Постанова № 42444767, 19.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2015 року № 826/16814/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особа Служби зовнішньої розвідки України Військова частина К1410про визнання протиправними дій, зобо'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Служби зовнішньої розвідки України (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Військової частини К1410, в якому просить:

- визнати протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України в частині відмови ОСОБА_1 в здійсненні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за пп. «г» п. 64 (у зв'язку зі скороченням) в запас, виплата якої передбачена пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пунктом 5.4.1 наказу голови СЗР України від 28 лютого 208 року № 45 «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України», який перебував на військовій службі з 01 вересня 2003 року по 05 травня 2014 року;

- зобов'язати Службу зовнішньої розвідки України вчинити дії, передбачені пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пунктом 5.4.1 наказу голови СЗР України від 28 лютого 208 року № 45 «Про затвердження Інструкції про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Служби зовнішньої розвідки України» в частині перерахування одноразово грошової допомоги при звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 (майор запасу Служби зовнішньої розвідки України) шляхом зарахування на картковий рахунок НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 МФО 380333, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 у філії АТ «Укрексімбанк», у місті Києві).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16814/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 листопада 2014 року, яке відкладалось на 26 листопада 2014 року у зв'язку з неявкою позивача у судове засідання.

У судовому засіданні 26 листопада 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечив, представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

При цьому, судом визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки, як стверджує позивач, у зв'язку з припиненням роботи Укрпошти на тимчасово окупованій території АРК, відповідь про відмову у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби останнім отримана лише у жовтні 2014 року.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що з серпня 2003 року майор запасу ОСОБА_1 проходив службу в органах безпеки України, у Службі зовнішньої розвідки з жовтня 2004 року.

Згідно наказу голови СРЗ України № 293/ОС позивач з 03 квітня 2014 року був виведений у розпорядження Директора 5 Департаменту СРЗ України.

Як зазначено представником позивача у судовому засіданні, перебуваючи у розпорядженні Директора 5 Департаменту СЗР України, на початку квітня 2014 року подав рапорт на звільнення (на пенсію) з військової служби у СЗР України у зв'язку зі скороченням штатів.

Згідно з наказом Голови СЗР України від 30 квітня 2014 року № 339/ОС, з 05 травня 2014 року позивача звільнено з військової служби у зв'язку із скороченням штатів і виключено зі списків особового складу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом від 30 квітня 2014 року № 339/ОС останній звільнений з військової служби за п/п "в" п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас, проте відповідачем при звільненні не виплачено йому одноразову грошову допомогу відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45. Позивач вважає, що відмова виплатити йому грошову допомогу оформлена листом від 28.08.2014 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги", який вступив в силу 28.05.2014 є протиправною та суперечить ст. 58, 94 Конституції України та ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 в редакції чинній на час звільнення позивача.

Відповідач - Служба зовнішньої розвідки України - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що позивач не виявив бажання проходити військову службу за межами тимчасово окупованої території України, внаслідок чого останнього було звільнено з військової служби. Отже, відмова виплатити позивачу грошову допомогу оформлена листом від 28 серпня 2014 року ґрунтується на нормах Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги".

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - військова частина К 1410 - письмових пояснень по суті позову не надала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 15 згадуваного закону (в редакції чинній на час звільнення позивача) визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно із ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (в редакції чинній станом на час звільнення позивача) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.03.2008 за №246/14937 військовослужбовцям при звільненні з військової служби за віком, за станом здоров'я, після закінчення строку контракту, у зв'язку із скороченням, за станом здоров'я, після проведення організаційних заходів, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до законодавства.

Згідно із п. 6.6.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 при звільненні військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується їм до дня виключення наказом зі списків особового складу.

З матеріалів справи вбачається, що на день звільнення позивач мав вислугу 12 років 4 місяців 19 днів.

Згідно з наказом Голови СЗР України від 30 квітня 2014 року № 339/ОС, з 05 травня 2014 року позивача звільнено з військової служби у зв'язку із скороченням штатів і виключено зі списків особового складу.

Отже, фактично позивача звільнено з військової служби з 05 травня 2014 року.

З системного аналізу викладеного вбачається, що при звільненні позивача з військової служби позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до вказаних вище норм законодавства.

При цьому, відповідач відповідно до п. 6.6.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 був зобов'язаний виплатити одноразову грошову допомогу разом із належним грошовим забезпеченням до дня виключення наказом зі списків особового складу.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що всупереч наведеним вище нормам законодавства позивачу не виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 23 липня 2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату належної йому одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Листом від 28 серпня 2014 відповідач повідомив відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги із посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги".

Відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги" одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що станом на 16 березня 2014 року позивач проходив службу з місцем дислокації в АР Крим.

Проте, відповідно до частини ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та набрав чинності 29 травня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції акти законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

За загальним положенням, встановленим цією статтею, закони та інші нормативно-правові акти (укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, накази міністерств та держкомітетів тощо), не мають зворотної сили в часі, тобто не поширюються на поведінку, що мала місце /в той період, коли відповідний акт ще не був прийнятий або ще не набрав чинності.

Враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби 05 травня 2014 року в той же день набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 № 45, отже відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виплати одноразової грошової допомоги", який набув чинності 29 травня 2014 року є протиправною.

Відповідно до частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, з системного аналізу зазначених норм законодавства, суд робить висновок про те, що вказана можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку суб'єкта владних повноважень.

Як зазначено вище, позивачем заявлено вимогу про визнання протиправними дій щодо відмови у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за п/п "в" п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас.

Проте, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є визнання протиправною відмови у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за п/п "в" п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас, оформленої листом від 28.08.2014 №5/2/4701/П та, як наслідок зобов'язання виплати позивачу одноразову грошову допомоги при звільненні з військової служби за п/п "в" п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову та скасувати відмову Служби зовнішньої розвідки України, оформлену листом від 28 серпня 2014 року № 5/2/4701/П, у здійсненні ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за п/п "в" п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 № 45.

3. Зобов'язати Службу зовнішньої розвідки України виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за п/п "в" п. 66 (у зв'язку зі скороченням штатів) в запас відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", п. 5.4.1 Наказу Голови Служби зовнішньої розвідки України від 28.02.2008 №45 шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 МФО 380333, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 у філії АТ «Укрексімбанк», у місті Києві).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник