Постанова № 42444662, 20.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа№ 910/19469/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімонова І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.14року. (повний текст підписано - 14.11.2014р.)

у справі №910/19469/14 ( суддя -Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"

до Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 14319,34 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач) про стягнення 14 319,34 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва по справі № 910/19469/14 від 10.11.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м.Київ, Кловський узвіз 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (08151, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Богдана Хмельницького 98, код ЄДРПОУ 35411867) 2871 (дві тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 96 коп. - пені, 1836 (одну тисячу вісімсот тридцять шість) грн. 79 коп. - 3% річних, 9566 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн. 39 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 1808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн. 73 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2014 року № 910/19469/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року було прийнято апеляційну скаргу та порушено провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2015 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 10.11.2014 року № 910/19469/14 скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції Між позивачем та відповідачем 21.06.2012р. було укладено договір № 1206000768 , згідно якого позивач зобов`язався надати послуги з технічного обслуговування систем пожежовиявлення на об`єктах управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз", а відповідач зобов`язався сплатити вартість таких послуг.

Виконання робіт з технічного обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз" у період з жовтня 2012 року по листопад 2012 року Позивачем підтверджено наданими суду актами приймання виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18 від 31.10.2012 року, № 19 від 30.11.2012 року, підписані сторонами без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього позивачем було надано послуг з технічного обслуговування за договором № 1206000768 від 21.06.2012 року на суму 164 136, 00 грн.

Оплата вартості наданих послуг з технічного обслуговування згідно пункту 3.3 договору № 1206000768 від 21.06.2012 року здійснюється Відповідачем по факту надання послуг протягом сто вісімдесяти банківських днів від дати підписаного сторонами відповідного акту.

Відповідач свої зобов'язання за договором № 1206000768 від 21.06.2012 року за надані послуги з технічного обслуговування у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 76 795, 98 грн.

Відповідно до ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 910/19660/13 від 19.11.2013р. з відповідача стягнуто заборгованість по вказаному договору у розмірі 83 983,32 грн. за період з жовтня 2012 року по листопад 2012 року з урахуванням нарахованих штрафних санкцій та судовий збір у розмірі 1679,66 грн.

На момент подання даного позову, відповідач рішення Господарського суду м. Києва № 910/19660/13 від 19.11.2013р. не виконав, що останнім не спростовано належними доказами.

Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 1 880,99 грн. процентів річних, 9 566,39 грн. інфляційних втрат та 2 871,96 грн. пені, нарахованих на суму заборгованості, стягнутої за вище зазначеним рішенням.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду м. Києва від 19.11.2013 у справі № 910/19660/13 встановлено господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобов'язань за господарським договором в частині строків оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим, стягнуто з відповідача 76 795 грн. 98 коп. - основного боргу, 498 грн. 65 коп. - 3 % річних, 1 312 грн. 98 коп. - пені, 5 375 грн. 71 коп. - штрафу.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Водночас, пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що: «саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.».

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому позивач правомірно звернувся до суду з вимогою стягнення штрафних санкцій після постановлення судового рішення № 910/19660/13.

З огляду на невиконання відповідачем рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2014 у справі № 910/19469/14 на момент звернення позивача з даним позовом до суду, колегія суддів здійснивши власний арифметичний розрахунок з урахуванням тої обставини, що відповідач сплатив свою заборгованість визначену рішенням суду № 910/19666/13 - 28.07.2014р., вважає вірним висновок місцевого господарського суду про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 2871,96 грн. - пені, 1836,79 грн. - 3% річних, 9566,39 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що підставою для проведення розрахунків за договором зі сторони відповідача є затвердження фінансового плану ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2012 рік.

Дане твердження є безпідставним з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене вище, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що не затвердження фінансового плану ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на 2012 рік та/або на 2014 рік не є підставою для односторонньої відмови від виконання грошового зобов'язання, оскільки умовами договору визначено обов'язок Замовника своєчасно та у повному обсязі оплачувати належним чином надані послуги на умовах Договору. Відсутність затвердженого фінансового плану ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на 2012 рік та/або на 2014 рік не виправдовує бездіяльність ПАТ "Укртрансгаз" і не є підставою для звільнення від обов'язку оплати та відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, у постанові Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2014 року у справі №910/9764/14.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо необхідність задовольнити позовні вимоги.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз"залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва 10.11.2014 року по справі № 910/19469/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/19469/14повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко