Рішення № 42445287, 23.01.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/6230/14-ц Провадження № 22-ц/773/27/15 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В.О. Категорія: 24 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Матвійчук Л.В., Здрилюк О.І.,

при секретарі Концевич Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Ремонтного житлово-комунального підприємства №1 (далі - РЖКП №1) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2014 року,

В С ТА Н О В И Л А :

Позивач РЖКП №1 м. Ковель звернулося до суду із зазначеним позовом покликаючись на те, що з відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання жилої площі в гуртожитку за адресою: м. Ковель, вул. Залізнична, 2 кімната 217. Відповідно до умов даного договору наймач зобов'язувався вносити плату за користування приміщенням, майном, надані послуги не пізніше 10 числа наступного за прожитий місяць. Свої зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 01.10.2014 року має заборгованість перед РЖКП № 1 у в сумі 6327 грн. 35 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість і понесені судові витрати.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 21 листопада 2014 року позов РЖКП №1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь РЖКП №1 заборгованість за утримання будинку, прибудинкової території та надані послуги в сумі 6327 грн. 35 коп.

Стягнуто на користь РЖКП №1 з ОСОБА_1 243 грн. 60 коп. судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України не ведеться.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - зміні з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" і Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у відповідності з якими Ремонтно житлово-комунальне підприємство № 1 м. Ковель надає послуги по утриманню будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1, зокрема в кімнаті № 217, де проживає відповідач.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлові-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 цього Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про падання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, що між сторонами 04.08.2004 року укладено договір про надання жилої площі гуртожитку розташованого по АДРЕСА_1 Відповідно до укладеного договору наймач, тобто ОСОБА_1 зобов'язаний утримувати приміщення в належному стані, проводити за свій рахунок поточний ремонт і т.п.. Поряд з тим зобов'язаний щомісячно вносити плату за користування приміщенням, майном, наданих послуг не пізніше 10 числа наступного за прожитий місяць (а. с. 17).

Рішеннями виконкому Ковельської міської ради встановлювалися тарифи за вищезгадані послуги із зазначенням їх структури та вартості, коефіцієнтів зміни відповідних витрат (а. с. 7-16).

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов'язання по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2014 року складає 6327,35 грн. (а. с. 4-6).

Позивачем підставно, відповідно до затверджених тарифів, нараховується плата за послуги, які фактично надаються відповідачеві у зв'язку з утриманням будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1

ОСОБА_1 не надав суду належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б спростували вимоги позивача.

Однак, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що борг в сумі 6327,35 грн. виник за період з вересня 2004 року по вересень 2014 рок, що перевищує три роки перед зверненням до суду (а. с. 4-6)

З позовом РЖКП №1 звернулося в жовтні 2014 року (а. с. 2, 3).

Статтею 257 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 цього Кодексу за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

До даних правовідносин слід застосовувати саме це правило, оскільки плату за утримання будинку та прибудинкової території відповідач зобов'язаний вносити щомісячно.

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За правилами ч. 3 ст. 267 Цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції заявляв про застосування судом першої інстанції строків позовної давності, вказуючи про те, що такі порушені без поважних на то причин.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За змістом ст. 264 ЦК України переривання позовної давності можливе лише в межах позовної давності, а не за її межами. Переривання передбачає наявність двох строків позовної давності - до переривання та після нього, після переривання позовна давність починає перебіг заново. Отже, новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Матеріали справи не містять доказів визнання або погашення відповідачем заборгованості за надані послуги за минулі періоди.

Згідно із наявними в матеріалах справи квитанціями та сумами, нарахованими підприємством, ОСОБА_1 сплачував у вказані періоди за утримання будинку та прибудинкової території за послуги надані в черговий місяць (з врахуванням пільг, які на його думку мали б бути застосовані), а не в рахунок боргу за минулий час.

З врахуванням наведеного та дати звернення позивача до суду - 15.10.2014 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 слід обраховувати в межах трирічного строку позовної давності, починаючи з жовтня 2011 року по вересень 2014 року і яка відповідно до довідки про нарахування і оплату послуг (а. с. 4-6), з вирахуванням здійснених відповідачем проплат та коригування, становить 2183 грн. 92 коп. (2883,92 - 700).

Беручи до уваги вищевикладене, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2014 року в даній справі в частині визначення розміру заборгованості слід змінити.

Доводи апелянта про те, що витрати за комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окрема плата за них не стягується спростовуються п. 38 Примірного положення про гуртожитки, ст. 14 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" та Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків за змістом яких за умови відсутності (поквартирного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення гуртожитку у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється. Тарифи щодо оплати за послуги встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Покликання ОСОБА_1 на необхідність застосування ст. 22 ЗУ "Про міліцію" не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.п. 2, 3 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426 пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики (далі - пільги), надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за користування житлом (квартирної плати), паливом, телефоном, комунальними послугами та за проїзд.

Відшкодування зазначених витрат провадиться щомісяця або раз на квартал за рішенням керівника установи. Видатки на відшкодування витрат за надані пільговику послуги здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих установ. Відтак, надання пільг за рахунок коштів підприємства, яке надає послуги є неприпустимим, оскільки суперечить принципам фінансування органів державної влади, у тому числі Закону України "Про міліцію".

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2014 року в даній справі в частині визначення розміру заборгованості змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ремонтного житлово-комунального підприємства №1 м. Ковель Волинської області р/р 260012306553001 код ЗКПО 30653356 КБ "Приватбанк" МФО 303440) заборгованість по оплаті за комунальні послуги в сумі 2183 гривні 92 копійки (дві тисячі сто вісімдесят три гривні дев'яносто дві копійки).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: