Постанова № 42449916, 24.11.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3746/13-а

Провадження № 2-а/344/573/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Барашков В.В.

за участю секретаря: Cтрук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську справу за адміністративним позовом ПАТ «Родон» до виконавчого комітету Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс»,третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання незаконними і недійсними рішення, виконавчого комітету Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради №35 від 13.09.2008року і свідоцтво про право власност на нерухоме майно, виданого Вовчинецької сільською радою Івано-Франківської міської ради 18.11.2008року та скасування запису в Реєстрі прав на нерухоме майно, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач пред'явив позов до відповідача про визнання незаконними і недійсними рішення, виконавчого комітету Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради №35 від 13.09.2008року і свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Вовчинецької сільською радою Івано-Франківської міської ради 18.11.2008року та скасування запису в Реєстрі прав на нерухоме майно.

Ухвалами суду від 08.10.2014 року замінено первісного позивача ТзОВ «Х-Адванс», належним позивачем - ПАТ «Родон», а також залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс»

У судове засідання представник позивача не зявився, проте подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги зазначені в позовній заяві підтримав у повному об'ємі, просить постановити рішення, яким визнати незаконними і недійсними рішення виконавчого комітету Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради №35 від 13.09.2008року і свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого Вовчинецької сільською радою Івано-Франківської міської ради 18.11.2008року та скасування запису в Реєстрі прав на нерухоме майно. Просить позов задоволити.

Представник третьої сторони без самостійних вимог на стороні позивача у судове засідання не зявився проте подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності позов підтримав, просив його задоволити.

Представник третьої сторони без самостійних вимог на стороні відповідача в судове засідання не зявився, проте подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечив, оскільки вважає, що позивачем не надано доказів порушення його прав. Просив в задоволені позову відмовити.

За таких обставин суд ухвалив провести розгляд за відсутності сторін, повідомлених належним чином про час та місце судового розгляду, у порядку письмового провадження.

Ознайомившись з адміністративним позовом, перевіривши письмові докази, суд вважає, що в позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 04 червня 2008 року Акціонерному товариству відкритого типу "Родон" оформлено Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 825462, площею 6,2207 га, яка розташована по АДРЕСА_1, для обслуговування гаражної стоянки автомобілів.

Рішенням Виконавчого комітету Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 16 квітня 2008 року «Про оформлення права власності» від 13 вересня 2008 року № 35 вирішено: оформити право власності в гаражному кооперативі ФОК "Кристал" ВАТ "Родон" на гараж 26, ряд IV, на ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1..

Не погоджуючись із рішенням Виконавчого комітету Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 16 квітня 2008 року «Про оформлення права власності» від 13 вересня 2008 року № 35, позивач заявив цей позов.

Частиною 10 ст. 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Таким чином, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Отже, уявлення позивача про існування підстав для задоволення позову у обраний спосіб, за відсутності при цьому порушень його прав та інтересів оспорюваним рішенням, не є підставою для задоволення такого позову, оскільки відповідно до приписів частини першої статті 2 КАС України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

На підтвердження порушеного права як власника земельної ділянки, на захист якого позивач звернувся до суду, останній зазначив, що в момент прийняття оспорюваного акту рішення ради порушувало його права як власника спірної земельної ділянки, що перейшла до нього на підставі розподільчого балансу від 18 жовтня 2011 року.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що обов'язковою умовою для захисту порушеного права землевласника є наявність порушеного права чи інтересу на момент винесення оспорюваного акту власника цієї земельної ділянки - позивача у справі.

Згідно матеріалів справи, третя особа ОСОБА_2 є членом Гаражного кооперативу «Соколи» з 03.04.2006р. На частині земельної ділянки, що передана Гаражному кооперативу «Соколи», побудував гараж. Пайові внески ним сплачено повністю. Гараж внесено в пайовий фонд гаражного кооперативу. Дані обставини узгоджуються з положеннями Статуту гаражного кооперативу «Соколи», зареєстрованого Івано-Франківським міськвиконкомом 20.02.2004р. до якого внесено зміни, що підтверджується державною реєстрацією від 17.03.2006р.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (чинна на момент проведення держреєстрації) встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Підстави та порядок вчинення відповідних дій на момент винесення оскаржуваного рішення, регламентувалися Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 (далі-Тимчасове положення), відповідно до п.6.1 (в редакції, чинній на момент проведення держреєстрації), оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно, зокрема, органами місцевого самоврядування членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески.

Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації 19.11.2008р. на підставі Свідоцтва про право власності від 18.11.2008р. проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно - гараж (витяг 20973776, реєстраційний номер 25448732).

Підпунктом «в» підпункту 4.1 пункту 4 Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. №56, зареєстрованих в Мін'юсті України 19 січня 1996 року за №31/1056, чинних на момент проведення державної реєстрації передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески за квартиру, дачу, гараж, інші будівлі або приміщення. Орган місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації на підставі проведеної БТІ технічної інвентаризації об'єкта видає рішення про оформлення права власності. На підставі прийнятого рішення БТІ проводить реєстрацію права власності.

Розділом 2 Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за №582/5773, яка діє на всій території України зазначено, що для здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності передбачено, що до об'єктів, що підлягають технічній інвентаризації, належать, в тому числі, гаражі.

Згідно Технічного паспорта на гараж АДРЕСА_1, власник гаража - ОСОБА_2, реєстраційний номер 25448732, інвентарний номер 4531, реєстровий номер 3814/19, рік забудови - 2006. Згідно з технічним паспортом гараж не значиться як самочинний.

Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі дає суду підстави вважати, що для проведення державної реєстрації гаража члена гаражного кооперативу не передбачено: ні обов'язку отримання дозволу на будівництво об'єкта містобудування; ні дозволу на виконання будівельних робіт; ні прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію на підставі акта комісії; ні подання правовстановлюючого документа на землю чи рішення про відведення земельної ділянки.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ 21 грудня 2012 року на засіданні пленуму обговорив та взяв до відома інформацію про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав. Узагальнюючи судову практику Суд зазначив, що проблемним є питання оформлення права власності на гаражі у гаражних кооперативах, оскільки немає чіткого законодавчого врегулювання цього питання, відсутній спрощений порядок у тих випадках, коли є факт виділення у встановленому законом порядку земельної ділянки гаражно-будівельного кооперативу (далі-ГБК), будівництва громадянами за власні кошти гаражів, встановлено факт прийняття особи членом гаражно-будівельного кооперативу, повної сплати ним пайових внесків, а при переході гаража у власність іншій особі прийнято рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради про переоформлення гаража саме на цю особу, ГБК не заперечує проти права власності цієї особи на гараж. Слід вважати, що таких фактів, особливо за наявності рішення ради, має бути достатньо для отримання громадянином, у тому числі спадкоємцем, безперешкодно, поза судовим вирішенням спору, свідоцтва про право власності та реєстрацію його органом БТІ.

Згідно ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід зауважити, що Постановою Вищого господарського суду від 24.12.2013р. касаційну скаргу підприємця ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013р. скасовано в частині задоволення зустрічного позову про знесення ОСОБА_2 самочинного гаражу та повернення самочинно зайнятої земельної ділянки, вважаючи висновки суду апеляційної інстанції щодо здійснення позивачем самочинного будівництва за наявності чинного рішення виконкому сільської ради №35 від 13.09.2008р. передчасними.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є членом гаражного кооперативу "Соколи", що функціонує за рахунок пайового фонду, який сформовано з гаражів, які внесені в якості пайового внеску громадянами - членами кооперативу.

Реєстрація права власності на гараж ОСОБА_2 на думку суду жодним чином не створила для АТВТ «Родон» обмежень та заборон у користуванні земельною ділянкою на якій розміщено гараж, не створла для Товариства жодних юридичних наслідків, в тому числі не позбавла права власності на земельну ділянку.

Крім того, гараж збудовано в результаті діяльності гаражного кооперативу "Соколи", тому державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яке член гаражного кооперативу вніс в якості свого пайового внеску при вступі до кооперативу є правомірною і не порушує прав будь-кого.

Відповідно до положень частини 2 статті 19-1 ЗУ "Про кооперацію" у разі викупу квартири, дачі гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу стає власником цього майна.

В ст. 386 ЦК України, який регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, зазначено що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (частина 1).

Стаття 391 ЦК України передбачає захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння шляхом вимагання власником майна усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позивачем не доведено існування обставин, якими обгрунтовувались вимоги адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 386, 391, 393 ЦК України, ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. ст.158, 160-163,167,170,186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.