Рішення № 42441216, 26.01.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа №918/1957/14

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ДАР"

про стягнення заборгованості в сумі 72 735 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - не з'явився.

У судовому засіданні 26 січня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 грудня 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дар" (далі - ТОВ "Еко-Дар", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 72 735 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 березня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №17 (далі - Договір). Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено товар відповідачу на загальну суму 197 135 грн., який був частково оплачений в сумі 124 400 грн., внаслідок неповної оплати товару станом на 22 грудня 2014 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 72 735 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 грудня 2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13 січня 2014 року.

13 січня 2015 року ухвалою суду слухання справи відкладено на 26 січня 2014 року, в зв'язку з неявкою сторін.

22 січня 2015 року на виконання ухвали суду від 13 січня 2015 року від позивача надійшли оригінали витребуваних документів.

Крім того, 22 січня 2015 року до суду від позивача надійшло власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи з даного спору між даними сторонами, про даний предмет із даних підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, наполягала на задоволенні позову.

У судові засідання 13 та 26 січня 2015 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: 34742, Рівненська обл., Корецький р-н, с.Головниця, вул.Колгоспна, 21. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання (а.с.28,37).

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

При поданні до господарського суду Рівненської області даної позовної заяви позивачем було надано докази направлення цієї заяви та доданих до неї документів відповідачу. Так, з долученого опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, який підтверджує надання позивачу послуг поштового зв'язку, вбачається, що матеріали позовної заяви з усіма доданими до неї документами були направлені відповідачу у справі 23 грудня 2014 року, про що свідчить відбиток календарного штемпеля, проставлений працівником відділення поштового зв'язку на вказаному описі вкладення, та відповідні відомості про дату проведення операції, відображені у вищезазначеному розрахунковому документі. (а.с.4-5).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі представника відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, органу прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - Постачальник) та ТОВ "Еко-Дар" (далі - Покупець) укладено Договір поставки №17/2014 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар протягом терміну дії чинного Договору, в кількості, асортименті та за ціною продажу, визначеною у накладних на кожну партію товару, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Загальна вартість Договору становить суму всіх накладних на відпуск товару (п.1.3. Договору).

Пунктом 2.3. Поставка товару здійснюється партіями відповідно до заявок покупця.

Згідно п.4.2. Договору, оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару від Постачальника, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до п.4.3. Договору, оплата за отриманий товар здійснюється Покупцем на основі отримання Постачальника накладної, податкової накладної.

Відповідно до п.4.4. Договору днем здійснення платежу, а отже, днем виконання свого платіжного зобов'язання Покупцем вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку Покупця на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до п.4.6. Договору Покупець вважається боржником Постачальника з моменту не здійснення розрахунку з Постачальником згідно п.4.2. чинного Договору або здійснення неповного розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до п.6.1. Договору Постачальник зобов'язаний: - передати Покупцю товар в кількості, асортименті та якості, згідно до замовлень, передбачені чинним договором; надати Покупцю всі необхідні документи, які підтверджували б якість та відповідальність товару державним стандартам; - оформити та підписати накладні, необхідні для передачі товару Покупцю.

Пунктом 10.1. передбачено, що чинний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. Договір вважається продовженим на той же час і на тих же умовах, що передбачені чинним Договором, якщо жодна із сторін не повідомить письмово про припинення її дії не пізніше, як за 20 днів до закінчення дії чинного Договору.

Вказаний договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов вищевказаного Договору Постачальник передав Покупцю товар на загальну суму 86 235 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: №84 від 18 червня 2014 року на суму 14 000 грн.; №89 від 25 червня 2014 року на суму 15 000 грн.; №104 від 29 липня 2014 року на суму 25 035 грн.; №120 від 01 вересня 2014 року на суму 16 000 грн.; №125 від 11 вересня 2014 року на суму 7 700 грн.; №133 від 01 жовтня 2014 року на суму 8 500 грн. (а.с. 9-19).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного Договору.

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання, належним чином не виконав, а саме, не сплатив за поставлену продукцію 72 735 грн., чим порушив умови Договору.

18 грудня 2014 року позивач направив відповідачу вимогу №1 від 16 грудня 2014 року про сплату заборгованості, в якій вимагав погасити суму боргу за договором поставки №17 від 01 березня 2014 року (а.с.21-22). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем боргу за договором поставки №17 від 01 березня 2014 року.

Таким чином, станом на 26 січня 2015 року за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 72 735 грн..

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "ЕКО-ДАР" про стягнення 72 735 грн. боргу за поставлений товар є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ДАР" (34742, Рівненська область, Корецький район, с. Головниця, вул. Колгоспна, 21, код ЄДРПОУ 37737442) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (33024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 72 735 (сімдесят дві тисячи сімсот тридцять п'ять) грн. - боргу за поставлений товар та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.01.2015 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (АДРЕСА_1;)

3- відповідачу рекомендованим (34742, Рівненська обл., Корецький р-н, с.Головниця, вул.Колгоспна, 21).