Ухвала суду № 42437987, 21.01.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2015 Справа №607/1011/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд в Тернопільській області в складі:

головуючої Герчаківської О.Я.,

при секретарі Мандзію В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції ОСОБА_1, погодженого начальником Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції ОСОБА_2, про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції ОСОБА_1 за погодженням із начальником Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції ОСОБА_2 звернулася в суд із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України. В обґрунтування подання зазначено про те, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції перебуває виконавчий лист, виданий 02 липня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом в справі №1915/18061/2012 про: «виділити в натурі ОСОБА_3 приміщення та будинок 1/2 частини домоволодіння згідно варіанту №2 висновку будівельно-технічної експертизи №5703/13-22 від 07.02.2014р. а саме: по житловому будинку: коридор "1-1" площею 8,5 кв.м. вартістю 17190 грн.; кімната "1-3" площею 16,9 кв.м. вартістю 34177 грн.; кімната "1-4" площею 20,8 вартістю 42064 грн.; по надвірних будівлях і спорудах: підвал "Пд" вартістю 17904 грн.; хлів "Д" вартістю 26733 грн.; вбиральна "Ж" вартістю 1587 грн.; 1/2 огорожі загальною вартістю 12593,5 грн.; огорожі вартістю 8911 грн.; 1/2 вимощення 1383,5 грн.; 2/3 площадки вартістю 33935 грн. Разом по домоволодіння 203314 грн., що становить 1/2 частки і менше від належної 136 грн. При реальному розподілі сторонам слід змінити та обладнати за особисті кошти кожного автономні мережі газопостачання, електропостачання, водопостачання згідно проекту на реконструкцію (перепланування), виконаного ліцензованою проектною організацією та обладнати окремі виходи з двору на вулицю. Реально поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,24 га. Виділити у власність ОСОБА_3 згідно варіанту п'ятого додаткового висновку судової земельно-технічної експертизи №712/14-22 від 20.05.2014р. в натурі 1/2 частину даної земельної ділянки загальної площею 0,1216 га».

25 вересня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 44848402, якою надано строк для добровільного виконання до 02 жовтня 2014 року, та направлено боржнику рекомендованою кореспонденцією.

ОСОБА_4 в строк, наданий для добровільного виконання, рішення не виконала. Про причини такого невиконання державного виконавця повідомлено не було. Незважаючи на те, що боржник обізнаний про свої обов'язки та про наявність виконавчого провадження, останнім не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання (повне або часткове) рішення, а навпаки вчиняються дії, що ускладнюють та унеможливлюють його виконання.

Оскільки боржник, згідно акту державного виконавця та клопотання представника боржника - ОСОБА_5, перебуває за межами України та періодично перетинає кордон, це призводить до ускладнення виконання рішення суду.

Державним виконавцем вжито усіх, передбачених чинним законодавством, заходів примусового виконання рішення, однак, у зв'язку зі свідомим невиконанням ОСОБА_4 своїх обов'язків, які вона має змогу виконати, та зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, останнє досі залишається невиконаним. Зазначене має негативні наслідки, як для стягувача, так і держави в цілому, оскільки реальне виконання рішення суду є одним з показників ефективності роботи державних органів та сприяє зміцненню авторитету держави.

Державним виконавцем 12 грудня 2014 року вчинено запити в реєструючі органи з метою встановлення майнового стану боржника.

Згідно інформації Відділу Держземагенства у Тернопільському районі за боржником - ОСОБА_4 земельні ділянки на території Тернопільського району не зареєстровані.

З інформації Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області слідує, що громадянка ОСОБА_4 документована паспортом для виїзду за кордон серії ЕХ № 948976 виданий 08 січня 2014 органом 6190.

За вказаних обставин, державний виконавець просить суд тимчасово обмежити ОСОБА_4, (інд. н. НОМЕР_1) у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, із вилученням паспортного документу.

В силу п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням.

Питання про тимчасове обмеження керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу виконавчоїслужби. Суд негайно розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця (ст.377-1 ЦПК України).

Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції ОСОБА_1 в судовому засіданні подання підтримала з підстав, викладених у ньому, та просила його задовольнити.

Розглянувши подання, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року (із змінами та доповненнями), регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і вїзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розвязання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», громадянам України, які ухиляються від виконання зобовязань, покладених на них судовим рішенням, може бути тимчасово до виконання зобовязання, відмовлено у видачі паспорта або вилучено чи затримано паспорт, а громадянинові, який має паспорт тимчасово відмовлено у виїзді за кордон.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець повинен зазначити у поданні.

Як вбачається з матеріалів, на підтвердження доводів, викладених у поданні, державним виконавцем не надано жодних доказів, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду.

Згідно інформації першого заступника начальника Управління Державної міграційної служби України №02/18320 від 24 грудня 2014 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка села В.Гаї Тернопільського району Тернопільської області, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, документована паспортом громадянина України серії МС №260042, виданим 24.01.1998 року Тернопільським РВ УМВС України в Тернопільській області, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії ЕХ №948976, виданий 08.01.2014 органом 6190. Однак, суд вважає, що отримання боржником паспорту громадянина України для виїзду за кордон не є обставиною, яка унеможливлює чи ускладнює виконання судового рішення, та не перебуває у причинно-наслідковому звязку з неможливістю здійснити реальний поділ будинковолодіння.

Як вбачається із документу на право проживання та контрактом про оренду житла, місцем проживання ОСОБА_4 є Республіка Італія, однак будь-яких доказів на підтвердження того, що державним виконавцем здійснювалося повідомлення боржника про необхідність виконання судового рішення за місцем її постійного проживання в матеріалах подання немає та в судовому засіданні їх не здобуто. Також, відсутні відомості про те, що державний виконавець звертався до компетентних органів Республіки Італія з приводу отримання інформації, про те, чи дійсно ОСОБА_4 перебуває на території вказаної держави, якщо так, на якій правовій підставі, яка адреса місця її проживання та рід занять.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.33 Конституції України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України»,ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.209, 210, 293, 377-1 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції ОСОБА_1, погодженого начальником Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції ОСОБА_2, про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи ОСОБА_4 за межі України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча О.Герчаківська