Ухвала суду № 42441495, 15.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/800/39319/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Бившевої Л. І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свєлар" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свєлар" (далі - ТОВ "Свєлар") звернулось до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року позов ТОВ "Свєлар" задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року апеляційну скаргу Житомирської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Житомирська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Свєлар" у задоволенні позову.

ТОВ "Свєлар" подало письмові заперечення на касаційну скаргу Житомирської ОДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Житомирською ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Свєлар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №3665/22-01/36270165/0110 від 06 грудня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Свєлар" вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 270632, 00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 270637, 00 грн.

На підставі акта перевірки Житомирською ОДПІ прийнято податкові-повідомлення рішення від 25 грудня 2013 року: №0002732201, яким ТОВ "Свєлар" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на 405948, 00 грн. у т.ч. 270632, 00 грн. за основним платежем та 135316,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0002722201, яким ТОВ "Свєлар" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 405956, 00 грн. у т.ч. 270637, 00 грн. за основним платежем та 135319, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Свєлар" укладено договори: №768/09 від 05 січня 2009 року з ТОВ "Кернел трейд" (на поставку олії) та №297/12-11 від 03 січня 2012 року з ПАТ "Полтавакондитер" (на поставку кондитерських виробів). Реальність виконання господарських операцій за договорами підтверджено прибутковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. На час здійснення господарських операцій контрагенти ПАТ "Полтавакондитер" та ТОВ "Кернел трейд" були зареєстровані як платники податку на додану вартість та перебували у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи, складені за наслідками операцій ТОВ "Свєлар" з контрагентами, оформленні відповідно до вимог чинного законодавства і мають всі необхідні реквізити.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ "Свєлар" не порушено вимог законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Свєлар".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович Л. І. Бившева М.О. Федоров