Постанова № 42444768, 14.01.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року Справа № 813/8326/14

16 год. 50 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Борис А.С.,

від відповідача Збитковська І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості про стягнення коштів з Львівської митниці Міндоходів.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Львівський міський центр зайнятості (далі - позивач, Львівський МЦЗ) з адміністративним позовом до Львівської митниці Міндоходів (далі - відповідач, Львівська митниця) про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 3702,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Львівським МЦЗ призначено та виплачено протягом визначеного періоду допомогу по безробіттю ОСОБА_3, звільненому з Львівської митниці 01.10.2013 року. Оскільки ж постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року ОСОБА_3 поновлено у Львівській митниці Міндоходів, на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному слід утримати з роботодавця. Сума коштів, яка підлягає поверненню становить 4700,03 грн., однак з врахуванням часткового задоволення Львівською митницею претензії Львівського МЦЗ, позивач просить стягнути з відповідача решту коштів в сумі 3702,70 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні /а.с.19-23/. Зазначив, що відповідно до законодавства особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Звернув увагу суду на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 поновлено на посаді 05.02.2014 року, а ОСОБА_3 повідомив МЦЗ про його поновлення тільки в серпні 2014 року. Наголосив на тому, що про виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі ОСОБА_3 до Львівської митниці не звертався, а згідно з Конституцією України право на працю є конституційним правом громадян, ніхто не може бути примушений до роботи, відповідно ініціатива щодо поновлення повинна йти безпосередньо від особи, що бажає працювати. Враховуючи те, що з 05.02.2014 року до 25.07.2014 року ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій щодо поновлення його на роботі та продовжував отримувати допомогу як безробітний, і таким чином не виконав своїх обов'язків як безробітний, зазначені у позові кошти слід стягувати з ОСОБА_3, а не з Львівської митниці. За таких обставин відповідач просить суд відмовити повністю Львівському МЦЗ у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Наказом Львівського міського центру зайнятості від 05.11.2013 року № НТ131105 ОСОБА_3 на підставі ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» надано статус безробітного з 30.10.2013 року, та наказом від 06.11.2013 року № НТ131106 на підставі ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п. 2.7., 2.9. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» призначено допомогу по безробіттю протягом 360 к.д. та розпочато виплату такої допомоги /а.с.6/.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 813/8053/13-а ОСОБА_3 поновлено на роботі, постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання /а.с.32-38/.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 813/8053/13-а в частині поновлення на посаді скасовано та прийнято нову постанову, якою позов у цій частині задоволено; постанова набрала законної сили з моменту проголошення /а.с.39-42/.

Наказом Львівської митниці Міндоходів № 948-о від 12.08.2014 року ОСОБА_3 поновлена на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Міндоходів з 01.10.2013 /а.с.9/.

Про поновлення на роботі ОСОБА_3 повідомив під час відвідин Львівського МЦЗ про своє поновлення 14.08.2014 року, тобто через 2 дні після видання наказу про поновлення /а.с.10/.

Відтак, згідно з наказом Львівського МЦЗ від 14.08.2014 року № НТ140814, прийнято рішення про припинення виплати допомоги по безробіттю та про зняття з обліку у зв'язку з поновленням безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили /а.с.6/.

Всього за період з 06.11.2013 року по 25.07.2014 року виплачено 4700,03 грн. /а.с.4/

Львівським МЦЗ скеровано претензію від 23.09.2014 року № 13/5950 Львівській митниці щодо відшкодування коштів у сумі 4700,03 грн., які виплачені позивачем ОСОБА_3 за період з 06.11.2013 року по 25.07.2014 року як допомога по безробіттю у зв'язку з його звільненням відповідачем. Зазначено, що 14.08.2014 року під час відвідування МЦЗ ОСОБА_3 надав копію наказу про поновлення на роботі у Львівській митниці. Враховуючи вищевикладене та ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» запропоновано в місячний термін з дня отримання претензії перерахувати кошти в сумі 4700,03 грн. /а.с.10/

Львівською митницею претензію визнано в частині повернення коштів в сумі 997,33 грн., яка вирахувана судом як кошти отримані позивачем від Львівського МЦЗ, при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у рішенні про поновлення ОСОБА_3 на роботі /а.с.11/.

Також, до відповіді на претензію відповідачем долучено квитанцію № 6180 від 17.10.2014 року про сплату на користь позивача безспірної суми коштів /а.с.26/.

Не погоджуючись з такою позицією Львівської митниці Міндоходів, позивач звернувся до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року (із наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон № 1533-ІІІ, Законом України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 року (із наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон № 5067-VI), Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 20.03.2013 року, Положенням про державну службу зайнятості України, затвердженим Указом Президента України від 16.01.2013 року № 19/2013, Кодексом адміністративного судочинства України.

Львівський міський центр зайнятості є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), що діє від імені Фонду відповідно до вищезазначеного законодавства та, зокрема, Положення про державну службу зайнятості України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Однією з гарантій у сфері захисту населення, закріпленої у ст. 5 Закону № 5067-VI, є соціальний захист у випадку настання безробіття, зміст якого розкривається у ст. 9 Закону № 5067-VI, де йдеться про участь в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 45 цього ж Закону, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, - 180 календарних днів.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533-ІІІ, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

За правилами встановленими у п. 2 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону № 1533-ІІІ із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до пп. 2 п. 5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).

Згідно з пп. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, реєстрація безробітних припиняється з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Системний аналіз викладених норм законодавства дозволяють дійти висновку, що роботодавець повинен відшкодувати центру зайнятості виплачені суми допомоги по безробіттю за весь період з моменту призначення такої допомоги і до моменту поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що є єдиною та достатньою умовою для такого відшкодування.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає некоректними покликання відповідача на бездіяльність ОСОБА_3 у поновленні його на роботі після прийняття судом рішення, оскільки постанова суду про поновлення на роботі особи носить зобов'язальний характер стосовно саме відповідача, а жодних доказів щодо вчинення будь-яких дій спрямованих на виконання постанови суду про поновлення особи на роботі в період між 05.02.2014 року та 11.08.2014 року представник відповідача не надав.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що про бажання ОСОБА_3 поновитися та працювати свідчить сам факт звернення до суду з відповідним позовом до Львівської митниці Міндоходів, а рішення суду про поновлення на роботі належить до категорії тих рішень, що повинні виконуватися негайно саме роботодавцем.

Також, суд не бере до уваги покликання відповідача на умисне невиконання ОСОБА_3 своїх обов'язків перед міським центром зайнятості в частині неповідомлення про поновлення його на роботі рішенням суду 05.02.2014 року чи 08.07.2014 року, оскільки фактичне поновлення на посаді (виконання рішення суду) відбулося лише 12.08.2014 року, згідно з наказом в.о. начальника Львівської митниці № 948-о, про що ОСОБА_3 14.08.2014 року повідомив позивача /а.с.10/.

Суд наголошує, що в ситуації припинення виплати допомоги по безробіттю після прийняття судом рішення про поновлення на роботі та фактичного невиконання цього рішення суду, така особа може залишитися без засобів до існування, що було б грубим порушенням встановлених у законодавстві гарантій державного соціального страхування на випадок безробіття.

Слід звернути увагу і на те, що позив не висловив жодних претензій до ОСОБА_3 щодо неповідомлення ним про рішення суду стосовно поновлення на роботі, та позову до ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_3 виплачених коштів не подавав.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що належить задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору зі сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів (м. Львів, вул. Костюшка, 1, ідентифікаційний код 38700759) на користь Львівського міського центру зайнятості (м. Львів, вул. Княгині Ольги, 122; ЄДРПОУ 25555035) 3702 (три тисячі сімсот дві) грн. 70 коп.

3. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 26.01.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.