Вирок № 42447668, 22.01.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/377/15-к

Провадження №: 1-кп/752/216/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Валігури Д.М.

при секретарі Демків В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014100010010657 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Борщів, Радомишльського р-ну, Житомирської обл., українець, громадянин України, освіта повна середня, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець с. Потіївка, Радомишльського р-ну, Житомирської обл., українець, громадянин України, не працює, не одружений, освіта неповна середня, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

17.10.2007 року Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 104, 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 29.03.2011 року Радомишльським районним судом Житомирської області на підставі ст. 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі;

У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора Попій А.С.

захисника ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19.11.2014 року приблизно о 23 год. 45 хв. за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2, знаходячись по проспекту Академіка Глушкова, 16 в м. Києві, помітили автомобіль НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, яким в подальшому вирішили незаконно заволодіти. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підійшовши до вказаного автомобіля, впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2, скляною пляшкою з-під пива, розбив заднє ліве склозазначеного автомобіля, після чого відкрив передні ліві двері автомобіля, проник до нього та у відділенні для рукавичок автомобіля знайшов викрутку, якою в подальшомумав намір завести двигун автомобіля, а ОСОБА_1 в цей час діючи згідно розподілених ролей, знаходився поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі небезпеки попередити ОСОБА_2

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_2 почав зламувати замок запалювання. Однак виконавши всі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки були затримані працівниками міліції.

Тобто, ОСОБА_1 визнається винним за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у закінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.

Тобто, ОСОБА_2 визнається винним за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у закінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_1 після роз'яснення йому обвинувачення, повністю визнав вищенаведені обставини і пояснив, що ОСОБА_2 він знає з літа 2014 року. Так, 19.11.2014 року приблизно о 23 год. 45 хв. він разом із ОСОБА_2, знаходячись по проспекту Академіка Глушкова, 16 в м. Києві, вживали пиво. Там вони помітили автомобіль НОМЕР_3 та вирішили на ньому покататися. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підійшовши до вказаного автомобіля, впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2, скляною пляшкою з-під пива, розбив заднє ліве скло зазначеного автомобіля, після чого відкрив передні ліві двері автомобіля, проник до нього та у відділення для рукавичок автомобіля знайшов викрутку, якою почав зламувати замок запалювання. А він, в свою чергу, згідно розподілених ролей, знаходився поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі небезпеки попередити ОСОБА_2 Однак, приблизно через 2 хвилини їх затримали працівники міліції. У вчиненому щиро розкаявся.

Обвинувачений ОСОБА_2 після роз'яснення йому обвинувачення, повністю визнав вищенаведені обставини і пояснив, що що ОСОБА_1 він знає з літа 2014 року. Так, 19.11.2014 року приблизно о 23 год. 45 хв. він разом із ОСОБА_1, знаходячись по проспекту Академіка Глушкова, 16 в м. Києві, вживали пиво. Там вони помітили автомобіль НОМЕР_3 та вирішили на ньому покататися. Перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підійшовши до вказаного автомобіля, впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, він, скляною пляшкою з-під пива, розбив заднє ліве скло зазначеного автомобіля, після чого відкрив передні ліві двері автомобіля, проник до нього та у відділенні для рукавичок знайшов викрутку, якою почав зламувати замок запалювання. А ОСОБА_1, в свою чергу, згідно розподілених ролей, знаходився поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі небезпеки його попередити. Однак, приблизно через 2 хвилини, після того, як він проник до даного автомобіля, їх затримали працівники міліції. У вчиненому щиро розкаявся.

Суд, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України, після допиту обвинувачених, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їхньої позиції немає.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину, повністю доведена у судовому засіданні.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Обираючи вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_1, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є військовозобов'язаним, утримує матір та приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна та вважає можливим, відповідно до вимог ст. ст. 75, 76 КК України, звільнити його від відбуття покарання, якщо він протягом, призначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину, та виконає покладені на нього судом обов'язки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши його негайно з-під варти в залі суду.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_2, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин не відбувши покарання за попереднім вироком, характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває та приходить до висновку про те, що йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією усього належного на праві власності майна.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України остаточне покарання йому слід визначити шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком у виді 5 року 2 місяців позбавлення волі, призначеного вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 29.03.2011 року.

До набрання вироком законної сили змінити ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у виді застави на тримання під вартою, взявши його під варту негайно в залі суду.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_2 час попереднього ув'язнення у строк відбуття покарання.

Після набрання вироком законної сили, заставу внесену ОСОБА_2 повністю звернути в дохід держави на виконання вироку в частині конфіскації майна.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_5 на суму 400 грн., необхідно залишити без розгляду, оскільки потерпілий ОСОБА_5 надіслав на адресу суду заяву, у якій відмовляється від раніше заявленого ним цивільного позову.

Долю речових доказів та процесуальних вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100, ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

В силу ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину, та виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, не виїжджати на постійне проживання за межі країни без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши його негайно з-під варти в залі суду.

Визнати ОСОБА_2 винним за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України остаточне покарання йому слід визначити шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком, у виді 5 року 2 місяців призначеного вироком Радомишльського районного суду Житомирської області від 29.03.2011 року, остаточно визначивши йому до відбуття покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання попереднє ув'язнення з 19.11.2014 року по 18.12.2014 року включно.

До набрання вироком законної сили обрати міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою в СІЗО № 13 УДПС в м. Києві та Київській обл., взявши його під варту негайно в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання з 22.01.2015року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді застави в розмірі 24 360 гривень, які знаходяться на розрахунковому рахунку Голосіївського районного суду м. Києва, код ЄДРПОУ суду 02896756, одержувач ВДК у Голосіївському районі м. Києва, банк одержувач УДК у м. Києві, р/р 37316001004844, МФО 820019 (призначення платежу - застава) після набрання вироком законної сили повністю звернути в дохід держави на виконання вироку в частині конфіскації майна.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_5 на суму 400 грн., залишити без розгляду.

Процесуальні витрати за проведення трасологічної експертизи № 1160 від 26.12.2014 року в сумі 393 грн. 12 коп. стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь держави

Речові докази:

Металеву викрутку з пластмасовою рукояткою червоного кольору, що знаходиться в камері зберігання речових доказів Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві - повернути ОСОБА_5

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.

Суддя