Рішення № 42443556, 13.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9891/14

13.01.15

За позовом Приватного підприємства “ТАУ – Поділля”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Дімеойл”

Про стягнення 7 287,21 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Суть спору:

Приватне підприємство “ТАУ – Поділля” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дімеойл” про стягнення 7 287,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження по справі № 910/9891/14, розгляд справи призначено на 02.07.2014.

В судове засідання 22.07.2014 представники сторін не з?явились, причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою від 22.07.2014 розгляд справи відкладено на 10.09.2014.

09.09.2014 відділом діловодства суду отримано електронне повідомлення від представника позивача, в якому просить відкласти розгляд справи.

В судове засідання 10.09.2014 представники сторін не з'явились.

Ухвалою суду від 10.09.2014 відкладено розгляд справи на 21.11.2014.

В судове засідання 21.11.2014 представник позивача з'явився, надав усні пояснення стосовну суті справи та надав клопотання про продовження терміну розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 21.11.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 21.11.2014 продовжено строк розгляду спору по справі та відкладено розгляд справи на 13.01.2015.

В судове засідання 13.01.2015 представники сторін не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направили.

В судовому засіданні 13.01.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

10.10.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі продажу нафтопродуктів № НТ 20/10/11-2, відповідно до умов якого, продавець зобов’язується передати певну кількість пального у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.2 Договору передача пального здійснюється по факту пред’явлення покупцем або уповноваженим користувачем бланку.

Згідно п. 3.1 Договору ціна та загальна вартість пального визначається у рахунках на сплату його вартості та у видаткових накладних що надаються продавцем покупцю в порядку та на умовах, визначених договором, котрі являються специфікацією.

Попередня оплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Перерахування грошових коштів здійснюється протягом 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку фактури. Взаєморозрахунки між покупцем та продавцем можуть проводитися іншим способом.

Позивач зазначає, що належним чином виконував умови договору тоді як відповідач свої обов’язки за договором не виконав внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 3 628,30 грн. Позивачем надано акт звірки взаєморозрахунків від 01.02.2014 між відповідачем та позивачем.

Як зазначає позивач оплату за поставлений металобрухт не сплачено.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 628,3 грн. основного боргу, 90 грн. - 3% річних, 3 312,20 грн. – комісію за прострочення зобов’язання, 257,31 грн. –пені.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості у розмірі 3628,3 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 3628,3 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного проведення розрахунків, згідно умов Договору, покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період та комісію в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 257,31 грн. сума комісії за прострочення виконання зобов’язання 3 628,30 грн. Контррозрахунку суми пені та комісії відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 257,31 грн. та комісії за прострочення виконання зобов’язання в розмірі 3 628,30 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 90 грн. – 3% річних, підлягають задоволенню

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дімеойл" (04053, м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна, 3/5, код ЄДРПОУ 37270318) на користь Приватного підприємства "ТАУ-Поділля" (21007, м. Вінниця, вул.. Фрунзе, 4, код ЄДРПОУ 33088705) основний борг у розмірі 3628 (три тисячі шістсот двадцять вісім) грн.. 30 коп., 3 % річних у розмірі 90 (дев’яносто) грн., комісію за прострочення зобов’язання в розмірі 3312 ( три тисячі триста дванадцять ) грн. 20 коп., пеню в розмірі 257 (двісті п’ятдесят сім) грн. 31 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.2015.

Суддя Л.В. Прокопенко