О.,

суддів - Борсая В. М., Захарченка О. П.,

з участю секретаря судового засідання - Спориш М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження №12014200060000020 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, прокурора у кримінальному провадженні Ольховського Б.В. на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 листопада 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Нетребівка Томашпільського району Вінницької області, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

з участю учасників судового провадження: прокурора - Кравцової Л.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_5,

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги від обвинуваченого ОСОБА_3 та прокурора у кримінальному провадженні Ольховського Б.В. на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 листопада 2014 року, в яких:

обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати його не винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України; крім того, у поданому в судовому засіданні клопотанні просить суд звільнити його від відбування покарання на підставі п.«д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році»;

прокурор у кримінальному провадженні у змінах до апеляційної скарги просить суд вирок суду залишити без змін та застосувати до ОСОБА_3 вимоги Закону України «Про амністію у 2014 році» і звільнити його від відбування основного і додаткового покарання на підставі п.«д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році»;

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначено покарання у виді 3-х років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь Управління фінансів Охтирської міської ради 4223,26 грн. вартості лікування потерпілого від злочину та на користь держави 5669,80 грн. судових витрат за проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В

обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3 вказує на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість постановленого щодо нього вироку, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також на допущене істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки в основу обвинувального вироку було покладено докази, які отримані внаслідок грубого порушення його права на захист, в період перебування його в якості свідка, в тому числі, і слідчий експеримент від 19 лютого 2014 року та висновок судової автотехнічної експертизи №36 від 13 березня 2014 року. Більш того, визнавши, що зазначений слідчий експеримент був проведений з грубим порушенням та піддавши сумніву законність вказаного експертного висновку, суд, доручивши органу досудового розслідування провести слідчий експеримент та призначивши додаткову автотехнічну експертизу, замість повторної, отримавши результати якої, в основу свого висновку про доведеність його вини в інкримінованому злочині, поклав первісний слідчий експеримент та висновок експерта №36 від 13 березня 2014 року, при цьому необґрунтовано відкинув слідчий експеримент за його участі від 11 вересня 2014 року та висновок додаткової комісійної судової автотехнічної експертизи №1327 від 24 жовтня 2014 року. Наголошує, що причиною дорожньо - транспортної пригоди стали дії пішохода ОСОБА_6, які не відповідають вимогам п.п.4.7, 4.14 ПДР України, а зібрані докази по кримінальному провадженню, в своїй сукупності, підтверджують факт ДТП та її наслідки, проте не доводять його вину.

Прокурор у кримінальному провадженні Ольховський Б.В. в зміненій апеляційній скарзі вказує, що оскільки ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду звернувся до суду з заявою про звільнення його від відбування покарання на підставі п.«д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки він є учасником бойових дій, вирок суду слід залишити без змін та застосувати до обвинуваченого амністію.

В поданих запереченнях на апеляційні скарги потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 просять вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що 06 січня 2014 року, близько 23-20 години, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався в м. Охтирка по вул. Леніна в напрямку від площі ім. Леніна до виїзду з міста. Попереду ОСОБА_3 у попутному напрямку на автомобілі марки «Хюндай Акцент» д/н НОМЕР_2 рухався ОСОБА_8, який, виявивши попереду себе пішохода ОСОБА_6, що почав перетинати проїзну частину з права на ліво по ходу його руху, екстрено натиснув на гальма та з метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди, змінив напрямок свого руху праворуч та зіткнувся із бордюрним каменем, що обмежує проїзну частину. ОСОБА_3, помітивши нетиповий характер руху автомобіля марки «Хюндай Акцент», не маючи інформації про причини такої поведінки автомобіля-лідера, не вжив заходів, направлених на зменшення швидкості руху аж до повної зупинки, в результаті чого в районі будинків №8а та 17 по вул. Леніна м. Охтирка скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, внаслідок чого останньому було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, та тілесні ушкодження у виді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки на рівні середньої третини зі зміщенням, обширної рваної рани середньої третини лівої гомілки до 2/3 окружності гомілки з пошкодженням сухожилля та м'язів-розгиначів ступні з частковим пошкодженням судинно-нервового пучка, травматичного шоку 1-2 ступеня, які є небезпечними для життя особи та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Допущене ОСОБА_3 порушення вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП і наслідками, що настали.

Заслухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, думку прокурора, який підтримав змінену апеляційну скаргу та апеляційну скаргу обвинуваченого в частині звільнення його від відбування покарання у зв'язку з амністією, обвинуваченого та захисника на підтримку поданої апеляційної скарги ОСОБА_3, а у разі її відхилення - звільнення від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої ї інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до вимог п.п.1,3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Вказані вимоги закону під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_3 судом першої інстанції дотримані не були.

Так, суд першої інстанції в основу висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених у вироку, не зважаючи на невизнання ним вини та надані в судовому засіданні пояснення, поклав протокол проведення слідчого експерименту від 19 лютого 2014 року за участю ОСОБА_3 (т.1 арк.65-71), при цьому, як зазначав в суді першої інстанції та вказує в апеляційній скарзі обвинувачений, не зважаючи на його пояснення під час слідчого експерименту, слідчий вносив в цей протокол уточнені експертом дані, а не ті, які вказував особисто він.

Окрім того, суд першої інстанції поклав в основу вироку висновок експерта №36 від 13 березня 2014 року, в якому в якості вихідних даних були використані покази ОСОБА_3, надані під час вищевказаного слідчого експерименту, згідно якого в даній дорожній ситуації, водій автомобіля ВАЗ (ОСОБА_3.) повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України. За наданих вихідних даних, водій автомобіля ВАЗ мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода. З технічної точки зору, відповідно до вихідних даних, в діях водія автомобіля ВАЗ, в даній дорожній ситуації, вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (т.1 арк.78-81,195-199).

Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, обвинувачений на підставі ст.87 КПК України просив суд визнати недопустимими доказами проведений з його участю слідчий експеримент від 19 лютого 2014 року та висновок експерта №36 від 13 березня 2014 року з тих підстав, що під час проведення слідчого експерименту він перебував в статусі свідка. Суд у вироку відхилив дане клопотання, мотивуючи свої висновки тим, що судом не встановлено порушень прав ОСОБА_3, які б стали підставою для визнання недопустимими зазначених доказів.

Разом з тим, п.6 ч.2 ст.87 КПК України прямо вказує на те, що суд зобов'язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України позбавлений можливості дати іншу оцінку цим доказам та виконати приписи ст.ст.87,89 КПК України, оскільки апелянтами не ставиться питання про повторне дослідження вказаних доказів судом апеляційної інстанції.

Крім того, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 були задоволені клопотання обвинувачення та частково - захисту та призначена додаткова судова автотехнічна експертиза за наявності нових вихідних даних, отриманих в ході слідчих експериментів, проведених 11 вересня 2014 року з участю ОСОБА_3, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, та потерпілого ОСОБА_6

За висновками даної додаткової комісійної судово-автотехнічної експертизи №1327 від 24 жовтня 2014 року (т.2 арк.36-44) встановлено, що покази водія автомобіля ВАЗ 21102 ОСОБА_3 щодо механізму зближення його автомобіля та пішохода ОСОБА_6, з моменту виявлення останнього та до моменту наїзду, які надані під час проведення слідчого експерименту від 11.09.2014р. - є технічно неспроможними, тому надати відповіді на частину поставлених перед експертом питань не видається можливим.

Проте як в даному висновку експертизи, так і у висновку експерта №36 від 13 березня 2014 року, не враховано вихідні дані слідчих експериментів, проведених за участі свідка ОСОБА_9 20 лютого 2014 року, та свідка ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_6 19 лютого 2014 року.

Загальні засади кримінального провадження, визначені п.15 ч.1 ст.7 КПК України, декларують змагальність сторін та свободу у поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.6 ст.22 КПК України передбачає обов'язок суду, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.356 КПК України за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз'яснення висновку, проте не зважаючи на наявність висновку додаткової комісійної експертизи №1327 від 24 жовтня 2014 року, який не дав однозначної відповіді на більшість поставлених питань, експерт судом допитаний не був, крім того, суд першої інстанції не скористався наданим йому ч.2 ст.332 КПК України правом своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі незалежно від наявності клопотань сторін кримінального провадження при наявності висновків двох експертів, які суперечать один одному, та не усунув суперечностей у цих доказах, що не дає можливості зробити однозначний висновок щодо доведеності чи недоведеності вини ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині, допустивши, тим самим, неповноту судового розгляду, оскільки залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Ці обставини, а також порушення судом першої інстанції вимог ст.ст.86-87,89 КПК України щодо допустимості доказів, колегія суддів вважає істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону в силу положення, закріпленого ч.1 ст.412 КПК України, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення та тягнуть за собою його скасування з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу обвинуваченого та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому інші доводи апеляційної скарги підлягають ретельній перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції.

З наведених вище підстав не підлягає розгляду і заява обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році».

Керуючись ст.ст.376,404,405,407,409,410,412,415,418,419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 листопада 2014 року відносно ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд в Охтирському міськрайонному суді Сумської області в іншому складі суду.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Ольховського Б.В. залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Литовченко Н. О. Борсай В. М. Захарченко О. П.