Постанова № 42444825, 19.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2015 року № 826/17571/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м.Києва про стягнення середнього заробітку за час вимущеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Прокуратури міста Києва (далі по тексту - відповідач) в якому просить стягнути з Прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 30 травня 2014 року по 03 листопада 2014 року у розмірі 18608,37 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17571/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26 листопада 2014 року.

У судовому засіданні 26 листопада 2014 року позивач підтримав адміністративний позов просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти позову заперечив.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 23 вересня 2011 року на підставі наказу прокурора міста Києва № 2123к, відповідно до вимог пункту 2 частини 2 статті 46-2, 28 Закону України «Про прокуратуру», частини 1 статті 8, пункту 5 статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, за скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, порушує Присягу працівника прокуратури та є несумісним з перебуванням на роботі в органах прокуратури, ОСОБА_1 звільнено з посади помічника прокурора Голосіївського району міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року у справі № 826/13718/13-а позов задоволено частково. Скасовано наказ прокурора міста Києва Мельника А.С. № 2162к від 23 вересня 2011 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності в частині звільнення з посади помічника прокурора Голосіївського району м. Києва Мельника Тараса Богдановича. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва. Визнано недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці. Стягнено з Прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 вересня 2011 року до дня поновлення на посаді.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року в її резолютивній частині змінено, викладено її абзац п'ятий в наступній редакції: "Стягнути з прокуратури міста Києва (код за ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 116867 (Сто шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 52 коп. суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.09.2011 року по 29 травня 2014 року.

Відтак, в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року у справі № 826/13718/13-а в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва підлягає негайному виконанню.

24 червня 2014 року позивач звернувся до Прокуратури міста Києва та просив виконати судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м. Києва та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. До звернення додано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року та довідку про середню заробітну плату від 13 серпня 2013 року.

Листом Прокуратури міста Києва від 09 липня 2014 року № 11-15609-13 позивача повідомлено, що виконання судового рішення буде здійснюватись в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Обґрунтовуючи підстави звернення до адміністративного суду, позивач зазначає, що у період з 30 травня 2014 року по 03 листопада 2014 року відповідачем рішення суду не виконувалось, відтак, кількість днів затримки виконання рішення суду складає 107 днів.

Спростовуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що у зв'язку з оскарженням постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2013 року у справі № 826/13718/13-а в апеляційному порядку, позивачу було запропоновано звернутись до виконавчої служби з метою її виконання у примусовому порядку. Проте, виконавчих листів на адресу відповідача не надходило, а тому, на думку останнього рішення суду не виконано не з вини відповідача.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного на іншу роботу працівника тягне обов'язок виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Виходячи з положень зазначеної норми, власник або уповноважений ним орган за наявності вини у невиконанні рішення, в тому числі про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, зобов'язаний оплатити середній заробіток за час затримки.

Отже, безперечним є обов'язок роботодавця сплатити незаконно звільненому працівнику як середній заробіток за час вимушеного прогулу, так і середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення.

При цьому, підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до цієї статті, є вина власника, яка не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо.

Водночас не можна вважати, що вину власника виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належне виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

Затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника (мається на увазі підприємство, роботодавець) виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач, посилаючись на оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року, відмовив позивачу у виконанні судового рішення та запропонував звернутись до виконавчої служби з метою вчинення заходів по його поновленню в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Дійсно, на момент звернення позивача до Прокуратури міста Києва постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року не набрала законної сили, разом з тим, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягало негайному виконанню.

Аналіз статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що негайне виконання - це виконання постанови суду до набрання нею законної сили. Негайне виконання спрямоване на усунення можливої небезпеки, що може настати за час від прийняття постанови до часу набрання нею законної сили.

Негайно (обов'язково в силу закону) виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби

Таким чином, безперечним був обов'язок відповідача щодо негайного виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року в частині поновлення на роботі.

Затримка виконання власником рішення суду про поновлення працівника на роботі є підставою для винесення державним виконавцем постанови про застосування до службової особи, зобов'язаної вчинити дії щодо виконання рішення суду, штрафу в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а щодо фізичних осіб-наймачів - у розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне невиконання рішення суду дає підставу для застосування штрафу в подвійному розмірі (статті 87 Закону "Про виконавче провадження"). Подальше невиконання рішення суду про поновлення на роботі тягне кримінальну відповідальність на підставі ст. 382 КК.

Зазначена позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2014 року у справі К/800/15145/14 (39134997), від 05 березня 2014 року у справі № К/800/41690/13 (37738194).

Суд зазначає, що звернення до органів виконавчої служби є правом позивача а не обов'язком, в даному випадку відповідач був зобов'язаний виконати рішення суду.

Станом на момент розгляду справи у суді, ані відповідачем ані позивачем не надано доказів поновлення позивача на посаді.

Згідно позовної заяви, ОСОБА_1 просить стягнути на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 30 травня 2014 року по 03 листопада 2014 року у розмірі 18608,37 грн.

При цьому, з урахуванням статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на відсутність доказів поновлення позивача на посаді станом на момент розгляду справи у суді, суд вважає за необхідним задовольнити адміністративний позов шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 30 травня 2014 року по день винесення рішення у справі.

Щодо розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд, керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції чинній на момент розгляду справи), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В матеріалах справи містяться довідка про від 01 грудня 2014 року № 18/652, відповідно до якої заробітна плата позивача за два останні місяці роботи складала 8959,00 грн. (липень 2011 року - 3839,16 грн., серпень 2011 року - 5119,84 грн.).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 25 серпня 2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік» кількість робочих днів у липні 2011 року складала - 21 днів, у серпні 2011 року - 22.

Враховуючи вищевикладені відомості, розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 208,34 грн. (8959,00 грн./43 (сумарна кількість робочих днів у липні - серпні 2014 року).

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» тривалість затримки виконання рішення суду складає 115 робочих днів, відповідно розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду складає 23959,10 грн. (розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 208,34 грн. * кількість робочих днів вимушеного прогулу 115 = 23959,10 грн.) та підлягає стягненню з Головного управління МВС України в Донецькій області.

Таким чином з урахуванням встановлених обставин, суд вважає доводи позивача обґрунтованими, а вимога про стягнення з Прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 30 травня 2014 року по день звернення до суду у розмірі 23959,10 грн. (двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 10 коп.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник