Рішення № 42444112, 27.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.01.15р. Справа № 904/9926/14За позовом Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м.Марганець, Дніпропетровська обл.

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 42 825,07 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Постоєнко М.М., представник за довіреністю № 30/15 від 02.01.15р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 16.12.14р. порушено провадження у справі №904/9926/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі - відповідач) про стягнення 42 825,07 грн. Розгляд справи призначено на 27.01.15р.

19.01.15р. до суду від позивача надійшли витребувані судом документи.

27.01.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Але, 26.01.15р. до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з можливим врегулюванням даного спору.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявив заперечення на подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи, оскільки:

По-перше, копію ухвали господарського суду від 16.12.14р. про порушення провадження у справі відповідач отримав 19.12.14р., тобто більше ніж як за місяць до початку розгляду справи в судовому засіданні, яке призначено на 27.01.15р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21). Відповідачем не надано суду жодних обґрунтованих пояснень щодо причини невиконання вимог ухвали суду від 16.12.14р. Таким чином, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позов та інших витребуваних судом документів.

По-друге, відповідач відповідно до норм чинного законодавства не обмежений у виборі осіб, які будуть здійснювати його представництво в господарському суді. Так, відповідач до свого клопотання про відкладення розгляду справи не додав жодних доказів в обґрунтування неможливості забезпечення явки свого повноважного представника.

По-третє, відповідач до свого клопотання не додав жодних належних та допустимих доказів в підтвердження вчинення будь-яких дій щодо намагання владнати спір між сторонами мирним шляхом. Таким чином, суд вважає, що обставини викладені у клопотанні не підтверджені жодним належним та допустимим доказом.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відповідач неналежним чином користується своїми процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони та не вживає заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 27.01.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 239 (далі - Договір поставки), відповідно до умов п.1.1. якого, відповідач зобов'язується поставити (передати у власність) позивачу товар у відповідності до специфікацій (Додатків) до цього Договору, а позивач прийняти поставлений товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Ціна товару, який підлягає поставці за цим Договором, узгоджується сторонами у відповідних Специфікаціях на поставку товару (п. 2.1. Договору поставки).

Відповідно до п. 2.6. Договору поставки, порядок оплати товару та форма розрахунків вказуються сторонами в Специфікаціях до цього Договору.

Як зазначено у п. 2.7. Договору поставки, оплата товару здійснюється позивачем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача.

Згідно з п. 3.1. Договору поставки, відповідач здійснює поставку товару позивачеві на умовах та у спосіб, зазначених в Специфікації до Договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів МТП ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року.

У п. 3.2. Договору поставки зазначено про те, що строки поставки товару узгоджуються сторонами в Специфікаціях на поставку товару. Дострокова поставка товару допускається тільки за погодженням сторін.

Пунктом 3.4. Договору поставки передбачено, що датою поставки товару є:

- дата передачі товару відповідачем позивачеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній, товарно-транспортній накладній,

- дата передачі товару згідно залізничної накладної відповідачем органу залізничного транспорту при поставці товару на умовах FСА, СРТ - станція відправлення;

- дата отримання товару згідно залізничної накладної позивачем від органу залізничного транспорту при поставці товару на умовах DDР, DDU - станція призначення.

Право власності на товар та ризики його загибелі переходять від відповідача до позивача з моменту поставки товару відповідно до правил, встановлених п. 3.4. Договору (п. 3.5. Договору поставки).

Пунктом 6.8. Договору поставки передбачено, що за порушення строку поставки товару відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленого та/або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення поставки. У випадку продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів, відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30.04.14р., а в частині гарантійних зобов'язань відповідача протягом усього гарантійного строку на товар (п. 11.1. Договору поставки).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору поставки між сторонами була підписана Специфікація № 9 від 14.04.14р., відповідно до умов якої відповідач зобов'язався поставити позивачу у строк до 15.05.14р. полумуфту вартістю 22 539,51 грн.

Однак, як зауважує позивач, відповідач свої зобов'язання не виконав, полумуфту вартістю 22539,51 грн. не поставив.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки, позивачем на підставі п. 6.8. Договору поставки були нараховані пеня у розмірі 40 571,12 грн. та штраф у розмірі 2 253,95 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем була направлена на адресу відповідача претензія з вих. № 30/478 від 01.07.14р. Як зазначає позивач, вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача за невиконання зобов'язання по Договору поставки № 239 від 28.05.13р. пеню у розмірі 40 571,12 грн. та штраф у розмірі 2 253,95 грн., а всього 42 825,07 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору поставки на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 1% вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов'язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Крім того, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 09.04.2012 N 20/246-08.

Розрахунок суми пені та штрафу судом перевірено та визнано такими, що зроблено вірно.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором поставки. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору поставки, відповідачем господарському суду надано не було.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 217, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, буд. 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь Публічного акціонерного товариства "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (53400, м.Марганець, Дніпропетровська область, вул. Радянська, буд. 62, код ЄДРПОУ 00190911, р/р26008132701001 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299) пеню у розмірі 40571,12 грн. (сорок тисяч п'ятсот сімдесят одну грн. 12 коп.), штраф у розмірі 2 253,95 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят три грн. 95 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.01.15р.

Суддя Н.Е. Петренко