Постанова № 42444775, 19.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2015 року № 826/18794/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДВ ГРУП" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДДВ Груп» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 жовтня 2014 року № 0003132204 та № 0003122204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/18794/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 грудня 2014 року.

У судовому засіданні 22 грудня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлення від 04 вересня 2014 року № 472/26-52-22-04/38938372, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДВ Груп» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Ванстарт» (код ЄДРПОУ 38893170) за період з 01 грудня 2013 року по 28 лютого 2014 року, та ТОВ «Кепітал А» (код ЄДРПОУ 38882423) за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 17 вересня 2014 року № 2481/26-52-22-01-10/38938372.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 18, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 8 260,00 грн., в тому числі по періодах: за 20132 рік у сумі 8260,00 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 18.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 20 044,00 грн., в тому числі по періодах: грудень 2013 року на суму 8 604 грн., січень 2014 року на суму 4 004 грн.; лютий 2014 року на суму 4 004 грн.; квітень 2014 року на суму 3432 грн.

За результатом розгляду заперечень, висновки акту перевірки від 17 вересня 2014 року № 2481/26-52-22-01-10/38938372 залишені без змін, заперечення - без задоволення.

На підставі вищезазначених висновків, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві прийняті наступні податкові повідомлення - рішення від 03 жовтня 2014 року:

- № 0003122204, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДДВ Груп» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 10325,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 8260,00 грн., за штрафними санкціями - 2065,00 грн.

- № 0003132204 , яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ДДВ Груп» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 25055,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 20044,00 грн., за штрафними санкціями - 5011,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від17 вересня 2014 року № 2481/26-52-22-01-10/38938372.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що у грудні 2013 року між позивачем та ТОВ «Ванстарт» фінансово-господарські операції купівлі - продажу укладання договору.

Відповідно до наданих актів виконаних робіт № 1212.02 від 12 грудня 2013 року та № 2512.0 від 25 грудня 2013 року, № 3101-2 від 31 січня 2014 року, № 2602-2 від 26 лютого 2014 року позивачем придбано оснастку пластикову для штамп (Pinter Line) на загальну суму 100214,40 грн.

На виконання домовленостей, ТОВ «Ванстарт» в грудні 2013 року виписало на адресу позивача податкові накладні № 221 від 12 грудня 2013 року на суму 27456,00 грн., № 481 від 25 грудня 2013 року на суму 24710,40 грн., № 601 від 31 січня 2014 року на суму 24024,00 грн., № 501 від 26 лютого 2014 року на суму 24024,00 грн.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні копії платіжних доручень та виписки з банківського рахунку.

Також матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Кепітал А» за період 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року здійснювались фінансово-господарські операції купівлі-продажу без укладання договору.

Відповідно до наданих акту виконаних робіт № 3004/003 від 30 квітня 2014 року позивачем придбано оснастку пластикову для штамп (Pinter Line) на загальну суму 20592,00 грн.

В свою чергу, ТОВ «Кепітал А» виписано на адресу позивача податкову накладну № 581 від 30 квітня 2014 року на суму 20592,00 грн.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджує відповідна копія платіжного доручення та виписки з банківського рахунку.

Як встановлено під час розгляду справи, доставка оснасток до ТОВ «ДДВ Груп» здійснювалась засобами та за рахунок постачальника, а вартість цієї доставки входила до вартості товару. Отже, окремі документи від ТОВ «Ванстарт» до ТОВ «ДДВ Груп» на транспортування цих товарів не надавались.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А» - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ДДВ Груп» було засноване у 2013 році Товариством з відповідальністю «Мідіна Плюс» (копія протоколу № 1 міститься в матеріалах справи).

З 2013 року ТОВ «ДДВ Груп» здійснює господарську діяльність у таких сферах, як виготовлення печаток, гравірувальні роботи, КВЕД-2010 32.99 - Виробництво іншої продукції н.в.і.у.

Відповідно до наданих доказів, у користуванні ТОВ «ДДВ Груп» перебувають такі фонди, як орендоване і приміщення, устаткування для виготовлення печаток та гравіювання, а саме: лазерні гравери. Чисельність працівників становить шість чоловік згідно штатного розкладу.

Представником позивача зазначено, що придбані у ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А» оснастки для печаток в подальшому були використані в господарській діяльності ТОВ «ДДВ Груп», а виготовлені з неї вироби реалізовані замовникам (контрагентам), перелік яких вказаний а вказаних в реєстрі реалізації за період з 01 грудня 2013 року по 31 травня 2013 року, який міститься в матеріалах справи.

Відповідні копії податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей від покупців додані до матеріалів справи.

Згідно письмових пояснень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДВ Груп» за весь період взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А» жодних претензій до якості або строків транспортування товару не виникало.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд не приймає посилання відповідача на акти перевірок ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А» оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Також, пояснення директора ТОВ «Ванстарт» Царюка І.А. не є достатнім доказом в розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України його непричетності до господарської діяльності TOB " Ванстарт ".

Посилання на порушення кримінального провадження № 32014100080000045 від 06 червня 2014 року відхиляються, оскільки відповідачем не надано ані постанови про порушення кримінального провадження ані вироку суду, за відсутністю яких такі доводи контролюючого органу є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0003132204 від 03 жовтня 2014 року підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0003122204 від 03 жовтня 2014 року суд зазначає.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії документів на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Ванстарт», ТОВ «Кепітал А».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0003122204 від 03 жовтня 2014 року.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДВ Груп» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДВ Груп» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03 жовтня 2014 року № 0003132204 та № 0003122204.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДДВ Груп» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник