Постанова № 42441321, 27.10.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

27 жовтня 2014 року Справа № 814/3010/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бузький морський термінал» (вул. Заводська, 9, м. Миколаїв, 54000)

до відповідача: Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (вул. Г.Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2014р. № 0002502205, № 0002512201, № 0002522201, № 0002532201,

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бузький морський термінал» (далі - ТОВ «ДБМТ»), звернувся з позовом про визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ) № 0002502205, № 0002512201, № 002522201 та № 0002532201 від 25.9.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що всі господарські операції, щодо яких у відповідача виникли сумніви, були реальні та пов'язані з основною діяльністю позивача, податковий кредит та сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сформовані відповідного до діючого законодавства. Отже, оскаржені повідомлення-рішення суперечать законодавству та є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує та зазначає, що факти, викладені в акті перевірки грунтуються на наявних фактах порушення позивачем норм діючого законодавства, а податкові повідомлення-рішення прийняти відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства, тобто є законними і скасуванню не підлягають (т. 2 арк. спр. 1 - 6).

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 КАС України.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 16.07.2014 року по 27.8.2014 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ДБМТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, результати якої були оформлені актом № 2125/14-04-22-01/31613749 від 03.09.2014 року (т. 1 арк. спр. 27 - 126, далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акту перевірки позивачем було порушено:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.12 ст. 138, п.п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього на 702 316,00 грн.;

- п. 198 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 407 453,00 грн.;

- п. 1987.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість всього на суму 137 860,00 грн.;

- п. 160.2 ст. 160 ПК України в результаті чого занижено податок на доходи нерезидентів на загальну суму 1 275,00 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ були сформовані та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення від 25.09.2014 року:

- № 002502205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 11 275,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 318,75 грн. (т. 1 арк. спр. 238);

- № 002512201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 702 316,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 175 579,00 грн. (т. 1 арк. спр. 234);

- № 002522201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 407 453,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203 726,50 грн. (т. 1 арк. спр. 232);

- № 0002532201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі зачвленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 137 860,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68 930,00 грн. (т. 1 арк. спр. 236).

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 року № 0002512201 прийняте на підставі висновків відповідача про те, що ТОВ «ДБМТ» не доведено економічний ефект від використання портальних кранів «ГАНЦ», «КОНДОР» та «АЛЬБАТРОС»; ТОВ «ДБМТ» віднесено до складу витрат витрати на винагороду за забезпечення ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» вантажопотоку, що, на думку відповідача, не пов'язані з його господарською діяльністю; ТОВ «ДБМТ» включено до складу інших витрат звичайної діяльності за 3 квартал 2012 року 191707 грн. - тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року. В результаті цього ТОВ «ДБМТ» порушило п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, п.п. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.12, п.п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, пункту 6 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, що має наслідком заниження податку на прибуток всього на суму 702 316,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2013 році перебував у фінансово-господарських взаємовідносинах з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та з нерезидентом - компанією МИЛЛЕНИО БИЗНЕС ЛТД та відповідно до договорів орендував портальні крани «ГАНЦ», нарахувавши суму орендних платежів в розмірі 54 875,00 грн., «КОНДОР» та «АЛЬБАТРОС», нарахувавши суму орендних платежів в розмірі 389 190,00 грн. по кожному.

Відповідно до підпункту 14.1.27 ПК України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

У відповідності до підп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Саме пункт 153.7 ПК України містить положення щодо оподаткування лізингових операцій. При цьому, положення п.153.7 ст.157 є спеціальними, та мають застосовуватися в повній мірі, без врахування інших норм ПК України.

Основні риси лізингу визначено пп. 14.1.97 ПК України, в якому встановлено, що лізингова (орендна) операція це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Відповідно до пункту 153.7 ПК України орендодавець збільшує суму доходів, а орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідач не спростовує того факту, що ТОВ «ДБМТ» в 2013 році перебувало у фінансово-господарських взаємовідносинах з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та з нерезидентом - компанією МИЛЛЕНИО БИЗНЕС ЛТД та відповідно до договорів орендувало портальні крани «ГАНЦ», «КОНДОР» та «АЛЬБАТРОС».

Судом встановлено, що без використання вказаних кранів, отриманих в оренду, позивач не зміг би виконувати навантажувальні (розвантажувальні) роботи та отримувати доходи. Самим відповідачем в акті перевірки підтверджено, що крани використовувалися для провадження господарської діяльності ТОВ «ДБМТ».

Згідно п.138.2 ст.138 розділу ІІІ ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На виконання пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ДБМТ» підтвердив господарські відносини з ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та з нерезидентом-компанією МИЛЛЕНИО БИЗНЕС ЛТД договорами, актами наданих послуг (виконаних робіт), звітами по крану «Ганц», «Кондор» та «Альбатрос», наряд - завданнями на портові вантажно-розвантажувальні роботи, в яких зазначені вид та маса вантажу, найменування судна, технологічна схема, час роботи, кількість залучених працівників та норма часу, рахунками на оплату, банківськими виписками та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат суму 833 255,00 грн. за 2013 рік за рахунок відображення витрат з орендної плати за використання портальних ранів «ГАНЦ», «АЛЬБАТРОС» та «КОНДОР», а відповідачем не доведено порушення позивачем пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, 138.4, 138.8 ПК України.

Суд також не погоджується з висновком відповідача щодо відсутності економічного ефекту від використання зазначених кранів.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивач здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність. При цьому, визначення способів та методів отримання прибутку внаслідок провадження підприємницької діяльності належить до виключної компетенції платника, який у сфері господарювання володіє самостійністю та широкою дискрецією. Здійснюючи свою підприємницьку діяльність на власний ризик, платник несе усі негативні наслідки можливої економічної неефективності своїх рішень; при цьому такий платник не має обов'язку бути економічно ефективним та раціональним та може приймати нестандартні з економічної точки зору рішення, що є елементом його правосуб'єктності як учасника ринкових правовідносин. Отже, отримання прибутку є метою господарської діяльності, а не її обов'язковим результатом.

При цьому, суд зазначає, що укладання позивачем договорів оренди кранів, свідчить про направленість діяльності на отримання доходу, яка визначає останню як господарську. Однак господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Окрім того, ПК України не надав ДПІ повноважень та прав оцінювати господарські операції з точку зору їх доцільності, раціональності та ефективності. ДПІ помилково встановлює і поширює додаткові обмеження щодо виключення витрат, які на думку ДПІ, не мають економічного ефекту, що суперечить ст. 138 ПК України і забороняється п. 140.5 ст. 140 ПК України.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем правомірно включено до складу витрат 778 380,00 грн. орендної плати по портальним кранам «Кондор» та «Альбатрос» за 2013 рік за договорами № 04-10/12 від 01.10.2012 року та № 05-10/12 від 01.10.2012 року з МИЛЛЕНИО БИЗНЕС LTD. та 54875 грн. орендної плати по портальному крану «Ганц» за договором з ДП «ММТП» № 3-А від 29.10.2012 року, а діяльність ТОВ «ДБМТ» спрямована на отримання доходу.

Щодо віднесення до складу витрат винагороди за забезпечення ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» вантажопотоку, судом встановлено наступне.

Відповідно до умов договору від 10.09.2012 р. № С5-09/12Д, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» протягом 2012-2013 рр. надавало ТОВ «ДБМТ» фактичні послуги, пов'язані з організацією залучення вантажопотоків генеральних вантажів для здійснення ТОВ «ДБМТ» навантажувально-розвантажувальних робіт (перевалювання вантажів) через причали № 1, № 2, № 12, № 13 ДП «Миколаївський морський торговельний порт». На виконання умов Договору № С5-09/12Д, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» у жовтні, листопаді та грудні 2012 року були залучені вантажопотоки наступних генеральних вантажів: сталь в рулонах г/к - 67351,889 тонн; сталь в рулонах х/к - 17428,505 тонн; сталь в пачках г/к - 1085,520 тонн; сталь в пачках г/к - 996,665 тонн. Вантажопотоки були залучені шляхом забезпечення надходження на Термінал 12 суден для перевалювання вантажів: т/х «Mjora», т/х «HurunKonan», т/х «SeaHope», т/х «Vesta», т/х «YilmazKaptan», т/х «AsyaNehir», т/х «Arrow», т/х «Tobago», т/х «Lada 2005», т/х «Barko», т/х «Tansa», т/х «Laodicea».

У 2013 році ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» були залучені вантажопотоки наступних генеральних вантажів: заготівка - 6113,950 тонн; катанка в мотанках - 1996,800 тонн; сталь в рулонах - 171138,45 тонн; сталь в пачках - 47199,672 тонн. Вантажопотоки були залучені шляхом забезпечення надходження на Термінал 34 суден для перевалювання вантажів: т/х «Firat», т/х «St. Elizabeth», т/х «My Rose», т/х «Finikia», т/х «Sea Hope», т/х «Avroras», т/х «Alteya», т/х «Ghania», т/х «Umay», т/х «Asya Nehir», т/х «Navin Kestel», т/х «Sider Faioch», т/х «NadaY», т/х «CaptainIsmael», т/х «Paksoy-1», т/х «Gokay-K», т/х «Guanhaizhaoyang», т/х «AsraY», т/х «LenaKoleva», т/х «Diddle», т/х «Kula», т/х «AbdoulRahmanB», т/х «Edmondo», т/х «TayfunBayraktar», т/х «StoveTransport», т/х «AnaMariaD», т/х «LadyNada-Y», т/х «RashaB», т/х «Senata», т/х «Youmna-Y», т/х «C.TurgayKalkavan», т/х «Larix», т/х «Suraya-Y», т/х «AT 14».

На підтвердження факту надання ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» послуг за договором С5-09/12Д, Сторонами були підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були надані позивачем. Відповідно до п. 3.3. Договору С5-09/12Д, Виконавець (ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ») зобов'язався надавати ТОВ «ДБМТ» разом з виставленим рахунком та Актом Звіт про обсяги (кількість) залучених Виконавцем вантажопотоків на Термінал на календарний місяць. На оплату наданих послуг ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» було виставлено рахунки, які були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується наданими банківськими виписками.

При цьому, відповідно до п. 1.2. Договору № С5-09/12Д, вантажопотоки генеральних вантажів вважаються залученими, якщо вони надходять ТОВ «ДБМТ» з подачею на залізничні колії ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та завантажуються на морські судна Позивачем за Договором на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, укладеним між ТОВ «ДБМТ» та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ». Так, між ТОВ «ДБМТ» та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» було укладено договір на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт № С6-0912Д від 10.09.2012 року, який діяв до 31.12.2012 року та договір № МШ 16-01/13 ОФ від 01.01.2013 року, який діяв до 31.12.2013 року. Акти наданих послуг за цими договорами підтверджують, що навантажувально-розвантажувальні роботи по т/х «Mjora», т/х «HurunKonan», т/х «SeaHope», т/х «Vesta», т/х «YilmazKaptan», т/х «AsyaNehir», т/х «Arrow», т/х «Tobago», т/х «Lada 2005», т/х «Barko», т/х «Tansa», т/х «Laodicea», т/х «Firat», т/х «St. Elizabeth», т/х «My Rose», т/х «Finikia», т/х «Sea Hope», т/х «Avroras», т/х «Alteya», т/х «Ghania», т/х «Umay», т/х «Asya Nehir», т/х «Navin Kestel», т/х «Sider Faioch», т/х «NadaY», т/х «CaptainIsmael», т/х «Paksoy-1», т/х «Gokay-K», т/х «Guanhaizhaoyang», т/х «AsraY», т/х «LenaKoleva», т/х «Diddle», т/х «Kula», т/х «AbdoulRahmanB», т/х «Edmondo», т/х «TayfunBayraktar», т/х «StoveTransport», т/х «AnaMariaD», т/х «LadyNada-Y», т/х «RashaB», т/х «Senata», т/х «Youmna-Y», т/х «C.TurgayKalkavan», т/х «Larix», т/х «Suraya-Y», т/х «AT 14» здійснювались саме на підставі договорів на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, укладених між ТОВ «ДБМТ» та ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ», як це передбачено п. 1.2. Договору № С5-09/12Д, а отже ці вантажопотоки вважаються залученими ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» за Договором № С5-09/12Д.

Окрім цього, на підтвердження факту залучення ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» зазначених вище генеральних вантажів за Договором № С5-09/12Д позивачем надано наступні документи: листи-запити ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» головному диспетчеру ДП «Миколаївський морський торговельний порт» та генеральному директору ТОВ «ДБМТ» щодо підтвердження прийому/обробки суден, що містять інформацію про назву та характеристики судна, вид та кількість вантажу та період навантаження/розвантаження; доручення на відправку експортних товарів (shippingorder); карго-плани (CargoStowagePlans), які розроблені за результати завершеного навантаження судна; здавальні акти з додатком по кожному судну, які складені начальником складу ТОВ «ДБМТ» після здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Надані позивачем документи підтверджують, той факт, що вищезазначені вантажопотоки генеральних вантажів були залучені саме ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» за договором № С5-09/12Д. Послуги із забезпечення вантажопотоку безпосередньо використовувались ТОВ «ДБМТ» в господарській діяльності під час транспортного оброблення вантажів з метою отримання прибутку.

Наявні у справі докази підтверджують фактичне використання позивачем послуг, отриманих від ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ» по залученню вантажопотоку для забезпечення господарської діяльності, а відповідно до п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема - винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Таким чином, позивачем було правомірно включено до складу адміністративних витрат за IV квартал 2012 року та 2013 рік витрати на винагороду за забезпечення вантажопотоку підприємства за договором № С5-09/12Д від 10.09.2012 року з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШIППІНГ».

Щодо включення до складу інших витрат звичайної діяльності за 3 квартал 2012 року 191 707,00 грн. - тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року, судом встановлено наступне.

За змістом п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 розділу III ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.12 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього розділу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до складу яких відносяться, зокрема амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання.

Відтак, ст. 138 ПК України, що визначає склад витрат та порядок їх визнання, передбачено, що амортизація основних засобів та нематеріальних активів, що використовуються платником у господарській діяльності, включається до собівартості вироблених товарів, виконаних робіт, наданих послуг або до складу інших витрат, в залежності від напрямку використання таких основних засобів.

Відповідно до п.6 підрозділу 4 розділу XX ПК України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «ДБМТ» у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року та в рядку 5 таблиці 1 «Нарахована амортизація за звітний період» додатку АМ не відображена тимчасова податкова різниця, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року взагалі, а в декларації з податку на прибуток за 3 квратал 2012 року, за 2012 рік та в рядку 5 таблиці 1 «Нарахована амортизація за звітний період» додатку АМ відповідних звітних періодів відображена тимчасова податкова різниця, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року в сумі 191 707,00 грн.

Відтак, позивач наділений правом включення до інших витрат сум нарахованої амортизації тимчасової податкової різниці за умови дотримання вимог п.6 підрозділу 4 розділу XX ПК України.

При цьому, суд враховує, що позивач не скористався наданим йому ст. 50 ПК України правом щодо виправлення помилки та внесення змін до декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року в частині нарахування амортизації податкової різниці, яка виникла станом на 01.04.2011 року.

Суд встановив, що позивач не дотримався визначеного законодавством порядку самостійного виправлення помилок у декларації на прибуток за І квартал 2012 року, а також в деклараціях, поданих у наступних звітних періодах, в частині включення до інших витрат суми амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла станом на 01.04.2011 року.

Тому, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 191 707,00 грн. за 2012 рік. А отже, податкове повідомлення рішення № 0002512201 від 25.09.2014 року є правомірним в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 40 258,00 грн. (191707 грн. х 21%) та нарахування штрафних санкцій на суму 10 064,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 року № 0002532201 прийнято на підставі висновків відповідача про те, що ТОВ «ДБМТ» завищено суми бюджетного відшкодування всього на суму 137 860,00 грн., з яких 994,00 грн. сума ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Профінструмент-Україна» за квітень 2012 року, 30 124,00 грн. сума ПДВ по господарським операціям з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» за листопад 2012 року, 106 286,00 грн. сума ПДВ по господарським операціям з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» за грудень 2012 року, 456,00 грн. сума ПДВ по господарським операціям з ТДВ «Будинок торгівлі «Південний Буг» за грудень 2012 року. В результаті чого, на думку ДПІ, позивачем порушено п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.2. ст. 200 ПК України визначає, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.5. ст. 200 ПК України встановлено,що не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Позивач не підпадає під жоден з цих критеріїв, а отже має законні підстави щодо отримання бюджетного відшкодування.

З наданих суду доказів встановлено, що у період з 23.07.2012 року по 27.07.2012 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, предметом якої була правомірність нарахування ТОВ «ДБМТ» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за травень 2012 року. В результаті проведеної перевірки було складено Довідку від 03.08.2012 року № 2091/15-419/31613749, в якій підтверджено правомірність віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ при розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2012 року 994,25 грн. за господарською операцією з ТОВ «Профінструмент-Україна».

Також, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, предметом якої була правомірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за грудень 2012 року. В результаті проведеної перевірки було складено Довідку від 21.03.2013 року № 877/15-419/31613749, якою підтверджено правомірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування за листопад 2012 року та за грудень 2012 року.

Суд вважає, що у порядку, передбаченому чинним законодавством, позивачем було правомірно заявлено бюджетне відшкодування за періоди, зазначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, а отже податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 року № 0002532201 підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 року № 0002502205 прийнято на підставі висновку Акту перевірки, що позивач порушив п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого занизив податок на доходи нерезидентів на загальну суму 1 275,00 грн.

Судом встановлено, що за договорами лізингу майна за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року позивач здійснював виплати доходів нерезиденту джерелом походження з України компаніям MILLENIO BUSINESS; SB INVEST COMPANI LIMITED; ОRBENA INVESTMENT LLP; KARDIMORIO LTD.

Відповідно до п.п.133.2.1 п.133.2 ст. 133 ПК України платниками податку з числа нерезидентів є юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Пункт 160.1. ст. 160 ПК України передбачає, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Пункт 160.2 ПК України передбачає, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Суд не погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на доходи нерезидентів на загальну суму 1 275,00 грн. з огляду на наступне.

На сторінках 81- 82 Акту перевірки ДПІ стверджує, що позивачем занижено податок на доходи нерезидентів на суму 1 275,00 грн., зокрема, 378,00 грн. - за 2013 рік по MILLENIO BUSINESS; 242,00 грн. - за 2013 рік по SB INVEST COMPANI LIMITED; 376,00 грн. - за 2013 рік по ОRBENA INVESTMENT LLP; 279,00 грн. - за 2013 рік по KARDIMORIO LTD. При цьому ДПІ посилається на встановлення такого порушення в додатку №6 до Акту перевірки. Однак, в додатку № 6 до Акту перевірки відхилення при сплаті податку з доходів нерезидента за 2013 рік по вищевказаним нерезидентам у вигляді репатріації не встановлено, навпроти, суми нарахованого податку та сплаченого податку в повній мір співпадають з сумою податку, визначеної на сторінці 81 в колонці 8 «Дані перевірки» таблиці. Окрім того, з наданих суду платіжних доручень вбачається, що позивачем не тільки повною мірою сплачено податок з доходу нерезидента, а навіть здійснено переплату.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено заниження податку на доходи нерезидентів на загальну суму 1 275,00 грн., а отже податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 року № 0002502205 підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення від 25.09.2014 року № 0002522201 прийняте на підставі висновків відповідача про те, що ТОВ «ДБМТ» здійснено господарські операції з ТОВ «Профінструмент-Україна», ТДВ «Будинок торгівлі Южний Буг», ТОВ «Цитрус Дискаунт», ПП «ФБМ-Україна», ТОВ «Технікс-Експерт», ТОВ «Цитрус Трейд», ТОВ «Мотор-Плюс», ТОВ «Техно-Дизель», реальність яких не підтверджена; ТОВ «ДБМТ» не доведено економічний ефект від використання портального крану «ГАНЦ» за договором з ДП «ММТП»; ТОВ «ДБМТ» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат на винагороду за забезпечення ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» вантажопотоку, що, на думку ДПІ, не пов'язані з господарською діяльністю. В результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на суму 407 453,00 грн.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «ДБМТ» та його контрагентами (ТОВ «Профінструмент-Україна», ТДВ «Будинок торгівлі Южний Буг», ТОВ «Цитрус Дискаунт», ПП «ФБМ-Україна», ТОВ «Технікс-Експерт», ТОВ «Цитрус Трейд», ТОВ «Мотор-Плюс», ТОВ «Техно-Дизель») існували господарські операції.

Стосовно усіх проведених операцій між позивачем та його контрагентами, ТОВ «ДБМТ» до перевірки було надано наступні документи бухгалтерського обліку, фінансової звітності та первинну документацію:

Стосовно відносин з ТОВ «Профінструмент-Україна»:

ТОВ «ДБМТ» та ТОВ «Профінструмент-Україна» було укладено договори поставки № 16021 П від 16.02.2011 року та № 0110 П від 01.10.2012 року. На підтвердження отримання товарів від ТОВ «Профінструмент-Україна» позивачем надано видаткові накладні, витяги з журналу реєстрації довіреностей виданих ТОВ «ДБМТ» на отримання ТМЦ. ТОВ «ДБМТ» отримало від ТОВ «Профінструмент-Україна» товари та має всі належним чином оформлені податкові накладні від вищевказаного контрагента, які відповідають вимогам чинного законодавства. Всі податкові накладні містять опис (номенклатуру) товару, що повністю відповідає умовам договору, а також інші обов'язкові реквізити, встановлені законодавством, чинним на момент здійснення операцій. Оплата отриманих ТМЦ була здійснена позивачем у безготівковому порядку на підставі виставлених рахунків-фактур та підтверджується платіжними банківськими виписками. Оприбуткування товарів, отриманих від ТОВ «Профінструмент-Україна» підтверджується оборотно-сальдовими відомостями. Використання товарів в господарській діяльності позивача підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Щодо господарських відносин з ТДВ «Будинок торгівлі «Південний Буг».

Судом встановлено, що придбання згущеного молока позивачем було здійснене на виконання ст. 166 Кодексу законів про працю України, п. 7.1.12 Колективного договору ТОВ «ДБМТ» на 2013 - 2017 роки та Додатку № 5 до Колективного договору ТОВ «ДБМТ» на 2013 - 2017 роки.

Згідно з п. 7.1.12 Колективного договору ТОВ «ДБМТ» на 2013-2017 роки, працівникам, занятим на роботах у важких і шкідливих умовах праці за результатами атестації робочих місць безкоштовно надавати молоко або інші рівноцінні продукти (додаток № 5). В Додатку № 5 зазначено про можливу заміну молока згущеним молоком та порядок його видачі. Відповідно до наказу ТОВ «ДБМТ» № 69-К від 13.07.2012 року на посаду електрогазозварника прийнято ОСОБА_2 Отже, придбане згущене молоко за накладними на переміщення видавались ОСОБА_2 На виконання вищезазначених норм, ТОВ «ДБМТ» та ТДВ «Торговий дім «Південний Буг» було укладено договори купівлі-продажу від 02.01.2012 року та № 52 від 04.01.2013 року.

На підтвердження отримання товарів від ТДВ «Торговий дім «Південний Буг» надано видаткові накладні, витяги з журналу реєстрації довіреностей виданих ТОВ «ДБМТ» на отримання ТМЦ. ТОВ «ДБМТ» отримало від ТДВ «Торговий дім «Південний Буг» товари та має всі належним чином оформлені податкові накладні від вищевказаного контрагента, які відповідають вимогам чинного законодавства. Оплата отриманих ТМЦ була здійснена позивачем у безготівковому порядку на підставі виставлених рахунків-фактур та підтверджується платіжними банківськими виписками. Оприбуткування товарів, отриманих від ТДВ «Торговий дім «Південний Буг» підтверджується оборотно-сальдовими відомостями. Використання товарів в господарській діяльності позивача підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Щодо господарських відносин з ТОВ «Техно-Дизель».

ТОВ «ДБМТ» та ТОВ «Техно-Дизель» було укладено договір на продаж та поставку нафтопродуктів. На підставі даного Договору поставки, ТОВ «Техно-Дизель» у вересні 2013 року позивачу поставлено дизельне пальне. Транспортування нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Техно-Дизель», підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів. ТОВ «ДБМТ» було також надано ліцензію перевізника - ТОВ «ТК «СКАТ» на перевезення небезпечних вантажів, видану Міністерством транспорту та зв'язку України № 586132 серії АГ від 19.08.2011 року.Територія Миколаївського морського порту є режимною територією, а отже пропуск на дану територію здійснюється виключно за перепустками. ТОВ «ДБМТ» були надані лист першого заступника начальника Миколаївської філії «Адміністрація морських портів України» щодо підтвердження видання перепусток ТОВ ТК СКАТ на завезення нафтопродуктів № 18-34/2906 від 15.10.2014 року та лист ТОВ ТК СКАТ на ім'я начальника ДП «ММТП» щодо отримання перепусток.

Отримання позивачем нафтопродуктів від ТОВ «Техно-Дизель» підтверджується видатковими накладними та звітами із заправлення техніки. Окрім того, отримання позивачем нафтопродуктів підтверджується витягом з реєстру довіреностей, виданих ТОВ «ДБМТ» на отримання ТМЦ. ТОВ «ДБМТ» отримало від ТОВ «Техно-Дизель» та має всі належним чином оформлені податкові накладні від вищевказаного контрагента, які відповідають вимогам чинного законодавства. Оплата отриманих нафтопродуктів була здійснена позивачем у безготівковому порядку на підставі виставлених рахунків та підтверджується банківськими виписками. Оприбуткування товарів, отриманих від ТОВ «Техно-Дизель» підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 203 «Паливо». Використання нафтопродуктів в господарській діяльності позивача підтверджується картами витрат дизельного пального.

Щодо господарських відносин з ТОВ «Цитрус Дискаунт», ПП «ФБМ-Україна», ТОВ «Технікс-Експерт», ТОВ «Цитрус Трейд», ТОВ «Мотор-Плюс».

На підтвердження реальності господарських відносин з ТОВ «Цитрус Дискаунт», ПП «ФБМ-Україна», ТОВ «Технікс-Експерт», ТОВ «Цитрус Трейд», ТОВ «Мотор-Плюс» позивачем було надано суду копії договорів, актів виконаних робіт та наданих послуг, рахунків, банківських виписок, видаткових накладних, податкових накладних, накладних вимог на внутрішнє переміщення матеріалів.

Враховуючи невеликий обсяг придбаних ТМЦ (болти, кувалда, ножиці і т.д.) вивіз даних ТМЦ здійснювався позивачем власним транспортним засобом. Наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою умовою для водіїв юридичних осіб, що здійснюють перевезення для власних потреб. На підтвердження перевезення вантажу власними силами для власної господарської діяльності позивачем надано роздруківку оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 з переліком транспортних засобів, які знаходяться на балансі позивача та завірені копії подорожніх листів, які підтверджують рух транспортних засобів позивача.

Суд вважає, що фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїми контрагентами підтверджене належним чином. Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, тому позивачем підтверджено факт реальності спірних операцій з контрагентами та правомірність формування податкового кредиту.

Щодо висновків відповідача про завищення податкового кредиту за рахунок операцій з контрагентами, що відсутні за місцезнаходженням, або станом на момент проведення перевірки припинені, але не зняті з обліку, або перебувають у стані припинення/банкрутства, або у зазначених контрагентів відсутній управлінський та технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) суд зазначає наступне.

На момент вчинення господарських операцій, всі вищезазначені контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали повну податкову правосуб'єктність.

Наявність у платника податку (позивача) виданих йому продавцями товарів (послуг) податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцям податку на додану вартість у складі ціни товару є достатніми підставами для формування податкового кредиту платника податку при реальному вчиненні господарських операцій.

Відсутність продавців за юридичною адресою, невідображення ними сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу, що полягає у внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про припинення юридичної особи відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та даті затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ, яка є днем прийняття такого рішення.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, сплати податків контрагентами тощо.

Щодо економічного ефекту від використання портального крану «ГАНЦ» висновки суду наведені у п.1. Окрім цього, суд зазначає наступне:

В п. п. 198.3 ст. 198 ПК України також зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. ДПІ в акті перевірки не спростовує наявність податкових накладних, які підтверджують податковий кредит з орендних платежів за портальний кран «ГАНЦ» №78 в розмірі 10973,00 грн. Таким чином, право на податковий кредит в сумі 10 973,00 грн. не залежить від того скільки краном «ГАНЦ» №78 фактично відпрацьовано годин.

Щодо господарських операцій з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШИППІНГ» висновки суду наведені у п. 1.

Пунктом 198.6 ПК України передбачена єдина умова для позбавлення платника податків права на податковий кредит, а саме: «Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.» Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що позивач має всі належним чином оформлені податкові накладні від своїх контрагентів (ТДВ «Будинок Торгівлі», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Цитрус Дискаунт», ПП «ФБМ-Україна», ТОВ «Технікс-Експерт», ТОВ «Цитрус Трейд», ПРАТ «Мотор-Плюс», ТОВ «Техно-Дизель», ДП «ММТП», ТОВ «Метінвест-Шиппінг»), які відповідають вимогам чинного законодавства.

Встановлені судом обставини, свідчать про те, що дії ТОВ «ДБМТ» як платника податку є добросовісними, вчинені ним господарські операції сумніву в їх реальності не викликають та відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються достатніми і наявними у матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача немає підстав для ствердження про порушення позивачем п. 198.3 ст.198, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України , суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).

Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ДБМТ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2014 року № 0002502205, 0002512201, 0002522201, 0002532201 підлягають частковому задоволенню.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 7, 71, 94, 128, 158, 161-163, 167 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 25.09.2014 року № 0002502205 повністю.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 25.09.2014 року № 0002512201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 662 058,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 165 514,50 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 25.09.2014 року № 0002522201 повністю.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 25.09.2014 року № 0002532201 повністю.

6. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бузький морський термінал» (код ЄДРПОУ 31613749) судовий збір у розмірі 1 387,98 грн., сплачений відповідно до платіжних доручень № 2693 від 30.09.2014 року (на суму 413,58 грн.), № 2694 від 30.09.2014 року (на суму 487,20 грн.) та № 2695 від 30.09.2014 року (на суму 487,20 грн.).

7. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих