Постанова № 42444087, 26.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа № 922/3821/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4003Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 06 листопада 2014 року у справі №922/3821/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІТ. Комп'ютери та мережі", м. Харків

про стягнення 174446,91 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІТ. КОМП'ЮТЕРИ ТА МЕРЕЖІ" 161228,14 грн. боргу (з урахування заяви про зменшення позовних вимог від 03.11.2014 вх. № 38362). Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов Договору на постачання обладнання № 23-05/11 щодо своєчасної оплати поставленого обладнання. Витрати по сплаті судового збору позивач просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06 листопада 2014 року у справі №922/3821/14 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІТ. Комп'ютери та мережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрім ЛТД - 161228,14 грн. боргу, 3224,56 грн. судових витрат.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального права. Просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 06 листопада 2014 року у справі №922/3821/14 в частині стягнення з ТОВ "СМІТ. КОМП'ЮТЕРИ ТА МЕРЕЖІ" суми боргу у розмірі 161228,14 грн. Судові витрати просить покласти на позивача.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно здійснено стягнення суми заборгованості, розрахованої позивачем при поданні позову до суду по курсу гривні 16,42 за 1 євро. Відповідне, на думку відповідача, призвело до порушення прав та інтересів ТОВ “Сміт.Комп’ютери та мережі”, оскільки згідно частині 2 статті 198 Господарського кодексу України, грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривні.

Також, апелянт вказує, що пункт 2.2. договору №23-05/11, відповідно до якого сторони домовились про прямо пропорційну зміну неоплаченої частини ціни договору у разі зміни на момент платежу більш ніж на 3% курсу євро до гривні, по відношенню до курсу євро/гривня на час підписання договору, який був зафіксований у розмірі 11,31 грн. за 1 євро, суперечить нормам чинного законодавства та у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України є недійсним.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 10.12.2014 року.

08.12.2014 року представник позивача надав до суду заперечення на апеляційну скаргу (вх.№11957), в яких вважає апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою та безпідставною та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 10.12.2014 року, враховуючи нез’явлення в судове засідання представників сторін, а також надане позивачем через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи та дотримання принципів судочинства було відкладено розгляд апеляційної скарги на 05.01.2015 року.

Ухвалою суду від 05.01.2015 року розгляд справи повторно було відкладено на 26.01.2015 року.

22.01.2015 року від позивача до суду надійшли додаткові заперечення на апеляційну скаргу (вх.№876), в яких він зазначає, що умовами договору поставки обладнання №23-05/11 грошове зобов’язання з оплати товару виражено в підлягає оплаті саме в гривнях. При цьому, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається сторонами за офіційним курсом Національного банку України євро на день платежу, як передбачено ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України. Також просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про причини неявки не повідомили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с.134-136).

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.05.2011 року між ТОВ “Екстрім ЛТД” (позивач у справі) та ТОВ “Сміт. Комп’ютери та мережі” (відповідач у справі) укладено договір №23-05/11, відповідно до умов якого, постачальник (позивач) зобов'язався здійснити поставку обладнання покупцю (відповідачу), а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти відповідне обладнання та оплатити його.

Як вказує у позовній заяві позивач, у зв'язку із неналежним виконанням покладених на відповідача обов’язків за договором поставки обладнання №23-05/11, укладеного між сторонами 27.05.2011 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар перед ТОВ “Екстрім ЛТД”, останній звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сміт. Комп’ютери та мереж” суми заборгованості у розмірі 161228,14 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення про повне задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості у добровільному порядку, через що заявлена вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 161228,14 грн. є нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правова природа договору поставки визначена частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1.1. договору №23-05/11, покупець доручає, а постачальник зобов’язується здійснити поставку обладнання у відповідності з умовами даного договору за адресою: м. Харків, вул. Тринклера, кут пр. Правди.

На виконання умов спірного договору, між сторонами було укладено, підписано та скріплено печатками підприємств протокол погодження договірної ціни на обладнання та специфікація відповідного обладнання, згідно яких загальна вартість обладнання склала 2221060,20 грн. з ПДВ.

Згідно із пунктом 8.1 договору, право власності на обладнання переходить від постачальника до покупця з моменту повної оплати товару та підписання видаткових накладних.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 2221060,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №177 від 28.07.2011 року на суму 2221060,20 грн. з ПДВ. Наведена видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін. Крім того, факт поставки обладнання підтверджується додатковими первинними документами, а саме, наявними у матеріалах справи довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Зобов’язання з опати покупцем товару встановлено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в свою чергу, в порядку розділу 3 договору, частково розрахувався з позивачем на суму 2110007,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок за спірний період правовідносин сторін.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію від 25.02.2014 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості у розмірі 111053,01 грн. Докази отримання відповіді на вказану претензію в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач товар отримав, однак оплату товару у відповідності з умовами договору не здійснив, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 111053,01 грн. Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач проти наявності заборгованості не заперечує, а не погоджується з визначенням її розміру.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 2.2 договору сторони домовилися про прямо - пропорційну зміну неоплаченої частини ціни договору у разі зміни на момент платежу більше ніж на 3% курсу євро до гривні, по відношенню до курсу євро/гривня на час підписання договору, який був зафіксований у розмірі 11,31 гривень за 1 євро.

Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, та підписали його, усі умови договору вважаються сторонами узгодженими та дійсними, з огляду на їх не оскарження в суді апеляційної інстанції.

Щодо посилань апелянта на недійсність пункту 2.2. договору, колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за невиконаним зобов’язанням, а не розгляд питання щодо дійсності чи не дійсності окремих пунктів договору.

Отже, перевіряючи суму, яка підлягає до стягнення, колегія суддів враховує, що станом на дату подання позову до суду, курс євро до гривні становив 16,42 гривень за 1 євро. Отже, в перерахунку 111053,01 грн. по відношенню до євро, станом дату подання позову до суду, сума заборгованості відповідача склала 161228,14 грн. Доказів погашення відповідної заборгованість відповідачем не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано прийнято рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 161228,14 грн. за отриманий ним товар, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару, доказів визнання пункту 2.2. недійсним у встановленому законодавством порядку, або інших обґрунтованих заперечень проти позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2014 року по справі №922/3821/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ТОВ “Сміт. Комп’ютери та мережі” до апеляційної скарги було додано не завірені жодним чином ксерокрпіїкопії квитанцій про сплату судового.

Згідно пункту 2.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 року, 10.12.2014 року та 05.01.2015 року було зобов’язано відповідача надати суду оригінал квитанції, що підтверджує сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідач вимоги ухвал суду від 26.11.2014 року, 10.12.2014 року та 05.01.2015 року не виконав, оригінал квитанції до суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Згідно п. п. 2.1, 2.2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 розмір мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення боргу в сумі 161228,14 грн. (з урахування заяви про зменшення позовних вимог). Судом першої інстанції позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 161228,14 грн. боргу та 3224,56 грн. судових витрат.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З апеляційної скарги відповідача вбачається, що він оскаржував рішення суду першої інстанції в повному обсязі. За таких обставин та з огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги підлягають стягнення з відповідача в доход Державного бюджету 1612,28 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сміт. Комп’ютери та мережі” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2014 року по справі №922/3821/14 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІТ. Комп'ютери та мережі" (61064, м. Харків, пр. Леніна, 47/1, код ЄДРПОУ 31938528, п/р 26001052315523 Харківське ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харкова, МФО 351533) в доход державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999654, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок отримувача 31215206783003, Код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір по апеляційній скарзі у розмірі 1612,28 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 27.01.2015 року

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.