Ухвала суду № 42444090, 26.01.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

про зилишення позову без розгляду

"26" січня 2015 р.Справа № 916/4809/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 39488,92грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь:

від позивача: Берчатова Л.В., довіреність №2551-К-О від 23.07.2014р.

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 26.01.2015р. приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" 27000грн. заборгованості по кредиту, 7609,11грн. заборгованості за користування кредитом, 3182,54грн. пені, 1697,27грн. комісії.

Ухвалою суду від 01.12.2014р. порушено провадження у справі №916/4809/14.

Так, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення даного господарського спору, ухвалами від 01.12.2014р., від 22.12.2014р., від 12.01.2015р. суд зобов'язав позивача надати: оригінали та належним чином засвідчені копії доданих до позову документів, в т.ч. заяви від 29.05.2012р.

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми передбачено, що господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, на підставі поданих доказів.

Правила щодо належності і допустимості доказів встановлені ст.34 ГПК України, згідно ч.2 якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, суд змушений констатувати, що позивач не виконав вимоги ухвал суду від 01.12.2014р., від 22.12.2014р., від 12.01.2015р. та не надав витребувані судом документи, а саме, оригінали та належним чином засвідчені копії доданих до позову документів, в т.ч. заяви від 29.05.2012р.

З врахуванням того, що позовні вимоги позивачем обґрунтовано невиконанням укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору у вигляді поданої відповідачем заяви від 29.05.2012р., якою відповідач приєднався до умов і правил надання банківських послуг, запроваджених позивачем, неподання оригіналу заяви відповідача від 29.05.2012р. не дає суду змогу встановити існування між сторонами спору кредитних правовідносин, що, в свою чергу, перешкоджає суду встановити правові підстави у позивача вимагати від відповідача повернення кредиту.

Таким чином, неподання позивачем витребуваних судом документів ускладнює розгляд справи по суті спору та свідчить про незацікавленість позивача у всебічному повному розгляді його позиції із дослідженням всіх доказів, та відповідно перешкоджає розгляду даної справи, з врахуванням чого суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.

Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Так, п.п.4.8, 4.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.01.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (ст.81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування п.5 ч.1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку ст.38 ГПК, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто, не залежних від позивача обставин, унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому, береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст.41 ГПК. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними доказами.

З огляду на вищевикладене, в процесі розгляду даного спору мали місце умови, зазначені в п.п.4.8, 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.01.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", так як документи, витребувані ухвалами суду від 01.12.2014р., від 22.12.2014р., від 12.01.2015р., як встановлено судом вище, були необхідні для вирішення спору по суті, про існування поважних причин, які спричинили не подання позивачем витребуваних документів на момент прийняття даної ухвали суду позивач не повідомив, тому суд залишає заявлений ПАТ КБ „Приватбанк" позов без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-061175/2011 від 25.08.2011р. „Про Закон України "Про судовий збір"", судовий збір, сплачений позивачем згідно платіжного доручення №ІНМ93В0N2Z від 03.11.2014р. в сумі 1827грн., за умови явки представника позивача в судові засідання 22.12.2014р., 12.01.2015р. підлягає поверненню платнику з державного бюджету.

Керуючись п.5 ст. 81, ст.86 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позов ПАТ „КБ „Приватбанк" без розгляду.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству Комерційному банку „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код 14360570) з державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області (м. Одеса, вул.Садова,1 „А", код 37607526) судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення №ІНМ93В0N2Z від 03.11.2014р. в сумі 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн.

Суддя І.А. Малярчук