Ухвала суду № 42453865, 15.01.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/22/15

Головуючий у першій інстанції Мирончук Н.В.

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Виноградової Л.Є., Сегеди С.М.

при секретарі: Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання правочинів щодо відчуження автомобіля недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року, -

встановила:

21 травня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання рухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання правочинів щодо відчуження автомобіля недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, який в подальшоу було уточнено.

Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та відповідачем - ОСОБА_3 11.11.2001 року був укладений шлюб.

В період шлюбу, у сторін народилися дві доньки: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час перебування у шлюбі, подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було набуто у власність наступне майно:

-12 листопада 2002 року, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом, була придбана квартира АДРЕСА_1. 05 грудня 2002 року право власності було зареєстровано за відповідачем у КП "ОМБТІ та РОН";

-11 листопада 2010 року, на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № 514408-F00381 був придбаний автомобіль КІА Sorento, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, за 256800 гривень.

Позивачка вказала, що з 2011 року вона з відповідачем ОСОБА_3перестали підтримувати шлюбні відносини та спільне господарство з тих пір не ведуть.

Пославшись на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 09 липня 2012 року, позивачка зазначила, що цим рішенням стягнуто аліменти з відповідача ОСОБА_3 по 950 грн. на кожну дитину.

Проте, за апеляційною скаргою відповідача про зменшення розміру аліментів, рішенням апеляційного суду Одеської області 19 жовтня 2012 року, рішення першої інстанції було скасовано та зменшено суми аліментів до 600 грн. на кожну дитину.

При цьому, позивачка зазначає, що діти мешкають разом з нею та знаходяться на її утриманні та у добровільному порядку відповідач ОСОБА_3 ніякої допомоги не надає, ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати дітей. Аліменти сплачує нерегулярно.

Більш того, діти страждають відсталістю в розвитку мови і порушення процесу письма, що виявляється в помилках, що повторюються, які обумовлені несформованою вищою психічною діяльністю, що бере участь в процесі написання. А тому, як вказує позивачка, діти потребують лікування і постійного нагляду спеціалістами, такими як логопед і дефектолог.

З урахуванням вказаного, позивачка вважає, що її частка у спільній сумісній власності подружжя повинна бути збільшена, оскільки розмір аліментів, які вона одержує від відповідача на утримання та виховання неповнолітніх дітей, недостатній для забезпечення їхнього розвитку, лікування та реабілітації.

При цьому позивачка також зазначила, що у той час, коли цивільна справа про стягнення аліментів була в апеляційному провадженні, як вона дізналася пізніше з відповіді УДАІ ГУ МВС України в Одеській області від 19.06.2014 року, 04.08.2012 року автомобіль КІА Sorento, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, відповідачем ОСОБА_3 було, без відома її - позивачки, знято з обліку для реалізації.

У той же день спірний автомобіль було зареєстровано, на підставі довідки-рахунку ДПІ 608874 від 04.08.2012 року за громадянкою ОСОБА_5, яка є матір'ю відповідача ОСОБА_3, та було видано нове свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 і станом на 19.06.2014 року автомобіль не перереєстровувався.

Позивач також вказала, що на час слухання справи в суді про поділ майна, їй стало відомо, що на теперішній час, той же автомобіль КІА Sorento, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, був знятий з обліку та 17.07.2014 року зареєстрований на громадянина ОСОБА_9, який також є родичем відповідача ОСОБА_3

На думку позивача, відповідач ОСОБА_3, з метою уникнення розподілу сумісної власності - автомобіля КІА Sorento, одноособово, без її згоди, як дружини, та без її відома, відчужив спірний автомобіль, який належав сторонам на праві спільної сумісної власності.

Позивачка вважає, що, оскільки вона не надавала згоди на здійснення будь-яких дій стосовно користування та розпорядження автомобілем, який належав подружжю, їй - ОСОБА_2 та відповідачу - ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, то всі подальші дії відповідачів відносно перереєстрації автомобіля, є незаконними.

На думку позивачки, незаконні дії відповідача ОСОБА_3 та третьої особи, матері відповідача - ОСОБА_5 порушили права та інтереси на власність позивача і ці правочини, які відбулися 04.08.2012 року між відповідачем - ОСОБА_3 та його матір'ю - ОСОБА_5, та між ОСОБА_5 і їхнім родичем ОСОБА_4 - 17.07.2014 року треба визнати недійсними та привести сторони правочинів у первісний стан.

Позивачка вважає, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від законного розподілу сумісного майна подружжя, відчужив його, тобто розпорядився на свій розсуд, а тому, зазначений перехід права власності на автомобіль, який належав їх сім'ї - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, є незаконним та порушує право власності позивачки на автомобіль, виходячи з наступного: - автомобіль був придбаний в період шлюбу та був відчужений відповідачем ОСОБА_3, який не мав права його відчужувати без погодження з нею; автомобіль вибув з володіння позивачки не з її волі, оскільки вона не надавала згоди на продаж автомобіля.

У зв'язку із тим, що згода щодо розподілу майна між ними в позасудовому порядку не досягнута, посилаючись на викладене, позивачка з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, які знаходяться на її утриманні та потребують особливих умов для їхнього росту та фізичного і духовного розвитку, просила визнати за нею право власності на 2/3 частин квартири АДРЕСА_2, припинивши право власності ОСОБА_3 на дану частку майна, залишивши майно у спільній частковій власності; визнати, що автомобіль КІА Sorento, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, є спільною сумісною власністю подружжя - її та відповідача ОСОБА_3; визнати правочин між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 щодо перереєстрації автомобіля КІА Sorento, 2010 року випуску від 04.08.2012 року недійсним, повернувши сторони у первісний стан; визнати правочин між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 щодо перереєстрації автомобіля КІА Sorento, 2010 року випуску від 17.07.2014 року недійсним, повернувши сторони у первісний стан; скасувати реєстрацію автомобіля КІА Sorento, 2010 року випуску, зареєстрованого за громадянином ОСОБА_4 - 17.07.2014 року; визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частин автомобіля КІА Sorento, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, припинивши право власності ОСОБА_3 на дану частку майна, залишивши майно у спільній частковій власності; витребувати автомобіль КІА Sorento, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 від відповідача ОСОБА_4, на користь ОСОБА_2; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБА_2, задовольнити частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частин квартири АДРЕСА_2, яка в цілому складається з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, корисною площею 43,0 кв.м., загальною площею 43, 8 кв.м., в тому числі житловою площею 28,7 кв.м., припинивши право власності ОСОБА_3, на дану частку майна, залишивши майно у спільній частковій власності.

Визнано автомобіль КІА Sorento, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини автомобіля КІА Sorento, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, припинивши право власності за ОСОБА_4 на 2/3 частини автомобіля КІА Sorento, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2.

Витребувавши 2/3 частини автомобіля КІА Sorento,2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 від відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3, на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 121 грн. 80 коп. та з відповідача - ОСОБА_3 у сумі 877,90 грн. і з позивача - ОСОБА_2, у сумі 1755,80 грн. - на користь держави.

В задоволенні інших вимог, відмовлено.

В рішенні також зазначено, що воно є підставою для:

- скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на 2/3 ізольованої квартири під АДРЕСА_1

- реєстрації за ОСОБА_2 права власності на зазначені 2/3 частини квартири АДРЕСА_2, у реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції Одеської області;

- скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5) на 2/3 частини автомобіля КІА Sorento, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2;

- реєстрації за ОСОБА_2 право власності на зазначені 2/3 частини автомобіля КІА Sorento, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, у реєстраційній службі УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Також не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати у частинах визнання автообіля КІА Sorento, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1, двигун № НОМЕР_2, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3, визнання правочину між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо перереєстрації Автомобіля недійсним та у частині витребування автообілю КІА Sorento, 2010 року випуску, кузов № НОМЕР_1 від ОСОБА_4.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що на її утриманні знаходяться двоє дітей з особливими потребами, а тому на підставі ч. 3 ст. 70 СК України, згідно до якої за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного і духовного розвитку та лікування, відступив від засад рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, оскільки встановив, що відповідач на утримання дітей коштів не надає, а розмір аліментів - по 600 грн на кожну дитину, з урахуванням стану їхнього здоров'я недостатній для забезпечення фізичного і духовного розвитку дітей та їхнього лікування.

Визнаючи автомашину КІА "Соренто" в склад спільного сумісного майна подружжя, районний суд виходив з того, що вона була придбана у період шлюбу, а тому за правилами ст. 60 СК України підлягає розподілу між чоловіком і дружиною.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач розпорядився спільним майном подружжя - автомашиною, без згоди позивачки, що суперечить вимогам ст. 65 СК України, якою встановлено, що для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя повинна бути подана письмово; а також вимогам ст.369 ЦК України, у відповідності до якої розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності,здійснюється за згодою усіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном, вважається, що він вчинений за згодою усіх співвласників.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Позивачка своєї згоди на відчуження автомобіля письмово не надавала, тому районний суд підставно прийшов до висновку про задоволення її позовних вимог у цій частині у відповідності до вимог ст. 388 ЦК України, оскільки майно вибуло із її володіння не з її волі іншим шляхом.

Як вбачається із роз'яснень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6 листопада 2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права ( частина перша ст. 216 ЦК України) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правосину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав, або міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі і те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Судом першої інстанції було встановлено, що дії відповідачів та третьої особи щодо перереєстрації спірного автомобіля свідчать про те, що набувачі знали та повинні були знати про наявність перешкод для вчинення правочину, у тому числі і те, що відчужував не мав права одноособово розпоряджатись майном, придбаним у шлюбі, а тому розцінив такі їхні дії як недобросовісність набувача, що є підставою для задоволення позову про витребування спірного майна.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись: п. 1 ч. 1 ст. 307; ст. 308; 315; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області:

Н.А. Кононенко

Л.Є. Виноградова

С.М. Сегеда