Постанова № 42443432, 22.01.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2015 року Справа № 813/3156/14

17 год. 10 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.

за участю представників сторін:

від позивача - Хащівська І.В.

від відповідача - Патланчук Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до ПАТ "Центр енергетичних іновацій" (яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Львівтеплопроект») про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позов заявлено Управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Відкритого акціонерного товариства «Львівтеплопроект» про стягнення заборгованості у розмірі 264825, 24 грн.

Ухвалою від 25 квітня 2014 року відкрито провадження у справі.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач всупереч вимог Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" № 1977-12 від 13.12.1991 року та Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372, відповідач не здійснював фінансування витрат пов'язаних з виплатою пенсій науковим працівникам і заборгував позивачу 264825, 24 грн., за 2013 рік.

Суд на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) замінив первинного відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Львівтеплопроект» на належного відповідача - правонаступника Публічне акціонерне товариство «Центр Енергетичних інновацій».

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просять стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 135509, 04 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Позиція відповідача викладена у заперечені на адміністративний позов та обґрунтовується тим, що відповідач не здійснює ні наукової, ні науково - технічної діяльності та не проходило і на даний час не проходить державної атестації наукових установ у порядку, а тому відсутні правові підстави для сплати відповідачем сум витрат на виплату пенсії, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно з Законом України «Про науково і науково - технічну діяльність» та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова направлено відповідачу у відповідності до п. 5 Порядку № 372 повідомлення (а.с.7-11) про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів на 2013 рік.

Як вбачається з розрахунку заборгованості фактичних витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів щодо наукових працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, заборгованість відповідача становить 264825, 24 грн.

В судовому засіданні представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просять стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 135509, 04 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Науковим працівникам пенсії призначаються з урахуванням вимог Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Відповідно до ст. 1 цього Закону, науковий працівник - це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Статтею 4 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» встановлено, що суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності.

Науковий працівник може, згідно ст. 6 зазначеного Закону, виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації, лабораторіях підприємств. Науковий працівник зобов'язаний провадити наукові дослідження відповідно до укладених договорів (контрактів), представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій та захисту дисертацій, у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність займаній посаді, постійно підвищувати свою кваліфікацію.

Відповідно до положень ст. 21 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» не рідше одного разу на п'ять років в наукових установах провадиться атестація наукових працівників з метою: оцінки рівня професійної підготовки наукового працівника, результативності його роботи; визначення відповідності кваліфікації наукового працівника займаній посаді; виявлення перспективи використання здібностей наукового працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня; визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійної підготовки наукового працівника.

Частиною 1, 2 ст. 22-1 цього Закону визначено перелік посад наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо). До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.

Зазначена правова норма поширюється на тих працівників, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь і які працюють на посадах, не включених до зазначеного переліку.

При цьому, в обов'язковому порядку місцем роботи таких наукових працівників має бути наукова установа або організація (їх філіал, відділення тощо).

Тобто, статтею 22-1 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», яка визначає посади, що дають статус наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо), не встановлено підстав для поширення цієї норми, крім посад наукових установ, на будь-які посади на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності.

Особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь, і працюють не в наукових установах та організаціях (їх філіалах, відділеннях тощо) не виконують визначену статтею 21 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» обов'язкову вимогу щодо кожного наукового працівника, а саме проходження не рідше одного разу на п'ять років атестації.

При цьому, положення ч. 2 статті 22-1 Закону України «Про наукову науково-технічну діяльність» поширюються лише на працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) і не поширюються не працівників, що працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності, які не є науковими установами або які, будучи науковими установами недержавної форми власності, не пройшли державної атестації відповідно до положень статті 11 цього Закону.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову науково-технічну діяльність», її дія поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із цим Законом, недержавних вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, що діють відповідно до Закону України «Про вищу освіту», міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до народних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

Згідно Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затв. пост. КМУ від 24.03.2004 р. № 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 % різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих вчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

З урахуванням норм статті 24 Закону України «Про наукову науково-технічну діяльність», різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Отже, для призначення наукової пенсії необхідна атестація наукової установи, тобто підтвердження наукового напряму роботи даної установи.

Згідно ст. 12 Закону України «Про наукову науково-технічну діяльність», для надання державної підтримки наукових установ усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для науки, економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави. Положення про Державний реєстр наукових установ затверджується Кабінетом Міністрів України.

Крім цього, наукові установи включаються центральним органом виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності до Державного реєстру наукових установ за умов проходження державної атестації.

Відповідно до п.1 Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 р. № 380, Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави - це перелік науково-дослідних, науково-технічних установ усіх форм власності та вищих навчальних закладів III - IV рівня акредитації усіх форм власності, діяльність яких має важливе значення для розвитку науки, економіки і виробництва.

Суд враховує, те що відповідач є правонаступником ПАТ «Львівтеплоелектропроект» та ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 року в справі №К/800/49058/14 встановлено, що ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» не займалося науковою діяльністю, не внесене до Державного реєстру наукових установ України, у нього відсутня Вчена рада та ним не подавалося до органів державної статистики звітність форми 1.2 - наука, не походило атестацію згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну атестацію науково-дослідних (науково-технічних) установ» від 7 квітня 1998 року № 469, а тому ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» не є науковою установою в розумінні Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Згідно змісту листа Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, яке адресовано ПАТ «Львівтеплоелектропроект» вбачається, що ПАТ «Львівтеплоектропроект» з питань внесення до Державного реєстру наукових установ, яким надана підтримка держави, не зверталося і внесене до зазначеного реєстру не було.

Таким чином, оскільки ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект», ПАТ «Львівтеплоелектропроект» та правонаступник, тобто відповідач по справі, а на даний час ПАТ «Центр енергетичних інновацій», не являються науковими установами в розумінні Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», яким надається підтримка держави, то відповідно і не мають податкових пільг та державної підтримки, котрі надаються науковим установам, і за рахунок яких атестовані наукові установи мають можливість виплачувати додаткові суми наукових пенсій.

Тому, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за 2013 рік, є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог частин 2,4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 27 січня 2015 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна