Постанова № 42443278, 08.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р. Справа № 804/18578/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача-1: Спєваков І.Ю., Спєваков К.І. Сорокіна В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Гірмаш» до В-1 Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, до В-2 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002892201 від 02.07.2014р., визнання нечинним рішення №6404/10/04-36-10-08-09 від 11.09.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014р. Закрите акціонерне товариство «Гірмаш» звернулося з позовом до В-1 Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, до В-2 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 02.07.2014р. №0002892201 про нарахування грошового зобов'язання до підприємства ЗАТ «Гірмаш» у розмірі 85298,07 грн. за основним платежем та 42649,04 грн. за штрафними санкціями;

- визнати нечинним рішення про результати розгляду скарги від 11.09.2014р. №6404/10/04-36-10-08-09 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про збільшення на 255894,04 грн. (170596,03 грн. - основний платіж, 85 298,01 грн. - штрафні санкції) суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 02.07.2014р. №0002892201.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вважає вказані вище рішення необґрунтованими, винесеними з порушеннями законодавства та підлягають скасуванню з тих підстав, що перевірку проведено без дотримання п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не було отримано наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Всупереч наведеного перевіркою було встановлено порушення п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено розмір податкового зобов'язання по орендній платі за землю за травень 2013р.- березень 2014р. про що був складений акт від 29.05.2014р. на підставі якого були прийняті оспорювані рішення. Позивач зазначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, розмір орендної плати встановлюється у договорі між власником і орендарем згідно до вимог ст.288 Податкового кодексу України, а тому вважає, що розмір орендної плати за землю має дорівнювати розміру встановленому в договорі оренди, а не будь-якому іншому документі, зокрема, в рішенні контролюючого органу. Окрім того, представники позивача посилаються і на те, що зміни до договору в частині розміру орендної плати за землю, вносяться сторонами договору згідно до ст.654 ЦК України, у зв'язку з чим орган державної податкової служби не наділений ініціативою вносити зміни до договору оренди землі та на теперішній час не було проведено державної реєстрації змін до договорів оренди земельних ділянок площею 1,0769га та0,0426га. За викладеного, представники позивача вважають безпідставним нарахування грошового зобов'язання позивачеві, виходячи з трикратного розміру земельного податку відповідно до норм ст. 288 Податкового кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях просив відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, так як використання землі є платним, у позивача в користуванні на умовах оренди землі знаходяться земельні ділянки за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Прапорна,1, площею 1,0769га та площею 0,0426га згідно договорів оренди землі №203, №204 від 05.02.2002р. За приписами п.п.288.5.1, п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється в договорі оренди землі, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку. Позивачем у 2013р. в порушення вимог п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України декларація з плати за землю до органів податкової інспекції не надавалась. В подальшому, за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №904/4150/13 були внесені зміни до розміру орендної плати за землю по вищевказаних земельних ділянках, зазначене судове рішення не оскаржувалось позивачем станом на 30.05.2014р. Таким чином орендна плата за земельну ділянку площею 1,0769га за період з травня по грудень 2013р. склала - 59572,48 грн., а за період з січня по березень 2014р. - 22339,68 грн.; сума орендної плати за земельну ділянку площею 0,0426га за період - травень - грудень 2013р. - склала 2462,48 грн., за січень-березень 2014р. - 923,43 грн., а тому сума заниження розміру податкового зобов'язання по орендній платі за землю складає - 85298,07 грн.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином 24.11.2014р., 26.11.2014р., що підтверджується наявними у справі телефонограмою та поштовим повідомленням про вручення повістки (а.с.43,45).

Згідно ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача-2 про дату, час і місце судового розгляду справи, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача-2 за наявними у ній доказами у відповідності до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини.

Закрите акціонерне товариство «Гірмаш» зареєстровано як юридична особа за адресою:49083, м. Дніпропетровськ, вул. Прапорна, буд. 1, з 10.11.1999р. перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, що підтверджується відомостями, наведеними у акті перевірки від 29.05.2014р., які не оспорюються сторонами (а.с. 17).

05.02.2002р. між Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та ЗАТ «Гірмаш» були укладені два договори оренди земельних ділянок площею 1,0769га та площею 0,0426га, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Прапорна,1 по фактичному розміщенню адміністративних будівель та споруд зі строком дії до 20.12.2016р., при цьому, за умовами п.3.1-п.3.3 договорів встановлено, що сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає -506118,60 грн. та 21002,40 грн. відповідно; орендна плата за користування земельними ділянками сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку; розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку (а.с.8-16).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №904/4150/13 були задоволені вимоги прокурора та внесено зміни до договору оренди землі від 05.02.2002р., виклавши його в наступній редакції: «п.1.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 04.02.2011 року становить 8935869,01 грн.», «п.3.2 Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі ( у гривнях) у розмірі 268 076 грн. 07 коп. не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України в мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом, та вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно ( до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року» (а.с.51-57).

Зазначене судове рішення не оскаржувалося позивачем у встановленому законодавством порядку, що підтверджено в судовому засіданні представниками позивача, а отже, вказане судове рішення набрало законної сили.

29.05.2014р. податковою інспекцією на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності з орендної плати за землю за період: січень 2013р. - березень 2014р. (податкова декларація не надана) ЗАТ «Гірмаш» за результатами якої був складений акт від 29.05.2014р. №1470/04-61-22-01/30540229 за висновками якого встановлено заниження позивачем розміру податкового зобов'язання по орендній платі за землю за період травень 2013р.-березень 2014р. на суму 85298,07 грн. (а.с.17-23).

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом 02.07.2014р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002892201 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб - на загальну суму 127947,11 грн., у тому числі за основним платежем - 85298,07 грн., за штрафними санкціями - 42649,04 грн.(а.с.30).

Також, 11.09.2014р. Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області за результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення №6404/10/04-36-10-08-09 про результати розгляду скарги за яким було збільшено на 255894,04 грн. (170596,03 грн. основний платіж, 85298,01 грн. - штрафні санкції) суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеному у податковому повідомленні-рішенні від 02.07.2014р. №0002892201 (а.с.31-34).

Позивач оспорює податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014р., просить його визнати протиправним та скасувати, а також просить визнати нечинним і рішення відповідача-2 від 11.09.2014р. про збільшення грошового зобов'язання на 255894,04 грн. посилаючись на те, що вищенаведені рішення суб'єкта владних повноважень є необґрунтованими та прийнятими з порушеннями вимог податкового законодавства.

Заслухавши представників позивача та відповідача-1, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як видно зі змісту акту перевірки від 29.05.2014р. підставою для висновків про заниження позивачем розміру податкового зобов'язання по орендній платі за землю за період з травень 2013р. - березень 2014р. в сумі 85298,07 грн. було не подання позивачем податкових декларацій за 2013р. та 2014р. з терміном подання до 20.02.2013р. та 20.02.2014р. відповідно в порушення вимог п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України, а також ті обставини, що п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, тобто сума орендної плати за земельну ділянку площею 1,0769 га за період з травня 2013р. по грудень 2013р. з урахуванням договору оренди землі, даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 28.05.2008р. №3900 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №904/4150/13 складає 59572,48 грн., за період з січня по березень 2014р. - 22339,68 грн.; сума орендної плати за земельну ділянку площею 0,0426га за період з травня по грудень 2013р. - 2462,48 грн., за період з січня по березень 2014р. - 923,43 грн., отже загальна сума заниження податкового зобов'язання за двома договорами оренди земельних ділянок з травня 2013р. по березень 2014р. склала 85298,07 грн. (а.с.19-22).

Суд вважає, що вказані висновки податкового органу є такими, що ґрунтуються на нормах чинного Податкового кодексу України, виходячи з того, що зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язок їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні є, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Аналогічне визначення міститься й у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, у тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХШ Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 28 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст.288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХШ ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12% нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у його постанові від 02.12.2014р. за позовом ПАТ «Сумська фірма «Усе для дому» до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

За приписами ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За викладених обставин, правова позиція Верховного Суду України є обов'язковою для окружного адміністративного суду при вирішенні спору щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб з підстав, визначених п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу також покладає і обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги і заперечення.

Представниками позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами протиправність вищенаведеного оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вищенаведених норм чинного податкового законодавства України.

Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представників позивача на те, що підприємство не працює, а тому не подає податкові декларації і не може сплачувати оренду плату за землю, оскільки нормами чинного законодавства України не передбачено звільнення від сплати орендної плати орендарів за умови не здійснення платником господарської діяльності.

Також слід зазначити, що судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення доводи представників позивача щодо не вручення позивачеві наказу на проведення перевірки та направлення на проведення перевірки з огляду на те, що вказані доводи представників позивача спростовуються тим, що наказ на проведення перевірки №418 від 12.05.2014р. та направлення №67 від 12.05.2014р. були направлені на адресу позивача 13.05.2014р., вручені 19.05.2014р. та згідно до вимог п.79.2 ст.79 ПК України передбачено, що надіслання платнику податків наказу на проведення перевірки та направлення на проведення перевірки рекомендованим листом з повідомленням про вручення надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (а.с.58-61).

Отже, надіслання на адресу позивача наказу та направлення на проведення перевірки надають право контролюючому органу розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, у зв'язку з чим доводи представників позивача у частині не вручення позивачеві наказу та направлення є безпідставними та спростовуються вищенаведеними доказами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014р. з урахуванням ч. 3 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначене рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Також, слід зазначити, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним рішення про результати розгляду скарги від 11.09.2014р. №6404/10/04-36-10-08-09 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про збільшення на 255894,04 грн. (170596,03 грн. - основний платіж, 85 298,01 грн. - штрафні санкції) суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 02.07.2014р. №0002892201, з огляду на те, що вказане рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги позивача, прийняте 11.09.2014р. не породжує будь-які права та обов'язки у позивача, оскільки у відповідності до вимог п.60.6 ст.60 ПК України якщо нарахована сума грошового зобов'язання збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення.

Між тим, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено і представником відповідача, будь-яких податкових повідомлень-рішень за результатами розгляду скарги від 11.09.2014р. податковою інспекцією не приймалося, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним рішення відповідача-2 від 11.09.2014р. про результати розгляду скарги не підлягають задоволенню, так як вказане рішення не породжує у позивача будь-які права та обов'язки обов'язкові до виконання без прийняття податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення з урахуванням збільшення суми грошового зобов'язання за рішенням про результати розгляду скарги від 11.09.2014р. згідно до вимог п.60.6 ст.60 ПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову, сплачену позивачем суму судового збору при поданні даного позову у розмірі 487,20 грн. (а.с.2), суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп.(4872-487,20).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,72, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Гірмаш» до В-1 Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, до В-2 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002892201 від 02.07.2014р., визнання нечинним рішення №6404/10/04-36-10-08-09 від 11.09.2014р. - відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Гірмаш» (49083,м. Дніпропетровськ, вул. Прапорна, 1, р/р №26003109825001 в КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 30540229) - в дохід Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 4384 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 15.12.2014р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 15.12.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.О. Конєва С.О.Конєва Ю.В.Горобець