Рішення № 42449788, 21.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/8790/12 22-ц/774/86/К/15

Справа 408/8790/12 Головуючий в 1-й інстанції

Справа № 22ц-774/86/к/15 суддя Валуєва В.Г.

Категорія - 27 ( ІІІ ) Суддя-доповідач - Остапенко В.О.

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Остапенко В.О.

суддів: Митрофанової Л.В., Савіної Г.О.

при секретарі: Петренко К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

Особи, що беруть участь у розгляді справи:

представник позивача Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приват Банк" - Подолінний Роман Георгійович;

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приват Банк" (далі - ПАТ "КБ "Приват Банк") звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, посилаючись на те, що 12.09.2007 року між ПАТ "КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №KRKRGK00150967 відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у сумі 26 000 долларів США зі сплатою відсотків у розмірі 10.08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.09.2027 року.

В забезпечення кредитного договору було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 надала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу

Оскільки боржником ОСОБА_2 зобов`язання належним чином не виконується, утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 20.07.2012 року становить 39 516 доларів США, в зв`язку з чим позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки та виселети відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 червня 2013 року позов задоволено в повному обсязі.

Звернуто стягнення на квартиру загальною площею 57,85 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки квартири від 12.09.2007 року) публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою- покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселено відповідача ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_5зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3158 грн. 56 коп., які зобов'язано зарахувати на рахунок позивача № 64993919400001.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що справу розглянуто у відсутності відповідача, який повідомлення про час та місце розгляду справи не отримувала,

Розрахунок заборгованості наданий позивачем, на який посилався суд першої інстанції, не є документом первинної бухгалтерської документації не містить встановлених ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" реквізитів, а тому не може бути підставою для стягнення відповідних сум й доказом визначеного розміру грошових вимог банку.

Судом не взято до уваги, що в даній квартирі проживає малолітня дитина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, вимогу про добровільне виселення відповідач не отримувала, а тому суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги Банку про виселення.

Крім того, судом не надано оцінку співмірності заборгованості за кредитним договором та вартості іпотечного майна, та не залучено до участі у справі орган опіки та піклування, службу у справах дітей виконкому.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.528 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 12.09.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" яке в подальшому змінило назву на ПАТ "КБ "Приват Банк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №KRKRGK00150967 , згідно якого остання отримала кредит у сумі 26 000, 00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10.08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 11.09.2027 року. (а.с. 13-18).

Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 12.09.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем було укладено договір іпотеки №KRKRGK00150967 згідно з договором іпотеки відповідач передав в іпотеку нерухоме майно, а саме:квартиру загальною площею 57.85 кв. м., яка розташована за адресою:Дніпропетровська область, АДРЕСА_3. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі - продажу. ( а.с. 25 - 26). Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 179 068 грн.76 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 20.07.2012 року виникла заборгованість у сумі 39 516, 57 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 24365.58 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 8824.14 доларів США ; заборгованості по комісії за користування Кредитом - 1196.00 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором - 3219.32 доларів США; а також штрафів: 31.28 доларів США (фіксована частина) та 1880.25 доларів США (відсоткова складова), (а.с. 7-9).

Пунктом 16.7.1, 16.8, 16.9 договору іпотеки сторони дійшли згоди, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого -небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані і в разі дострокового розірвання кредитного договору або зміни його умов, при наявності невиконаних зобов'язань на момент розірвання.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки згідно п.16.7 цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків неустойки, витрати на утримання предмету іпотеки, а також здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Відповідно до п. 6.10 іпотекодержатель має право достроково стягнути наданий під забезпечення іпотекою кредит, відсотки, винагороду за надання фінансового інструменту, винагороди за користування кредитом при настанні якої - небудь із умов передбачених п. 16.7.2 цього договору.

Задовольняючи позовні вимоги, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, суд першої інстанції виходив з порушення прав позивача неналежним виконанням зобов`язання та наявності в зв`язку з цим підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та виселення.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.1 ст.33 Закону України від 05.06.2003г. № 898-IV "Про іпотеку", у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Також умовами Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійсненне на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженям про задоволення вимог іпотекодержателя. Іпотекодержатель самостійно обирає способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач скористався своїм правом звернення стягнення на заставлене майно шляхом подання до суду позовної заяви.

Укладаючи договір іпотеки, сторони домовилися про набуття, зміну або припинення своїх прав та обов'язків, закріпивши їх в договорі, який ними підписано (а.с. 19-24).

Підписавши вказаний договір, відповідачі погодились із його змістом, в тому числі й зі змістом п. 16.7.1, щодо права Банку звернути стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки, відповідно до принципу свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України), сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формулюють його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативно не визначений законом чи іншими правовими актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про захист порушених прав позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.. 35 ЗУ "Про іпотеку" від 17 лютого 2012 року відповідачу ОСОБА_2 було направлено вимогу № 30.1.0.0/2 - 975 від 24.06.2011 року про виконання зобов'язання за кредитним договором, в разі невиконання зобов'язання в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки(а.с. 11).

Вимога позивача залишена без задоволення.

Доводи апеляційної скарги, що в квартирі зареєстрована та проживає малолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір іпотеки №KRKRGK00150967 від 12.09.2007 року згідно до умов якого відповідач передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_4.

Відповідно до п.18.12. Договору іпотеки іпотекодавець зобов'язується не надавати документи у відповідні державні органи з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя.

Законодавцем забезпечується конституційна гарантія щодо захисту прав дитини на житло, яке викладене в ст.177 СК України, ст.12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", ст.17 Закону України „Про охорону прав дитини", якими визначено, що одним з правочинів, які не можуть вчинятися батьками або особами, що їх замінюють, без попереднього дозволу органу опіки та піклування щодо майнових прав дитини, що є невід'ємною частиною на користування житловим приміщенням.

Відповідно до п. 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв`язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладання договору іпотеки 12.09.2007 року малолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, не була зареєстрована в даній квартирі і не користувалася нею, тобто на момент укладання договору іпотеки не були порушені права малолітньої ОСОБА_5, оскільки малолітня дитина була прописана в даній квартирі після укладання договору іпотеки без згоди на це іпотекодержателя, з огляду на вищевикладене малолітня дитина ОСОБА_5 не набула права користування квартирою у законному порядку.

Крім того, відповідно до довідки КП "ЖЕО №8" від 22.03.2013 року ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: м. Кривий Ріг, вул.. 22 партз`їзду буд. 45 кв. 57 склад сім`ї один чоловік - ОСОБА_2, що спростовує доводи апеляційної скарги, щодо залучення до участі у справі органу опіки та піклування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У ч. ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця, з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя, або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки на час ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених ч. 2 ст. 40 Закону N 898-IV та ч. 3 ст. 109 ЖК щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то такі позовні вимоги на цій стадії не можуть бути задоволені, оскільки на цей момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями в розумінні вимог ст. 3 ЦПК щодо права особи для звернення до суду за захистом.

Отже, колегія суддів вважає, що в такому випадку позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в частині виселення не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 червня 2013 року в частині виселення відповідача ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

В інішій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді:/підписи/