Постанова № 42443679, 21.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2015 року Справа № 904/2883/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання Петровська А.В.,

за участю сторін:

від позивача: Салазський О.С. представник, ордер №000,33613 від 14.01.15 р.,

від відповідача: Самаріна Л.В., представник, довіреність №14-435 від 25.12.14 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАКО-ТРЕЙДІНГ", м. Донецьк

до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення 110 263 563,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014р. (суддя Соловйова А. Є.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі, стягнуто з публічного акціонерного товариства "АрселорМіталл Кривій Ріг" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАКО - ТРЕЙДІНГ" 110 263 563,45 грн. заборгованості, 108 810,00 грн. судового збору.

Згадане рішення мотивовано посиланням на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №300 від 10.01.2014р., щодо своєчасної оплати поставленого йому товару.

Не погодившись з даним рішенням, публічне акціонерне товариство "АрселорМіталл Кривій Ріг" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги висновок експертів, в якому відсутня узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; висновок експертів є необґрунтованим, неповним; експертами не надано повної відповіді на порушене питання та її відповідність іншим фактичним даним; досліджуючи матеріали справи, експерти вийшли за межі своїх повноважень.

На думку скаржника, господарський суд безпідставно відхилив заяви відповідача про призначення додаткової економічної експертизи та заяву про виклик у судове засідання судових експертів для надання пояснень.

В порушення приписів ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (право на справедливий судовий розгляд), господарським судом не прийнято до уваги до уваги Меморандум міжнародної юридичної фірми від 06.06.2014 р.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку зі зверненням до Генеральної прокуратури України з заявою про вжиття заходів прокурорського реагування шляхом вступу прокурора у розгляд справи № 904/2883/14 для представництва та захисту інтересів держави.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "МАКО-ТРЕЙДІНГ" (продавець) та публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №300, за умовами якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця вугілля кам'яне, іменоване надалі "товар", забезпечивши надання послуг з його транспортування, в обсязі і за цінами, зазначеними у специфікаціях до даного договору (специфікації №№ 1-3 від 10.01.2014р., №№ 4-6 від 27.01.2014 р., № 7 від 03.02.2014 р., № 8 від 10.02.2014 р., № 9 від 19.02.2014 р.), а покупець - прийняти товар і здійснити оплату продавцю в порядку, передбаченому даним договором.

Пунктом 3.2 цього договору сторони погодили, що витрати, пов'язані з транспортуванням товару, несе продавець. Продавець виставляє покупцю окремими рахунками-фактурами розмір вартості послуг з організації перевезень (надалі транспортні витрати), що підлягає компенсації. Покупець компенсує транспортні витрати продавця на підставі документів зазначених в п. 3.8 договору, які підтверджують розмір транспортних витрат.

Згідно п. 3.5 договору постачальник зобов'язаний надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок-фактуру; оригінал сертифікату якості; копії залізничних накладних; оригінал податкової накладної; розрахунок корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної; акт прийому-передачі.

Право власності на товар та всі ризики, пов'язані з поставкою від продавця до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі товару (п.3.23 договору).

Розділом 5 договору сторони погодили умови щодо сплати товару.

Так, оплата проводиться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України (п.5.1. договору);

Оплата за товар, залізничний тариф та вартість послуг з організації перевезень здійснюється протягом 30-ти календарних днів після надання документів перелічених в п. 3.5, 3.6, та 3.8 договору (п.5.2. договору);

Датою оплати товару (продукції) вважається дата перерахування коштів на користь Продавця банком покупця(п.5.4. договору).

Позивачем на виконання умов спірного договору, в період з 16.01.2014 р. по 06.03.2014р. позивач передав у власність відповідача товар загальною вартістю 146 794 094,34 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі вугільної продукції, наявними в матеріалах справи та найшло відображення у таблиці № 1 висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 31.10.2014 р. № 7972/7973/7974/14-45.

Згідно актів про надання послуг (відшкодування провізної плати) №10167 від 31.01.2014 р., №10372 від 11.02.2014 р., №10373 від 11.02.2014 р., №10374 від 11.02.2014 р., №10541 від 21.02.2014 р., №10540 від 21.02.2014 р., №10539 від 21.02.2014 р., №10671 від 28.02.2014 р. позивач надав відповідачу послуги з організації перевезень вантажів за період з 31.01.2014 р. по 06.03.2013 р. загальною вартістю 7 015 553,69 грн., про що зазначено в таблиці № 2 висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 31.10.2014 р. № 7972/7973/7974/14-45.

Згадані акти приймання передачі та надання послуг скріплені печатками та підписами уповноважених представників сторін, відповідають ознакам первинних документів та оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Отже, зазначені акти є належними та допустимими доказами поставки товару та наявності заборгованості за транспортні витрати.

Таким чином, загальний обсяг поставленої продукції та наданих послуг з перевезення складає 153 809 648,03 грн.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення про сплату відповідачем заборгованості на загальну суму 30 002 269, 40 грн.

Таким чином, враховуючи загальний обсяг поставленої продукції та наданих послуг та кошти сплачені відповідачем, заборгованість складає 123 807 378, 63 грн.

Частиною 3 статті 101 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позивачем в суді першої інстанції було заявлено 110 263 563,45 грн., що повністю підтверджується матеріалами справи.

Висновок щодо обсягу поставки та наявної заборгованості підтверджується наявним в матеріалах справи висновком експерта № 7972/7973/7974/14-45 від 31.10.2014 р. (п. 1 висновку).

Колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо суперечності висновків експерта, неповноти дослідження та необхідності проведення додаткової експертизи, з урахуванням наступного.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2014 р. у даній справі на вирішення експерта було поставлене наступне питання: "Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю "МАКО-ТРЕЙДІНГ" розмір заборгованості за поставлений публічному акціонерному товариству "АрселоМіталл Кривий Ріг" товар та вартості послуг з організації перевезень (яку суму вона складає від загальної заборгованості) за договором купівлі продажу № 300 від 10.01.2014 р. за період з 31.01.2014 р. по 06.03.2014 р.".

Висновок експерта містить два пункти.

В пункті 1 експерти встановлюють суму заборгованості за період з 16.01.2014 р. по 06.03.2014 р., а в пункті 2 висновку експерти встановлюють суму заборгованості у період з 31.01.2014 р. по 06.03.2014 р.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що господарським судом поставлено питання експерту підтвердити чи спростувати суму заборгованості за період з 31.01.2014 р. по 06.03.2014 р., та яку частину ця сума становить від загального обсягу заборгованості. Отже, суд першої інстанції фактично поставив на вирішення експерта два питання: який обсяг заборгованості за період з 31.01.2014 р. по 06.03.2014 р. та яку суму згадана заборгованість складає від загального обсягу заборгованості.

Таким чином, пункт 1 висновку містить розмір загальної заборгованості між сторонами (період з 16.01.2014 р. по 06.03.2014 р.) пункт 2 висновку містить розмір заборгованості в період з 31.01.2014 р. по 06.03.2014 р.

Враховуючи викладене, експерт не виходив за межі своїх повноважень та висновок експерта не містить будь-яких суперечностей.

Крім того, відповідно до ст. 42 ГПК України, якщо під час проведення судової експертизи встановлюється обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в частині суперечності, неповноти висновків експерта та необхідності проведення додаткової експертизи є необґрунтованими та відхиляються судом.

Відповідно до ст.ст.173, 174 ГПК України, ст.ст.11, 509 ЦК України укладений між сторонами договір купівлі-продажу №300 від 10.01.2014 р. є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

З урахуванням правової природи укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини купівлю-продажу та поставки.

За ст.655, ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Зазначений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за поставлений товар відповідно до умов договору.

В свою чергу, за змістом положень п.3.23. та специфікації №1 від 28.02.2013р. належним доказом факту поставки є саме підписаний між сторонами акт приймання передачі.

Отже, виконання грошових зобов'язань, в даному випадку, не перебуває у залежності від передачі відповідачеві документів, визначених п.3.5, 3.6 та 3.8 договору (зокрема акту приймання-передач).

Заперечення скаржником факту поставки товару через твердження про не передання таких документів суперечить наведеним вище положенням договору відносно встановлення факту поставки щодо товару та відхиляється апеляційним судом.

Крім того, скаржником не надано доказів фактичної відсутності таких документів (чи їх частини) - адже наявність будь-яких зауважень з цього приводу під час прийняття товару не підтверджена, так само, як і висування вимог щодо надання цих документів в порядку п.6.2. договору.

Отримання документів перелічених в п. 3.5, 3.6 та 3.8 договору також підтверджується іншими доказами.

Так, в матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. В зазначеному акті сторони посилаються на рахунки фактури, що свідчить про наявність зазначених документів у відповідача.

Враховуючи викладене, строк сплати настав за кожним актом приймання передачі окремо по закінченню 30 денного терміну з моменту підписання кожного окремого акту приймання передачі.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст.598 ЦК зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання з поставки визначеного товару позивачем виконане у повному обсязі.

Відповідач, в свою чергу, грошові зобов'язання в сумі 110 263 563, 45 грн. грн. з оплати отриманого товару не виконав.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом, як їх порушення у розумінні ст. 610 ЦК України, а сам покупець вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч.1ст.612 цього Кодексу.

Стосовно не взяття до уваги судом першої інстанції меморандуму міжнародної юридичної фірми "Евершедс" від 06.06.2014 р. апеляційна інстанція зазначає таке.

За твердженнями скаржника до засновника позивача було застосовано Радою Європейського союзу санкції у вигляді блокування коштів.

Колегія суддів звертає увагу, що Конституція та Закони України не передбачають розповсюдження на території України законодавства Європейського союзу, та не наділяє (Конституція України та Закони України) органи Європейського союзу та зокрема Раду Європейського союзу владними повноваженнями на території України.

Таким чином, зазначені санкції діють виключно на території Європейського союзу.

Відповідно до приписів Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства" в Україні діє принцип індивідуальної відповідальності та принцип майнової відособленості юридичної особи по відношенню до її засновників. В спірній ситуації це зокрема означає, що засновник не відповідає за дії та зобов'язання створеної ним юридичної особи, а юридична особа не відповідає за дії та зобов'язаннями засновника.

Також суд наголошує, що скаржник (відповідач) є юридичною особою створеною за законодавством України, у зв'язку із чим ця юридична особою підпорядковується законодавству України.

В апеляційній скарзі скаржник посилається виключно на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (щодо не призначення додаткової експертизи та права на справедливий судовий розгляд).

В той же час, за змістом ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права, може бути підставою для скасування рішення суду лише у випадку, якщо це порушення привело до прийняття неправильного рішення.

Скаржником не доведено, як порушення самих норм права так і вплив такого порушення на прийняття рішення судом першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Арселор МІттал Кривий ріг" задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції з урахуванням приписів ст.49 ГПК України стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 108 810,00 грн.

Однак, з даним висновком погодитися не можна з урахуванням наступного.

Відповідно до приписів частини 1 статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи

Згідно ч.4 ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує витрати за рахунок другої сторони.

У відповідності до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору із позовних заяв майнового характеру, поданих до господарського суду, справляється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, із позовних заяв немайнового характеру, поданих до господарського суду, у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати встановлених законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна скарга подається до суду.

Законом України "Про державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата установлюється у місячному розмірі і станом на 01.01.2013 р. становить 1218,00 грн.

Відтак, господарський суд першої інстанції повинен був стягнути з відповідача судовий збір у сумі 73 080,00 грн.

За ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Згідно акту здачі-приймання висновку комісійної судово-економічної експертизи № 7972/7973/7974/14-45 позивачем сплачено за проведення експертизи 35 730,00 грн.

З урахуванням ч.5 ст. 49 ГПК України згадані витрати позивача слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду підлягає зміні в частині стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст.99,101-106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 року у справі № 904/2883/14 змінити, виклавши другий пункт резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1, код ЄДРПОУ 24432974) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МАКО-ТРЕЙДІНГ" (83015, м. Донецьк, проспект Б. Хмельницького, 102, код ЄДРПОУ 37967910) 110 263 563,45 грн. (сто десять мільйонів двісті шістдесят три тисячі п'ятсот шістдесят три гривні 45 копійок) заборгованості, 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. судового збору та 35 730,00 (тридцять п'ять тисяч сімсот тридцять) грн. витрати по сплаті за проведення судової експертизи".

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014р. у справі № 904/2883/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена в повному обсязі 26.01.2015 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

І.М.Кощеєв