Постанова № 42441260, 20.01.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2015 р. Справа № 926/1279/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Костів Т.С.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Греділь М.І.

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" від 30.10.14 року № 781 та Чернівецької міської ради від 27.10.14 року №01/02-18-3832/17

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 16 жовтня 2014 року,

у справі № 926/1279/14, суддя Желік Б.Є.

за позовом Прокурора Першотравневого району м. Чернівці в інтересах держави

до відповідачів 1) Чернівецької міської ради, м. Чернівці,

2) Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат", м.Чернівці,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Держсільгоспінспекція у Чернівецькій області, м. Чернівці

про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0030 га., вартістю 39409,50 грн.

за участю представників сторін :;

від позивача - Яворський Я.Т.;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 -Дарійчук Є.О;

від третьої особи - не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.10.2014 року у справі № 926/1279/14 (суддя Желік Б.Є.) позов Прокурора Першотравневого району до відповідача-1 Чернівецької міської ради та до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат", визнано незаконним пункт 2 рішення 11 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 266, прийнятого 26.08.2011 року, "Про надання юридичним особам дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту та внесення змін в деякі рішення", відповідно до якого ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0015, на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення та обслуговування малої архітектурної форми (павільйону) на розі вул. Руської та вул. Херсонської, м. Чернівці; визнано незаконним пункт 6 рішення 22 сесії Чернівецької міської ради VI скликання № 463, прийнятого 29.03.2012 року "Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки та внесення змін до рішень міської ради з цих питань", згідно якого ПАТ "Чернівецькій хлібокомбінат" затверджено проект відведення земельної ділянки на розі вул. Руській та вул. Херсонській, м. Чернові площею 0,0030 га.; визнано недійсним договір встановлення земельного сервітуту № 44 від 26.04.2012 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та ПАТ "Чернівецькій хлібокомбінат" і додаткового договору до нього № 1/44 від 21.05.2013 року; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Чернівецький хлібокомбінат" (код. 03293304 м. Чернівці, вул. Головна, 233) звільнити та повернути до земель Чернівецької міської ради (код. 04062216 м. Чернівці, Центральна площа, 1) земельну ділянку на розі вул. Руської - вул. Херсонської, м. Чернівці, площею 0,0030 га, вартістю 39409,50 гри., кадастровий номер: 7310136600:72:002:0015.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.10.2014 року у справі № 926/1279/14, відповідач-1 Чернівецька міська рада - подала апеляційну скаргу від 27.10.14 року №01/02-18-3832/17 з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року №982, яким затверджено Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, який передбачав розміщення малих архітектурних форм для проведення підприємницької діяльності на підставі договору особистого строкового сервітуту(п.10,12,13,14 Порядку).

Оскільки вищевказаний порядок незаконним в судовому порядку не визнавався, то відповідач 1 вважає, що він є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, які використовують земельні ресурси територіальної громади м. Чернівці, а прийняті відповідно до нього (Порядку) і оспорювані у даній справі рішення такими, що відповідають законодавству. Тому, правові підстави для визнання цих рішень недійсними відсутні.

Крім того, як зазначає відповідач 1 у апеляційній скарзі, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги і те, що згідно з ч.4 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування, а також оскільки договір встановлення земельного сервітуту від 26.04.2012 р. №44, укладений між Чернівецькою міською радою та ПАТ "Чернівецькій хлібокомбінат" і додаткового договору до нього № 1/44 від 21.05.2013 року, відповідає Примірному договору встановлення земельного сервітуту, затвердженого рішенням міської ради від 25.02.2010 р.№1257, що на думку скаржника відповідає вимогам ч.1 ст.648 Цивільного кодексу України, відтак правові підстави для визнання його недійсним на підставі ст..203, 215 Цивільного кодексу України відсутні.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 16.10.14 р. у справі № 926/1279/14 та відмовити у позові повністю.

Також, не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 16.10.2014 року у справі № 926/1279/14, відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство "Чернівецький хлібокомбінат" - подав апеляційну скаргу з підстав неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі також посилається на те, що на території м.Чернівці на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних рішень діяв Порядок встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або планується розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затверджений рішенням міської ради від 25.02.2010 №1257. Пунктом 12 порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності було визначено, що у разі відсутності у суб'єкта господарювання державного акта на право власності на земельну ділянку чи на право постійного користування земельною ділянкою або договору оренди такої земельної ділянки сільська, селищна, міська рада укладає з таким суб'єктом господарювання в десятиденний строк з дня прийняття передбаченого пунктом 10 цього Порядку рішення договір особистого строкового сервітуту в порядку, визначеному законодавством. Порядок встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або планується розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, який затверджений рішенням Чернівецької міської ради від 25.02.2010 року №1257 незаконним в судовому порядку не визнавався, він був обов'язковим до виконання всіма підприємствами, установами, організаціями які використовують земельні ресурси територіальної громади м Чернівців. Відтак, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно вважав цей порядок таким, що не відповідає закону.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 16.10.14 р. у справі № 926/1279/14 та відмовити у позові повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 926/1279/14 розподілено для розгляду головуючому - судді Бонк Т.Б.

Розпорядженням в.о.голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.14 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 25.11.14 р..

24.11.2014р. розпорядженням керівника апарату , у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Бонк Т.Б. призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого справу 926/1279/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням в.о.голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Костів Т.С. та Мирутенка О.Л..

В судове засідання 25.11.14 року представник апелянта - Чернівецької міської ради (відповідач 1) з'явився, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав викладених у ній, надав усні пояснення по суті спору.

Представник апелянта-ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» (відповідач 2) в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Прокурор в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін апеляційні скарги без задоволення.

Ухвалою суду від 25.11.14 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

Ухвалою суду від 08.12.14 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Мирутенка О.Л. у відпустці, у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддю Якімець Г.Г.

Представникам роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 20.01.2015 р. представник скаржника (відповідач 2) з'явився, апеляційну скаргу підтримав.

Прокурор в судовому засіданні заперечив доводам апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник скаржника (відповідача 1) в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційних скарг по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, рішенням II сесії VI скликання №266 від 26.08.2011 р. Чернівецька міська рада надала дозвіл юридичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок на умовах договору встановлення земельного сервітуту, відповідно до якого ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" (відповідачу 2) надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовано площею 0,0015 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 5 років для розміщення та обслуговування малої архітектурної форми (павільйону) на розі вул. Руської та вул. Херсонської у м. Чернівці .

Пунктом 6 рішення №463 від 29.03.2012 р. 22 сесії VI скликання Чернівецької міської ради проект відведення відповідачу 2 земельної ділянки площею 0,0030 га за адресою: ріг вул. Руської та вул. Херсонської у м. Чернівці для укладення договору встановлення платного сервітуту для влаштування та обслуговування малої архітектурної форми (павільйон з продажу хлібобулочних виробів) терміном на 1 рік.

На виконання вищевказаних рішень 26.04.2012 р. між Чернівецькою міською радою (відповідач 1) та ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" (відповідач 2) укладено договір №44 встановлення земельного сервітуту відносно земельної ділянки, що розташована в м. Чернівцях на розі вул. Руській та вул. Херсонській площею 0,0030 га, на право влаштування та обслуговування малої архітектурної форми (павільйон з продажу хлібобулочних виробів), яка згідно з актом прийому-передачі від 26.04.2012 р. Чернівецькою міською радою передана ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" для встановлення земельного сервітуту .

В пункті 3.1 договору сторони передбачили, що річна плата за земельний сервітут розраховано відповідно до чинного законодавства у вигляді орендної плати за рік в розмірі 1182,30 грн.

Як вірно, зазначив суд першої інстанції, а саме, що наведені пункти зазначених рішень Чернівецької міськради ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно, до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою

Відповідно до норм Земельного кодексу (в редакції Станом на день прийняття оскаржуваних рішень), а саме пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 401 ЦК України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Відповідно до статті 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Аналізуючи, викладене вище, а саме те, що правом продавати вимогу на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) наділений лише власник або землекористувач земельної ділянки для задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відтак, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Рішення, які оскаржуються позивачем свідчать про те, що земельна ділянка відповідачеві-2 була надана не для усунення недоліків його земельної ділянки, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для розміщення МАФ для здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Чернівці. Крім того, відповідач-2 не є землекористувачем або/та власником сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з чим дана обставина також свідчить про незаконність встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до пункту "в" статті 12 ЗК України та пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради здійснюють надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Відповідно до приписів статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Тобто, відповідно з чинним законодавством, потреба відповідача 2 у встановлені малої архітектурної форми (павільйону) для здійснення його підприємницької діяльності може вирішитись шляхом прийняття міською радою рішення про надання ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" земельної ділянки в користування (оренду) в порядку, встановленому Цивільним і Земельним кодексами України, Законом України "Про оренду змель" та іншим чинним законодавством, що регулює земельні відносини.

Отже, з огляду на наведені положення чинного земельного законодавства України, прийняття Чернівецькою міською радою оскаржуваних у справі рішень щодо встановлення земельного сервітуту ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат" для розміщення і обслуговування малої архітектурної форми для здійснення ним підприємницької діяльності та укладення відповідачами на підставі зазначених рішень договору про встановлення земельного сервітуту є помилковими і такими, що суперечать вимогам ст. 401 Цивільного кодексу України, а тому підлягають визнанню господарським судом незаконними, а земельна ділянка, передана ПАТ"Чернівецький хлібокомбінат" згідно з актом приймання-передачі - звільненню та поверненню до земель Чернівецької міської ради.

У відповідність з частиною другою статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Згідно приписів наведеної статті 4 ГПК України суд не приймає до уваги посилання Чернівецької міської ради на "Порядок встановлення сервітуту на земельні ділянки, які перебувають в розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або плануються розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності" (надалі Порядок), затверджений рішенням Чернівецької міської ради IV скликання №1257 від 25.02.2010 р., як на акт, який підлягає виконанню всіма підприємствами, установами, організаціями, які використовують земельні ресурси територіальної громади м. Чернівці, оскільки зазначений Порядок в частині встановлення земельних сервітутів для розміщення і обслуговування малих архітектурних форм, призначених для провадження підприємницької діяльності суперечить вимогам ст. 401 ЦК України.

Також колегія суддів зазначає, що посилання скаржника на те, що рішенням суду першої інстанції унеможливлюється його діяльність із забезпечення населення хлібопродуктами, не заслуговує на увагу враховуючи, що скаржник не позбавлений права отримати земельні ділянки на відповідних правових підставах для здійснення такої діяльності.

Частиною другою статті 123 ЗК України встановлено, що особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Окрім того, відповідно до частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Таким чином, стаціонарна конструкція для встановлення якої відповідачем 1 приймались спірні рішення та між відповідачами укладався спірний договір відведення земельної ділянки для встановлення сервітуту, підпадає під визначення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно із ч. 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

У частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки оскаржений договір та додатковий договір укладені на підставі ухвалених Чернівецькою міською радою оспорюваних незаконних рішень, не відповідають наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, суд першої інстанції підставно вирішив визнати недійсними договір встановлення земельного сервітуту від 26.04.2012 р. № 44 та додатковий договір від 21.05.13 № 1/44, укладених між Чернівецького міською радою та ПАТ "Чернівецький хлібокомбінат. Повернення земельної ділянки у договірних відносинах можливе як наслідок недійсності договору, оскільки відпала підстава землекористування.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України: "Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Скаржники (відповідач 1 та відповідач 2) додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржники, а саме відповідач1 та відповідач 2 не надали доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 16.10.2014р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.10.2014р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат" від 30.10.14 року № 781 та Чернівецької міської ради від 27.10.14 року №01/02-18-3832/17 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 16.10.2014 р. у справі № 926/1279/14 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови складено 26.01.2015р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Якімець Г.Г.