Ухвала суду № 42438728, 22.01.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/21166/14-ц

Провадження № 22-ц/792/81/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі:головуючої - судді Карпусь С.А.

суддів: Матковської Л.О., Федорової Н.О.

при секретарі Бондарі О.В.

з участю: представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між Банком та ОСОБА_1 13.02.2008 року укладено кредитно-заставний договір №НМІВАN02007468, відповідно до умов якого останній отримав кредит на строк до 12 лютого 2013 року в сумі 11571,87 доларів США зі сплатою 10,56 % річних за користування коштами. Відповідач не надавав Банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, зобов'язання за вказаним договором не виконував. Сторони в договорі погодили, що у випадку порушення зобов'язань за договором, відповідач сплачує Банку відсотки від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом на місяць у подвійному розмірі. Станом на 18.09.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 34 719,57 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 9 882,34 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 255,92 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань в сумі 22 910,26 доларів США, нарахованого штрафу в розмірі 18,62 доларів США (фіксована частина) та штрафу в розмірі 1652,43 доларів США (процентна складова).

______________

Головуючий у першій інстанції -Бондарчук В.В. Провадження № 22-ц/792/81/15

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія №19, 27

Посилаючись на те, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитно-заставним договором №НМІВАN02007468 від 13.02.2008 року в сумі 9882,34 доларів США, що еквівалентно 151 551 грн. 75 коп., заборгованість з комісії в сумі 3924 грн. 69 коп., пеню в сумі 30 тис. грн., штраф в сумі 25 591 грн. 03 коп. та судові витрати в сумі 1448 грн. 45 коп.. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду не погоджується, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Банку відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, зокрема положень ст.266, ч.2 ст. 258 ЦК України, а також роз'яснень, даних в п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Суд неповно з'ясував обставини справи, не врахував, що він належне виконував свої обов'язки за договором, проте з 2009 року у зв'язку з погіршенням матеріального стану не мав можливості сплачувати платежі у повному обсязі. За умовами укладеного договору п.п. 12.1,12.2.1, 12.2.2., 13.1 та 13.2. з настанням події дефолту та з метою запобігання виникнення заборгованості за договором, в кінці 2009 року він передав Банку предмет застави. Проте Банк протягом 5 років не реалізовував предмет застави, що призвело до зниження його вартості та подальшу реалізацію за значно заниженою ціною. Крім того, суд помилково не застосував до спірних правовідносин позовну давність, яка застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом правильно встановлені обставини справи, визначено характер спірних правовідносин та застосовано норми матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив та правильно виходив з того, що 13 лютого 2008 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитно-заставний договір №НМІВАN02007468, за яким останній отримав кредит в сумі 11571,87 доларів США зі сплатою 10,56% річних за користування коштами на строк до 12 лютого 2013 року на придбання транспортного засобу. Відповідач зобов'язання за договором виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 18 вересня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 34719,57 доларів США, з яких 9882,34 доларів США заборгованості за кредитом, 255,92 доларів США заборгованості по комісії, 22910,25 доларів США нарахованої пені та нарахованих штрафів - 18,62 доларів США фіксована частка та 1652,43 доларів США процентна складова. Оскільки відповідач зобов'язання з повернення грошових коштів за договором не виконав, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з нього на користь Банку підлягає стягненню 9882,34 доларів США неповернутого кредиту, що в гривневому еквіваленті складає 151551 грн. 75 коп., та в національній валюті заборгованість з комісії в сумі 3924 грн. 69 коп., 25591 грн. 03 коп. штрафів і з урахуванням положень ч.3 ст. 551 ЦК України та обставин щодо матеріального становища відповідача, що мають істотне значення, підлягає стягненню 30000 грн. пені. З цих підстав правильно частково задовольнив позов.

Такі висновки суду узгоджуються з вимогами закону та підтверджуються матеріалами справи, в тому числі кредитно-заставним договором від 13 лютого 2008 року, заявою та ордером-розпорядженням на видачу кредиту від 13 лютого 2008 року, графіком погашення кредиту, розрахунком заборгованості за договором, копією трудової книжки ОСОБА_1, копією свідоцтва про народження сина відповідача ОСОБА_6.

До спірних правовідносин судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, зокрема: ст.ст. 192, 524, 526, 533, 551 ч.3, 611, 625 та 1054 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Твердження в апеляційній скарзі про порушення Банком умов договору щодо наслідків настання події дефолту та зволікання з відчуженням переданого відповідачем Банку автомобіля, що був предметом застави, не впливають на правильність судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно з частинами першою та другою ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Тобто законодавець установив презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання.

Отже, саме відповідач зобов'язаний довести належне виконання умов кредитного договору, що ним не здійснено.

В засіданні апеляційного суду представник Банку пояснив, що з несплатою відповідачем коштів, в 2009 році останній передав заставлений ним автомобіль в заклад Банку, а в 2010 році передав Банку довіреність на право продажу автомобіля. В цей час, з 21 січня 2010 року за постановою державної виконавчої служби транспортний засіб перебував під арештом, який був знятий лише в 2014 році, після чого автомобіль був проданий, а виручені кошти в сумі 2171,29 доларів США звернуті в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Ці обставини в судовому засіданні підтвердив відповідач, пояснивши, що дійсно мав невиконані боргові зобов'язання перед іншим боржником ТОВ „Мегаполіс" і з цих підстав був накладений арешт на транспортний засіб.

З розрахунку заборгованості видно, що останній платіж був внесений відповідачем 23 червня 2009 року, виручені від продажу належного йому транспортного засобу кошти надійшли до Банку 23 червня 2014 року. Будь-яких інших платежів відповідачем не сплачувалось (а.с.29-31).

Посилання ОСОБА_1 на припинення кредитного договору у зв'язку з передачею Банку транспортного засобу для реалізації спростовуються кредитно-заставним договором, умовами якого сторони не передбачили таку підставу припинення дії цього договору (розділ 15 договору).

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заява про застосування позовної давності має бути зробленою стороною у спорі до винесення судом першої інстанції рішення.

Заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності матеріали справи не містять, а така заява ним зроблена лише в апеляційному суді.

Оскільки відповідач в поданій до апеляційного суду заяві не навів поважних причин неможливості подачі такої заяви в суді першої інстанції, не є такими його посилання на відсутність у нього необхідних знань про можливість її застосування, тому апеляційний суд позбавлений можливості прийняти заяву про застосування позовної давності.

Постановою Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справи від 7 лютого 2014 року №7 внесені зміни до пункту 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», якими цей пункт викладено в новій редакції, що діяла на час вирішення спору, а не в такій редакції щодо порядку застосування позовної давності, як зазначає апелянт.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 18 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь