Ухвала суду № 42441718, 21.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2015 року м. Київ К/9991/72503/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Костенка М.І. Цвіркуна Ю.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2012 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 р.

у справі № 2а/1270/5043/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс-2»

до 1) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, 2) Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і відсотків, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелс-2» (далі - позивач, ТОВ «Стелс-2») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - відповідач 1, Ленінська МДПІ у м. Луганську) та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області (далі - відповідач 2, УДКС України у м. Луганську), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило суд: - визнати незаконної бездіяльність Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо ненадання до УДКС України у м. Луганську передбачених законодавством України документів на перерахування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на користь ТОВ «Стелс-2»; - стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Стелс-2» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 013 002 грн., в тому числі по деклараціях: за липень 2004 року (уточнююча декларація № 95280 від 14.12.2004 р.) - 283 500 грн., за лютий 2005 року (декларація № 27413 від 21.03.2005 р.) - 330 395 грн., за березень 2005 року (декларація № 37405 від 20.04.2005 р.) - 292 889 грн., за квітень 2005 року (декларація № 50289 від 20.05.2005 р.) - 106 218 грн.; - стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «Стелс-2» відсотки за несвоєчасне повернення податку на додану вартість в сумі 15 244,45 грн., в тому числі по деклараціях: за липень 2004 року - 10 988,92 грн., за грудень 2004 року - 498,36 грн., за лютий 2005 року - 3 323,86 грн., за березень 2005 року - 433,31 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 р., уточнений адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Стелс-2» відсотки за несвоєчасне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 15 244,45 грн., в тому числі по деклараціях: за липень 2004 року - 10 988,92 грн., за грудень 2004 року - 498,36 грн., за лютий 2005 року - 3 323,86 грн., за березень 2005 року - 433,31 грн.; вирішено питання про судові витрати; в решті заявлених вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 р. в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відповідно до декларацій з податку на додану вартість було заявлено до відшкодування з бюджету податку на додану вартість, а саме: - у липні 2004 року на суму 400 495 грн. (уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок вх. № 95280 від 14.12.2004 р., № 15999 від 01.02.2005 р.; - у грудні 2004 року на суму 19 708 грн.( № 9659 від 20.01.2005 р.), - у лютому 2005 року на суму 314 618 грн. (№ 27413 від 21.03.2005 р.); - у березні 2005 року на суму 363 392 грн. (№ 37405 від 20.04.2005 р.); - у квітні 2005 року на суму 260 068 грн. (№ 50289 від 20.05.2005 р.).

У свою чергу, Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено позапланову перевірку ТОВ «Стелс-2» з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за липень 2004 року, за результатами якої складено довідку № 1814/23-3/32648463 від 21.12.2004 р., відповідно до якої порушень у нарахуванні податкових зобов'язань по ставці 20% за липень 2004 року не встановлено та зазначено, що загальна сума податку на додану вартість до відшкодування з бюджету згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за липень 2004 року складає 400 495 грн., а також, що відшкодування настає після закінчення трьох наступних звітних періодів з моменту виникнення відшкодування, зарахування на рахунок в установі банку.

Також, Ленінською МДПІ у м. Луганську була проведена позапланова перевірка ТОВ «Стелс-2» з питань правомірності заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за грудень 2004 року, лютий, березень та квітень 2005 року, за результатами якої складено довідку № 841/23-3/32648463 від 27.02.2005 р.

Відповідно до проведеної перевірки порушень у нарахуванні податкових зобов'язань по ставці 20% не встановлено та зазначено, що загальна сума податку на додану вартість до відшкодування з бюджету за грудень 2004 року складає 17 918 грн., за лютий 2005 року - 330 395 грн., за березень 2005 року - 292 889 грн., за квітень 2005 року - 106 218 грн. протягом трьох наступних звітних періодів.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що для отримання бюджетного відшкодування необхідна наявність певних підстав, зокрема: - наявність від'ємного значення звітного податкового періоду; - зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; - фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг); - здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді; - включення залишку від'ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до положень підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Судами попередніх інстанцій та матеріалами справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту за липень 2004 року, лютий, березень та квітень 2005 року, та оплата за спірні періоди податку на додану вартість.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених в ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен за наслідками перевірки або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

При цьому, право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Таким чином, в даному випадку судами попередніх інстанцій вірно зазначено про наявність бездіяльності відповідача-1 щодо ненадання до УДКС України у м. Луганську документів на перерахування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на користь ТОВ «Стелс-2» за липень 2004 року, лютий, березень та квітень 2005 року.

Як слідує з матеріалів справи, за липень 2004 року згідно уточнюючої декларації № 95280 від 14.12.2004 р. позивачем було заявлено до відшкодування податок на додану вартість у сумі 400 495 грн., але з урахуванням відшкодованої суми позитивними нарахуваннями платника у загальній сумі 116 995 грн., залишок податку на додану вартість до відшкодування склав 283 500 грн.

За грудень 2004 року залишку не було, у зв'язку із відшкодуванням позивачу суми податку на додану вартість згідно висновків № 222 від 19.08.2005 р. та № 245 від 29.08.2005 р.

За лютий 2005 року залишок невідшкодованого податку на додану вартість складав 330 395 грн., за березень 2005 року - 292 889 грн. та за квітень 2005 року - 106 218 грн. Отже, загальна сума бюджетної заборгованості по податку на додану вартість ТОВ «Стелс-2» склала 1 013 002 грн., у тому числі: за липень 2004 року - 283 500 грн., за лютий 2005 року - 330 395 грн., за березень 2005 року - 292 889 грн. та за квітень 2005 року - 106 218 грн.

Разом з тим, оскільки зазначена сума податку на додану вартість на момент розгляду справи судом першої інстанції фактично відшкодована ТОВ «Стелс-2» 28.01.2009 р., що підтверджується випискою по рахунку, наданою Ленінською МДПІ у м. Луганську, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності на час розгляду справи спору з цього питання, а відповідно і відсутності підстав для повторного стягнення з Державного бюджету України вказаного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь процентів за несвоєчасне повернення податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій задовольняючи позов у вказаній частині, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Так, підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми, не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

З 01.06.2005 р. цей підпункт, з урахуванням, положень Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України, діяв у іншій редакції, яка не стосувалася відповідальності за прострочення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, наслідком чого стала відсутність можливості нарахування та стягнення з цієї дати процентів за несвоєчасно здійснене бюджетне відшкодування.

Однак, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відсутність на час звернення до суду за захистом порушеного права матеріальної норми щодо способу його відновлення не обмежує можливість застосування відповідних положень законодавчих актів, які діяли на час учинення порушення, але згодом утратили чинність.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», як зазначалося раніше, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, проведення протягом 30 днів, наступних за днем отримання декларації перевірки заявлених в ній даних, та надання у 5-ти денний термін висновку є обов'язком контролюючого органу, якого у даному випадку виконано не було.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте відповідачі цього обов'язку не виконали.

Доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області - відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2012 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 р. у справі № 2а/1270/5043/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) Ю.І. Цвіркун