Рішення № 42448305, 19.12.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23520/14-ц

Провадження №2/761/6739/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

19 грудня 2014 року м. Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.

при секретарі Ковтун А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1, в якій поставлено питання про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.06.1998р. між ним та ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Вказує на те, що рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 26.03.2012р., у справі №2/0124/903/2012, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, згідно якого за ОСОБА_2 визнано право власності на ? частки спірної квартири. Також вказує, що на підставі вищевказаного рішення суду, ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на ? частки спірної квартири та подарувала її ОСОБА_3, на підставі договору дарування частини домоволодіння від 18.03.2013р. При цьому зазначає, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 22.01.2014р. у справі №22-ц/190/7793/13 рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 26.03.2012р. скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частини спірної квартири. В подальшому, заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 14.03.2014р. у справі №121/79/14-ц, яке набрало законної сили 26.05.2014р., визнано недійсним договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, що був укладений 18.03.2013р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 При цьому як вказує позивач, що ухвалюючи рішення про визнання договору дарування недійсним, Ялтинським міським судом АР Крим не вирішено питання щодо його правових наслідків, внаслідок чого позивач не може зареєструвати право власності на спірну квартиру, як одноособовий власник, в зв'язку із чим він звернувся до суду за захистом свого порушеного права, шляхом визнання за ним права власності на спірну квартиру.

Позивач в судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином про час та місце слухання справи, надав суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі його представника, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Також, надав суду заяву в якій просив не стягувати з відповідачів суму судових витрат у вигляді сплаченого ним судового збору, яка залучена судом до матеріалів справи 16.12.2014р.(вх.№91632).

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

При цьому, від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких відповідач підтвердила обставини, викладені позивачем в позовній заяві, зазначила про відсутність підстав у відмові в задоволенні позовних вимог, проти задоволення позову не заперечувала.

У відповідності до вимог ст.224 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.06.1998р. між ОСОБА_1 (далі-позивач) та ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був посвідчений державним нотаріусом Другої ялтинської державної нотаріальної контори Савельєвим Є.А. за реєстровим №І-965 (а.с.7).

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 26.03.2012р. у справі №2/0124/903/2012 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 (далі-відповідач 1) до ОСОБА_1 згідно якого за ОСОБА_2 визнано право власності на ? частки квартири АДРЕСА_1 (а.с.8).

На підставі вищезазначеного рішення суду, відповідач 1 зареєструвала за собою право власності на ? частки квартири АДРЕСА_1 та подарувала її ОСОБА_3 (далі-відповідач 2) на підставі договору дарування частини домоволодіння від 18.03.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №272 (а.с.9).

Однак, рішенням Апеляційного суду АР Крим від 22.01.2014р. у справі №22-ц/190/7793/13 рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 26.03.2012р. скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

В подальшому заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 14.03.2014р. у справі №121/79/14-ц, яке набрало законної сили 26.05.2014р., визнано недійсним договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, що був укладений 18.03.2013р. між відповідачами (а.с.13-14).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є позивач - ОСОБА_1

Разом з тим, як вбачається із тексту заочного рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14.03.2014р. у справі №121/79/14-ц, судом не було вирішено питання щодо правових наслідків недійсності правочину, а саме договору дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, в зв'язку із чим позивач не може зареєструвати за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, оскільки рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14.03.2014р. у справі №121/79/14-ц не є правовстановлюючим документом, що засвідчує право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 328, 392, 1258, 1261, 1262,1268 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 169,179, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 224, 228, 294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя