Ухвала суду № 42444859, 27.01.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кордюкова Ж.І.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року справа №428/5997/14-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецькийапеляційнийадміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2014 р. у справі № 428/5997/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2014 року позивач звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за вислугою років від 03.07.2014 року та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Стаханові Луганської області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» половину строку навчання в Національній юридичній академії ім. Я. Мудрого з 01.09.1992 по 11.02.1998 рік: 2 роки 11 місяців 10 днів та призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з часу звернення, тобто з 02.07.2014 року (а.с. 2-5).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 41-42).

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно враховано висновки Верховного Суду України викладені в постанові від 05.11.2013 року у справі 21-289а13, оскільки у вищевказаній постанові йдеться мова про Закон України від 05.11.1991 року, а в спірній справі мова йде про Закон України «Про прокуратуру» викладений в редакції від 08.07.2011 року зі змінами Законом України № 3668-VІ від 08.07.2011 року, який діяв на час звернення позивача до суду з позовом, тобто згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно цієї статті, зараховується крім іншого половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Апелянт наполягає на тому, що Закон України «Про прокуратуру» не конкретизує, що лише період навчання на стаціонарі (денній формі) може зараховуватися до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, та не містить виключення щодо заочної форми навчання, тому не має підстав вважати, що період навчання на заочному відділенні не може зараховуватися до вищезазначеного стажу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач 02 липня 2014 року звернулась з заявою до Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області щодо призначення пенсії за вислугою років (а.с. 26).

Рішенням Управління Пенсійного Фонду України в м. Стаханові Луганської області від 03 липня 2014 року відмовлено ОСОБА_4 в призначенні пенсії за нормами ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» через відсутність необхідного стажу роботи за вислугу років (а.с. 7).

Відмовляючи в призначенні пенсії, Управління Пенсійного Фонду посилається на те, що зарахувати до стажу за вислугу років половину строку навчання у вищому юридичному закладі з 01.09.1992 року по 31.07.1995 року не має можливості, т.я. ОСОБА_4 навчалась на заочному відділенні.

Відповідно до довідки виданої Національним Юридичним Університетом ім. Я. Мудрого від 07.11.2014 року № 125-01-3042/939, ОСОБА_4 дійсно навчалась в Національній юридичній академії України ім.. Я. Мудрого на заочному факультеті № 1 з 01 вересня 1992 року (наказ № 137-С від 18.08.1992 року). 11 лютого 1998 року їй було видано диплом спеціаліста НОМЕР_1, реєстраційний № 1031 (а.с. 37).

Відповідно до трудової книжки, ОСОБА_4 протягом періоду часу з 03.12.1990 року працювала на посаді секретаря-друкарки прокуратури м. Стаханова, 01.08.1995 року звільнена з займаної посади секретаря-друкарки у зв'язку з переведенням на іншу роботу; 01 серпня 1995 року прийнята за переведенням стажистом помічника прокурора м. Стаханова, а 19 лютого 1998 року призначена помічником прокурора м. Стаханова (а.с. 10-11).

Отже спірним у даній справі є питання можливості зарахування до вислуги років позивача половини строку навчання на заочному факультеті в Національній юридичній академії ім. Я.Мудрого з 01.09.1992 року по 31.07.1995 року, оскільки період роботи з 01.08.1995 року по 18.02.1998 року в якості стажиста помічника прокурора зараховано до стажу роботи за вислугу років.

Відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України « Про прокуратуру» № 1789-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Однак частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII«Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «стаж страховий», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.

Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Крім того, відповідно до частини третьої цієї ж статті до стажу роботи, що дає право на призначення трудових пенсій, зараховуються також періоди, коли особа не працювала, наприклад, у зв'язку з навчанням у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; тимчасовою непрацездатністю, що почалася у період роботи; часом догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку тощо.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Так, стаття 51 Закону № 1788-XII передбачає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі й прокурорсько-слідчі працівники на підставі Закону № 1789-XII.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи,в тому числі і спеціальний, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, записи про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо), у вищих навчальних закладах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі.

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції).

Вищезазначене свідчить, що питання ведення, контролю за веденням запису в трудовій книжці відомостей щодо трудового (в тому числі спеціального) стажу віднесено до компетенції роботодавця або, у виняткових випадках, юридичної особи, в якій власник трудової книжки провадить не трудову, але іншу основну свою діяльність. У випадку, коли така діяльність не є трудовою, а іншою, але не основною, зокрема навчання на заочному факультеті, відомості про неї не можуть стосуватись трудового стажу, а відповідно до пункту 2.18 Інструкції можуть вноситись до трудової книжки інформаційно. Такі дані не можуть заміщувати (поглинати) собою даних, що становлять безпосередньо трудовий стаж.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 протягом спірного періоду часу з 01.09.1992 року по 31.07.1995 року протягом періоду навчання на заочному факультеті, працювала не за спеціальним стажем, а загальним. Період роботи з 01.08.1995 року по 18.02.1998 року в якості стажиста помічника прокурора, Управлінням Пенсійного Фонду зараховано до стажу роботи за вислугу років.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, судова колегія дійшла висновку, що навчання на заочному факультеті у вищому навчальному закладі не зараховується до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років. Включення цього періоду до вислуги років суперечить юридичній природі (сутності) цього виду спеціального стажу, оскільки, крім вищезазначеного, закон пов'язує встановлення особливих правил призначення пенсії за вислугу років саме з неможливістю продовжувати роботу чи службу на певних посадах або в певних умовах праці у зв'язку з втратою професійної працездатності особи або її придатності до настання пенсійного віку.

Судова колегія звертає увагу на аналогічну правову позицію Верховного Суду України, яка є обов'язковою як для суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України (справа 21-289а13).

Доводи апелянта про те, що зазначену постанову Верховного Суду України, не можливо застосовувати до спірних правовідносин, оскільки йдеться про різні норми матеріального права, а саме Закон України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року, а в даній справі йдеться про Закон України «Про прокуратуру» в редакції від 08.07.2011 року зі змінами внесеними Законом України № 3668-VІ, судова колегія не приймає, оскільки у обох справах вирішується питання правильного застосування вимог ст. 50-І Закону України «Про прокуратуру» № 05.11.1991 № 1789-XII, але в редакціях на час виникнення спірних правовідносин. Разом з тим, вимоги ст. 50-І зазначеного Закону в частині зарахування до вислуги років половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, не змінювалися.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2014 р. у справі № 428/5997/14-а - залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 листопада 2014 р. у справі № 428/5997/14-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді Е.Г.Казначеєв

І.Д. Компанієць