Постанова № 42439206, 13.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2015 року 810/7178/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Васильківської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позивач звернувся до суду з вимогою скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску від 16.10.14 №0010291702 та №0010301702 (далі - оскаржуване рішення) та вимогу про сплату боргу №Ф-0110311702 від 16.10.14, №Ф-1919-25 від 05.12.2014. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковим органом були помилково прийняті зазначені рішення та вимоги щодо формування валових витрат вартості ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями протягом 2012-2013 р. та вартості сплаченого доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. Також, позивач зазначає, що строк дії придбаних ліцензій не перевищує одного року, а тому у відповідача не було правових підстав позбавляти позивача права на включення вартості придбаних ліцензій до складу валових витрат.

На думку позивача, оскаржувані вимоги і рішення були постановлені на безпідставних висновках податкової перевірки, які не підтверджується належними фінансово-господарськими документами позивача. Не погоджуючись з висновками податкового органу, позивач звернувся до суду.

У судове засідання позивач або його уповноважені представники і представники відповідача не з'явились.

Позивач надав клопотання, в якому просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадженяння.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заперечень чи відзиву на позовну заяву не подав. Клопотань про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не надсилав.

Відповідачу ухвала суду направлялась за адресою вказаною, вказаною у позовній заяві. До суду повернулось зворотне повідомлення з відміткою про вручення ухвали представником відповідача, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, визнаючи матеріали справи достатніми для розгляду справи по суті, а також, враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, але не виявив зацікавленості в розгляді справи, - вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі відповідача та позивача та у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

Відповідачем було проведено планову податкову перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої відповідачем було складено Акт перевірки.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 02.10.2014 було складено Акт №3562/1703/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

16.10.2014 відповідачем по справі були винесені оскаржувані рішення, з тексту яких слідує, що єдиною підставою для застосування штрафних санкцій є висновки акта перевірки №3562/1703/НОМЕР_1 від 02.10.2014, яким було встановлено порушення позивачем п.п.2 п.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464/VI від 08.07.2010, а саме - за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Однак, ніяких посилань на норми законодавства та документи, досліджені при перевірці відповідачем, Акт перевірки не містить, що унеможливлює, в силу вимог статті 19 Конституції України, дослідження судом самостійно таких обставин на предмет їх відповідності зазначеним вище нормам Закону №2464.

За таких умов, застосовуючи норми статей 2, 11, 71 та 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних вимог та рішень, як таких які постановлені на підставі висновків Акта перевірки, не підтверджених належними доказами та необґрунтованих.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, - справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, - обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при винесенні оскаржуваних вимог та рішень не було дотримано зазначених принципів правомірного рішення, а відтак - оскаржувані вимога та рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати вимоги Васильківської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.10.2014 року № Ф-0010311702 про сплату боргу та від 02.12.201 № Ф1919-25.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Васильківської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.10.2014 року №0010291702 та №0010311702 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

5. Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.