Постанова № 42440162, 22.01.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2015 р.Справа № 916/3087/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: О.Л.Воронюка

А.І. Ярош

При секретарі Р.О. Кияшко

За участю учасників провадження:

Від ПАТ "Катран - адвокат ОСОБА_3,

Від ПАТ "Катран" - Перчеклій В.С., довіреність № б/н, дата видачі : 20.02.14;

Від Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області - Сурова К.П, довіреність № б/н, від 12.01.15; Конюх О.В., довіреність № б/н, дата видачі : 20.01.15;

Від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Овідіопольському районі Одеської області - Ужегов М.В., довіреність № 124, дата видачі : 08.03.14;

Від ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеські області - Кузьменко Н.В., довіреність № 870/9/10-006, від 21.01.15; Колесник В.В., довіреність № 930/9/15.21.2г.00, 21.01.15;

Від гр. ОСОБА_9 - ОСОБА_10, довіреність № 1405н, дата видачі : 11.08.14;

ОСОБА_9 - паспорт серія НОМЕР_1, дата видачі : 28.11.96;

Від Фоменко М.С. - ОСОБА_11, довіреність № 884, від 19.09.14;

Ліквідатор - Фоменко М.С.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Катран"

на постанову господарського суду Одеської області від 12.08.2014р.

у справі № 916/3087/13

За заявою кредитора УПФУ у Овідіопольському районі Одеської області

до боржника ПАТ "Катран",

про визнання банкрутом

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 09.12.2014р. оголошувалась перерва до 11.12.2014р. та в судовому засіданні 16.12.2014р. оголошувалась перерва до 23.12.2014р.

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11 листопада 2014 року прийнята до розгляду заява Управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Катран" (в подальшому за текстом - ПАТ "Катран").

04 грудня 2014 року господарським судом Одеської області ухвалено порушити провадження у справі про банкрутство зазначеного товариства на загальних підставах, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна ПАТ "Катран" призначено арбітражного керуючого Фоменко М.С.

Постановою господарського суду Одеської області від 12.08.2014 р. (суддя Лепеха Г.А.) ПАТ "Катран" визнано банкрутом, відносно товариства відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Фоменко М.С., яку зобов'язано здійснити дії, визначені Законом про банкрутство.

Не погоджуючись з цією постановою, ПАТ "Катран" в апеляційній скарзі просить її скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у визнанні ПАТ "Катран" банкрутом у зв'язку із порушенням вимог ст. 22 Закону про банкрутство, оскільки місцевим господарським судом не перевірено дійсної можливості погашення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності боржника без переходу до ліквідаційної процедури з урахуванням значної вартості активів ПАТ "Катран". Окрім цього, як зазначає скаржник, судом не було враховано того, що між боржником та гр. ОСОБА_9 07.07.2014 р. був укладений попередній договір щодо купівлі-продажу нерухомого майна боржника для забезпечення погашення вимог кредиторів. Також ОСОБА_9 здійснено придбання прав вимоги у кредитора - ПАТ АБ "Південний" та укладено договір про відступлення прав вимог із ТОВ "Фінансова компанія "Центр". Як вказує скаржник, в подальшому на обговорення комітету кредиторів був поданий проект мирової угоди, відповідно до якої ОСОБА_9 мав намір погасити існуючу кредиторську заборгованість. Відчуження лише одного об'єкту нерухомості, що належить ПАТ "Катран", надасть грошові кошти, достатні для погашення вимог кредиторів. При цьому скаржник звертає увагу на те, що має у власності також земельну ділянку, нормативна грошова оцінка якої становить 14 393 074,13 грн., що перевищує розмір заборгованості.

В уточненнях до апеляційної скарги, ПАТ «КАТРАН» просить скасувати постанову господарського суду та прийняти ухвалу, якою ввести процедуру санації боржника строком на 6 місяців та усунути Фоменко М.С. від виконання її обов'язків і призначити керуючим санацією іншу особу з числа арбітражних керуючих згідно реєстру.

У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Фоменко М.С. вважає доводи скаржників безпідставними, зазначаючи про те, що саме боржником не було подано необхідні документи, зокрема, не проведено аудит фінансового стану та не надано правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Також арбітражний керуючий вказує на невідповідність даних інвентаризації, яка проведена боржником, дійсності, оскільки виробничого обладнання не було виявлено, частина майна відсутня й встановлено, що ПАТ "Катран" виконувати виробничі завдання або замовлення не має можливості. Окрім цього, розпорядник майна ПАТ "Катран" зазначає, що жодна особа не виявила бажання взяти участь в санації товариства, а боржник плану санації так і не надав, відтак, саме рішенням комітету кредиторів від 24.03.2014 р. було вирішено ввести процедуру ліквідації товариства, що узгоджується з приписами ст. 27 Закону про банкрутство. Арбітражний керуючий зазначає також про те, що подана ПАТ "Катран" мирова угода не відповідала вимогам ст. ст. 78, 79 Закону про банкрутство, суперечила інтересам кредиторів, оскільки в ній відсутні дані щодо виплати заборгованості із заробітної плати, не визначені дати з виплати жодного платежу; в порушення ст. 77 Закону про банкрутство запропонована мирова угода повинна бути укладена лише із ПАТ "Катран" без участі кредиторів.

Не погоджується із доводами, викладеними в апеляційній скарзі, й УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області, наголошуючи у відзиві на апеляційну скаргу на тому, що згідно до ст. 27 Закону про банкрутство комітету кредиторів надано виключне право на обрання наступної процедури банкрутства й саме рішенням комітету кредиторів від 2403.2014 р. вирішено про перехід до ліквідаційної процедури стосовно ПАТ "Катран". УПФУ в Овідіопольському районі звертає увагу на те, що обставин, які б давали можливість переходу до процедури санації не було встановлено ні кредиторами, ні розпорядником майна, ні судом. Також зазначає про те, що відповідно до аналізу фінансово-господарського стану боржника чистий прибуток підприємства станом на 31.12.2013 р. становить -295,1 тис.грн., обладнання боржника відсутнє, а також те, що протягом 2013 року товариство не оприлюднювало річну інформацію про емітента, відсутні документи щодо скликання зборів акціонерів товариства протягом 2013-2014 років.

Також з апеляційною скаргою не згодне ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеські області, яке в освоїх запереченнях просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, з мотивів викладених у запереченнях.

Обговоривши доводи апеляційної скарги ПАТ "Катран", заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно приписів частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення, зокрема, про звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

Виносячи оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом, місцевий господарський суд виходив із того, що заяв можливих санаторів не надходило, а рішенням комітету кредиторів ПАТ "Катран" вирішено про необхідність переходу до ліквідаційної процедури.

Однак ці висновки суду першої інстанції судова колегія вважає помилковими, зробленими при неповно встановлених обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи.

Закон про банкрутство встановлює насамперед умови та порядок відновлення платоспроможності й лише у визначених цим законом випадках, - застосування до боржника ліквідаційної процедури.

За визначеннями статті першої зазначеного Закону, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

При визнанні боржника банкрутом в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, за відсутності можливості укладення мирової угоди чи передумов для введення процедури санації. Аналогічна правова позиція відображена, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 18 червня 2013 року у справі № 13б/5014/2050/2012; від 04 червня 2014 року у справі № 913/2278/13; від 05 червня 2014 року у справі № 5010/1167/2012-Б-25/26.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (виходячи з приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6).

Відтак, у постанові про визнання боржника банкрутом суд повинен, окрім надання правового аналізу клопотанню комітету кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури, з'ясувати обсяг непогашених визнаних судом грошових вимог кредиторів до боржника, встановити факт перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном; а також, з'ясувати, що результат застосування попередніх заходів щодо фінансового оздоровлення боржника є незадовільним.

Однак, в оскаржуваній постанові відсутні посилання на проведений та поданий суду розпорядником майна аналіз фінансово-господарського стану боржника з додатками, його баланси, які б надавали можливість визначити фінансово-майновий стан боржника на час прийняття судового рішення. В постанові не здійснено співставлення даних про обсяг кредиторської заборгованості боржника за результатами попереднього засідання із встановленим арбітражним керуючим переліком та станом майна, що належить боржнику із визначенням його вартості, тобто судом не встановлений факт перевищення розміру пасиву боржника над його активами.

Також у відповідності до приписів ст. ст. 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Клопотання комітету кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури ще не є беззаперечною підставою для визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом можуть міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна) про фінансово-майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів, та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.

Натомість, матеріали справи містять суперечливі дані щодо результатів інвентаризації майна, що належить боржнику, та за різними актами про інвентаризацію міститься різне визначення вартості виявленого майна.

До того ж, розпорядником майна арбітражним керуючим Фоменко М.С. не було внесено до інвентаризаційного опису дані щодо наявної у ПАТ "Катран" на праві власності земельної ділянки площею 73000 кв.м (державний акт серії ЯЖ № 303685 від 03.06.2008 р.), розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Овідіополь, вул. Дзержинського, 1, а її експертна грошова оцінка проведена лише після прийняття оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом.

Твердження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Фоменко М.С. про перешкоди з боку органів управління ПАТ "Катран" та неподання необхідних документів щодо встановлення активів боржника, судова колегія вважає неспроможними.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону про банкрутство під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону про банкрутство розпорядник майна, у тому числі, зобов'язаний вживати заходів для захисту майна боржника; здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності, інвестиційне становище боржника та його становище на ринку; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника.

З цих приписів вбачається, що розпорядник майна у процедурі банкрутства не повинен обмежуватися лише констатацією будь-яких фактів чи подій, а має здійснювати саме активні дії, направлені на визначення активів боржника, встановлення їх вартості, ефективне їх використання та збереження.

У разі ж здійснення будь-яких перешкод, арбітражний керуючий має право у відповідності до ч. 12 ст. 22 Закону про банкрутство поставити питання перед комітетом кредиторів або судом про припинення повноважень керівника та виконавчих органів управління боржника.

Натомість, будь-яких клопотань від учасників провадження у справі про банкрутство ПАТ "Катран" матеріали справи не містять.

Окрім цього, судом першої інстанції не дано належної правової оцінки ймовірності укладення мирової угоди, яка міститься у матеріалах справи та яка передбачає заходи з відновлення платоспроможності боржника і погашення кредиторської заборгованості, з урахуванням певного переговорного процесу щодо узгодження її істотних умов та приведення її умов у відповідність із вимогами ст. ст. 77, 78 Закону про банкрутство, або неможливості цього.

Доводи УПФУ в Овідіопольському районі Одеської області, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, стосовно порушення ПАТ "Катран" вимог законодавства щодо ринку цінних паперів та фондового ринку не спростовують відсутності дослідження з боку розпорядника майна та суду першої інстанції дійсного стану фінансово-господарської діяльності боржника та жодним чином не доводять факту перевищення розміру пасиву ПАТ "Катран" над його активами.

Неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування судового рішення.

Крім цього, статтею 512 Цивільного кодексу України визначені випадки заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема через передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 21 Закону про банкрутство встановлено, що у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої особи, яка бере участь у справі, здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником.

З матеріалів справи вбачається, що 11 серпня 2014 року до господарського суду надійшла заява гр. ОСОБА_9 про заміну кредитора у даній справі про банкрутство, у зв'язку із укладенням зазначеною особою відповідних договорів про відступлення прав вимоги ПАТ "Південний" до боржника.

Однак ані розпорядником майна, ані судом першої інстанції відповідні дії щодо зміни реєстру вимог кредиторів не здійснено, а відтак не вирішено питання щодо статусу можливого учасника у справі про банкрутство, чим порушено охоронювані законом його права.

Аналогічна правова позиція про те, що заявлені вимоги кредиторів та їх правонаступників повинні розглядатися в порядку статті 21, 25 Закону про банкрутство саме судом першої інстанції висловлена в ухвалі Вищого господарського суду України від 03.06.2014 р. у справі № 15/52/2012/5003.

Враховуючи те, що спеціальний закон передбачає певні дії саме суду першої інстанції, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями із наведених вище питань, тому колегія суддів вважає за необхідне передати справу для розгляду до суду першої інстанції.

Подані учасниками провадження клопотання про залучення додаткових документів судовою колегією не приймаються та відхилено, оскільки заявники ніяким чином не обгрунтували неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від них.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова господарського суду Одеської області не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Катран" задовольнити частково, а постанову господарського суду Одеської області від 12.08.2014 р. по справі № 916/3087/13 - скасувати.

Матеріали справи передати господарському суду Одеської області для розгляду.

Повний текст складено 26.01.2015р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя А.І. Ярош