Ухвала суду № 42439862, 11.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2014 рокусправа № 804/16306/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі

по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ), в якому просив суд ,з урахуванням уточнень, визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем 27.06.2013 року податкове повідомлення-рішення № 0000301702 , яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 142 555,69 грн., з яких за основним платежем в сумі 115 623,56 грн., за штрафними санкціями в сумі 26 932,13 грн.; податкове повідомлення-рішення № 172000029, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 137 552 грн., з яких за основним платежем в сумі 112 434 грн., за штрафними санкціями в сумі 25 118 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12. 2013 року позовні вимоги задоволені, визнані протиправними та скасовані винесені ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 27.06.2013 року податкові повідомлення-рішення №0000301702 , № 172000029.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська проведена у період з 12.04.2013 року по 25.04.2013 року документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з з 01.01.2010 року по 31.12. 2012 року, за результатами якої 08.05.2013 року складено акт № 1467/172/НОМЕР_2.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив, в тому числі п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", зі змінами та доповненнями, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" та п.177.2 п.177.4 ст.177 ПК України, за наслідками яких за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 115 623,56 грн., у тому числі по періодам:2010 рік - 7 895,04 грн.;2011 рік - 6 049,86 грн.;2012 рік - 101 678,66 грн.

-п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188 ПК України , внаслідок яких за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року не включено до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 3 865 грн.,

-п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 та п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок яких включено за період з липня по грудень 2012 року до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 108 569 грн., яка не підтверджена податковими накладними

-ч.1 ст.203, ст.215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентом ТОВ "Імпульс" з ФОП ОСОБА_1 та з підприємствами покупцями за лютий, квітень, травень 2012 р. - по ланцюгу придбання, та по ланцюгу реалізації покупцям, а саме: за період з лютого по травень 2012 року з ТОВ "Система аптек "Лінда Фарм", ТОВ "Стіль Д", ТОВ "Лотос Трейд", ТОВ "Юкей Груп".

На підставі акту перевірки відповідачем 27.06.2013 року прийняті податкове повідомлення-рішення №0000301702 , яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 142 555,69 грн., з яких за основним платежем в сумі 115 623,56 грн., за штрафними санкціями в сумі 26 932,13 грн. ; податкове повідомлення-рішення № 172000029, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 137 552 грн., з яких за основним платежем в сумі 112 434 грн., за штраф ними санкціями в сумі 25 118 грн.

Позивачем оскаржені в порядку адміністративного оскарження акт перевірки і вищезазначені податкові повідомлення - рішення, внаслідок чого відповідачем призначена та проведена з 25.09.2013 року по 1.10.2013 року документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з тих самих питань, актом перевірки №614/173/НОМЕР_2 від 2.10.2013 року підтверджені порушення законодавства, відображені в попередньому акті перевірки № 1467/172/ НОМЕР_2 від 08.05.2013 року.

В актах перевірки податковим органом зазначено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з ТОВ "Таурус Голд" в сумі 331 010,92 грн. , витрати по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 в сумі 243 656,76 грн., та суми 80 055,78 грн., не підтвердженої в первинному обліку.

Позиція податкового органу про недійсність даних у податковій звітності позивача ґрунтується на акті перевірки іншим податковим органом контрагента ТОВ "Таурус Голд" щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій за період липень, вересень 2012 року, а також відсутності первинних документів по контрагентам ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6

Під валовими витратами виробництва, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР (який діяв до 1.04.2011 року,далі Закону №334/94-ВР) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно приписів пп. 5.2.1, 5.2.5 п. 5.2 , пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону N 334/94, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці; суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування"; не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, Закон N 334/94 прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, суми сплачених податків, і, як наслідок, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" у такого платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

Аналогічні положення щодо витрат, що враховуються при обчисленні податку на прибуток зазначені у ст.ст.138, 139 ПК України, який набрав чинності в цій частині з 01.04.2011 року, а саме: відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що виконання договорів поставок товару, укладених позивачем з контрагентами ТОВ "Таурус Голд", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV),а саме: видатковими/прибутковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, актами приймання-передачі товарів, банківськими виписками про оплату товару, які надані для перевірки, і зміст яких не викликав зауважень від податкового органу; при цьому придбані у контрагентів товари в подальшому використані позивачем у своїй господарській діяльності.

За таких обставин позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду витрати по оплаті товарів за договорами з вищезазначеними контрагентами на суму 574 667,68 грн., оскільки мав необхідні первинні бухгалтерські документи, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Із матеріалів справи видно,що позивачем грошові кошти у розмірі 80 055,78 грн. сплачені до бюджету, як сплату податку на додану вартість у 2012 році.

В акті перевірки також зазначено, що позивачем завищено суму валових витрат у 2010 році у розмірі 42 142,29 грн. по включенню вартості паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 36 548,08 грн. та товарно-експедиторські послуги на загальну суму 5594,21 грн.,що не відповідає встановленим обставинам справи виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що видами господарської діяльності позивача згідно реєстраційних документів є оптова торгівля парфумерними та косметичними товарами, неспеціалізована оптова торгівля, згідно наказів по підприємству господарська діяльність позивача обслуговується автомобільним транспортом, а саме: автомобілями ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_3, Форд Транзит, державний номер НОМЕР_4, а тому віднесення позивачем суми 14 437,50 грн. з придбання паливно-мастильних матеріалів та витрат зі сплати податку на додану вартість у розмірі 27 918 грн. до складу валових витрат перевіреного періоду є правомірним.

Згідно ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

На виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04. 1993 року №12 затверджено Інструкцію про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, згідно додатку №7 до якої до складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету.

Платіжними дорученнями ,приєднаними до матеріалів справи, підтверджено перерахування позивачем в 2010 році до бюджету суми 27 918 грн. податку на додану вартість, що свідчить про правомірність включення до складу валових витрат у 2010 році зазначеної суми у розмірі 27 918 грн. зі сплати ПДВ.

За змістом п.п.4.2.8 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", та аналогічними положеннями п.177.1 ,177.2, 177.3, 177.4 ст.177 ПК України, що набрав законної сили 1.01.2011 року, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 ПК України; об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця; для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг; до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Розділом III п.138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4., 138.6. - 138.9., пп. 138.10.2. - 138.10.4. п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПК України.

Підпунктом 138.10.4. п. 138.10. ст.. 138 ПК України до інших операційних витрат віднесено зокрема суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом.

В силу викладеного суд дійшов вірного висновку про протиправність виключення податковим органом із звітності позивача за період 2010 - 2012 роки суми валових витрат у розмірі 323 712, 54 грн., та збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 142 555,69 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000301702 від 27.06.2013 року.

Податковим органом в акті перевірки зазначене порушення позивачем приписів податкового законодавства щодо не включення до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість в розмірі 3 865 грн. за березень 2011 року, яка підтверджена податковими накладними , та включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 108 569 грн., яка не підтверджена податковими накладними, у тому числі за період з липня по грудень 2012 року.

Положення щодо формування податкового кредиту зазначені Податковим кодексом України , при цьому згідно п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події,що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг ; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено в тому числі, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи видно, що договори поставки товару з контрагентами ТОВ "Імпульс", ТОВ "Система аптек "Лінда Фарм", ТОВ "Стіль Д", ТОВ "Лотос Трейд", ТОВ "Юкей Груп",ТОВ "Шоковіта, ТОВ "Будбізнеспром-Т", ТОВ "Супутник", були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, оскільки здійснення поставки товарів контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом № 996-XIV, які надані до перевірки податковому органу , невідповідність бухгалтерських документів приписам чинного законодавства відповідачем не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними вищезазначених контрагентів правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту по деклараціям з податку на додану вартість за перевірений період та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних за зазначений період часу.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладених позивачем з контрагентами ТОВ "Імпульс", ТОВ "Система аптек "Лінда Фарм", ТОВ "Стіль Д", ТОВ "Лотос Трейд", ТОВ "Юкей Груп",ТОВ "Шоковіта, ТОВ "Будбізнеспром-Т", ТОВ "Супутник" правочинів, рішення суду про визнання їх такими, також не існує судових рішень, якими контрагенти позивача визнані фіктивними, а їх установчі документи - недійсними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем висновок про нікчемність правочинів зроблений на припущеннях.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами ТОВ "Імпульс", ТОВ "Система аптек "Лінда Фарм", ТОВ "Стіль Д", ТОВ "Лотос Трейд", ТОВ "Юкей Груп",ТОВ "Шоковіта, ТОВ "Будбізнеспром-Т", ТОВ "Супутник" господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Викладене свідчить, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту в сумі 108 569 грн. по операціям з вищезазначеними контрагентами.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем 01.06.2010 року укладено з контрагентом ТОВ "Український Рітейл"договір №10610/ВА поставки товару, за яким контрагентом в лютому 2011 року здійснено поставку товару на загальну суму 57337,32 грн., в тому числі ПДВ в сумі. 9 556,23 грн.

Зазначена сума ПДВ 9 556,23 грн. з дотриманням приписів п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188 ПК України включена позивачем до податкової декларації за березень 2011 року на загальну суму 19 055 грн. згідно додатку 5, яка подана податковому органу 20.04. 2011 року, що спростовує висновок відповідача щодо не включення до складу податкових зобов'язань у березні 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 3 865 грн.

Враховуючи те, що податковим органом не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування податковим органом позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 137 552 грн., з яких за основним платежем в сумі 112 434 грн., за штрафними санкціями в сумі 25 118 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 172000029 від 27.06.2013 року, яке обґрунтовано скасоване судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по справі.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетров ська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова