Ухвала суду № 42444506, 21.01.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2015 р. Справа № 876/8265/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Яворського І.О.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року по справі № 813/3508/14 за позовом Приватного підприємства Творче об'єднання "Галицька ліга" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13.05.2014 року Приватне підприємство Творче об'єднання "Галицька ліга" звернулося в суд з позовом, яким просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001092210 від 13.05.2013 року щодо нарахування податку на додану вартість у розмірі 43 341,57 грн. та штрафні санкції у розмірі 10 835,39 грн..

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 13.05.2013 року №0001092210.

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відсутнє підтвердження здійснення господарської діяльності та фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу податкового кредиту по податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 04.03.2013 року № 198 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП ТО «Галицька ліга».

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 23.03.2013 року № 741/22-10/355563420 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП ТО «Галицька ліга» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Єврокомфорт Ком» за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Бері-Мор» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення:- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 31.12.2011 року всього у сумі 43341,57 грн., у тому числі за жовтень 2011 року у сумі 43341,57 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова 13.05.2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001092210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43341,57 грн. і застосовано штрафні санкції в розмірі 10835,39 грн..

Як вбачається з матеріалів справи при перевірці використано акт перевірки ДПІ Печерському районі м. Києва ДПС від 06.04.2012 року № 715/22-03/37505972 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АСТОРІЯ ГРУП», щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.08.2011 року по 31.10.2011 року», податкову декларацію з податку на додану вартість за період з вересень-грудень 2011 року, АРМ «система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, Додатки № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до Декларації з ПДВ, електроні копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних .

Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за період за жовтень 2011 року згідно з якою позивачем задекларовано обсяг постачання 260049,42 грн., ПДВ - 43341,57 грн. по операціях з ТОВ «Бері-Мор».

Позивачем у лютому 2013 року подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та подано Додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ. Звітний період - лютий 2013 року, звітний період, за який виправляються помилки - жовтень 2011 року.

Відповідно до Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яка додана до Уточнюючого розрахунку позивачем зменшено податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Бері-Мор» на 43341,57 грн. (період виписки податкових накладних - жовтень 2013 року) та збільшено податковий кредит по господарських відносинах з ТОВ «Гео» на 43341,57 грн. (період виписки податкових накладних - жовтень 2013 року).

В підтвердження направлення уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додатку № 5) позивачем надана Квитанція № 2.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Водночас, слід зазначити, що згідно з п. 50.1 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При цьому, п. 50.2 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У даному випадку, позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за період з вересень-грудень 2011 року та сформовано спірну суму податкового кредиту з помилковим зазначенням та до початку проведення перевірки подано уточнюючий розрахунок, яким, відповідно до фактичної дати виписки вищевказаної податкової накладної, уточнено у додатку № 5 контрагента, що не призвело до змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

ДПІ не надано доказів відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку, як і не спростовано обставини своєчасності його подання.

При цьому, як вбачається з Акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова не були досліджені господарські операції з уточненим контрагентом позивача.

За таких обставин, позивачем не допущено порушень норм ПК України у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку.

Уточнюючим розрахунком позивачем усунуто помилку щодо господарських операцій з TOВ «Бері-Мор» у жовтні 2011 року, що не призвело до завищення податкового кредиту, заниження податкових зобов'язань та не призвело до втрат бюджету, що, крім іншого, виключає нарахування штрафних санкцій.

Щодо посилання представника відповідача на те, що позивач згідно ст. 192 ПК України мав подати додаток № 1 до декларації з ПДВ та відобразити в декларації в рядку 6.1 стосовно повернення відповідних товарів чи коштів, що ним зроблено не було, суд звертає увагу, що дані дії не ставляться у вину позивача в акті перевірки та не покладені в основу оскаржуваного повідомлення-рішення.

Статтею 71 КАС України встановлюється обов'язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що висновки ДПІ, викладені в акті перевірки щодо заниження податкових зобов'язань, не враховують зазначених фактичних обставин та не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, а відтак не можуть бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань, у т.ч. штрафних санкцій.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2014 року по справі № 813/3508/14- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Т.В. Онишкевич

І.О. Яворський